Справа №22-5741 головуючий в 1 інстанції Чала А.П.
Категорія доповідач Остапчук Д.О.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 червня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справа Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого Остапчука Д.О.
суддів: Барановської Л.В., Горелкіної Н.А.
при секретарі Ражевій В.В.
у відкритому судовому засіданні в м.Києві розглянула апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом та внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом,
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати поважними причини пропуску нею строку для прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька ОСОБА_4, визнати за нею право у порядку спадкування та виділити їй 1/9 частину квартири АДРЕСА_1, внісши необхідні зміни у свідоцтво про право власності на цю квартиру.
У подальшому позивачка неодноразово змінювала позовні вимоги і посилаючись на те, що вона після смерті батька фактично прийняла спадщину, постійно проживаючи у квартирі, що залишилась після його смерті, просила задовольнити позов.
Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 1.03.2010 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4 право власності на 1/9 частину квартири АДРЕСА_2.
Внесено зміни у свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 10.07.2009 року 12-ю Київською державною нотаріальною конторою, де слід зазначити, що ОСОБА_1 є власницею у порядку спадкування 1/9 частини, а ОСОБА_1 власником 2/3 частин зазначеної квартири.
У поданій апеляційній сказі ОСОБА_1 та ОСОБА_5, посилаючись на порушення норм матеріального права, оскаржуване рішення вважають незаконним, просять його скасувати, ухваливши нове рішення про відмову в позові.
Зазначають, що суд, задовольняючи позов та визнаючи за позивачкою право у порядку спадкування на 1/9 частину спірної квартири, не звернув уваги на те, що позивачка пропустила строк на прийняття спадщини і поважних причин такого пропуску не навела.
Зазначаючи у послідуючому, що вона фактично прийняла спадщину, проживаючи у спірній квартирі, суд не звернув уваги на те, що постійним місцем проживання позивачки є інша квартира, в якій та зареєстрована.
Посилаючись на показання свідків, допитаних судом, як на підтвердження свого проживання у спірній квартирі, суд не звернув уваги на те, що ці люди проживають в іншому будинку.
Крім того суд, вносячи зміни у свідоцтво про право на спадщину та вказуючи про право ОСОБА_1 у порядку спадкування на 2/3 частини спірної квартири, з урахуванням права ОСОБА_6 на 1/3 частину до моменту відкриття спадщини, не зазначив яким чином і за рахунок чого позивачка має отримати у власність 1/9 частину спірної квартири.
Перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, визнаючи право позивачки у порядку спадкування на 1/9 частину спірної квартири та вносячи зміни у свідоцтво про право на спадщину за законом, суд виходив з того, що позивачка після смерті свого батька, залишилась проживати у цій квартирі та фактично прийняла спадщину.
Такі висновки не у повній мірі відповідають встановленим фактам та суперечать закону.
Судом встановлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, відкрилась спадщина на його майно, у тому числі і на 1/3 частину квартири АДРЕСА_3, власником якої був померлий.
Власниками інших 2/3 частин цієї ж квартири є дружина спадкодавця - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках
За правилами ч.3 ст.1268 ЦК України, на яку як на підставу для задоволення позовних вимог посилається в уточнених вимогах позивачка, та суд у рішенні, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
За змістом вказаної норми способами, які свідчать про прийняття спадщини, є подача спадкоємцем, у встановлені законом строки заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори та фактичне прийняття спадщини.
Таке свідчить про те, що спадкоємець який вважає себе таким, що прийняв спадщину, має право на звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та видачу йому свідоцтва про право на спадщину.
ОСОБА_1, вважаючи себе спадкоємцем першої черги за законом, у листопаді 2004 року звернулась до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак постановою державного нотаріуса Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори від 25.11.2009 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв»язку з пропуском строку на прийняття спадщини.
Звертаючись до суду за захистом свого права на частину спірної квартири у порядку спадкування за законом, ОСОБА_1 просила продовжити їй строк на подачу заяви про прийняття спадщини, посилаючись на поважність причин з яких вона пропустила вказаний термін.
У послідуючому позивачка неодноразово змінювала підстави та предмет позову і остаточно просила визнати за нею у порядку спадкування за законом право на 1/9 частину спірної квартири, у зв»язку з тим, що вона на день смерті батька постійно з ним проживала у цій квартирі та фактично прийняла спадщину.
В той же час відповідно до ст..3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року місцем проживання особи є - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік, а реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
За правилами вказаної норми особа вважається такою що постійно проживає у певному місці, у випадку не лише фактичного проживання, а й реєстрації за вказаною адресою.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 має у власності та зареєстрована у АДРЕСА_4.
З довідки єдиного районного розрахункового центру від 16 жовтня 2009 року, вбачається, що ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 проживала та була зареєстрована з 9.03.1978 року, знята з реєстрації 06.03.1980 року.
Таке свідчить про те, що факт періодичного проживання позивачки у спірній квартирі, не свідчить про фактичне прийняття нею спадщини, оскільки її не можна вважати такою, що постійно проживала у квартирі спадкодавця на момент його смерті.
За наявності не скасованої постанови державного нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, та за відсутності необхідних доказів про те, що позивачка фактично прийнята спадщину після смерті свого батька, підстави для визнання за нею права на частину спірної квартири у порядку спадкування та внесення змін у свідоцтво про право на спадщину за законом від 10.07.2009 року-відсутні.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 суд на це уваги не звернув.
Зазначена помилка суду підлягає виправленню шляхом скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову у позові.
Керуючись ст.303,304,309,315,317,218 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 березня 2010 року скасувати, ухваливши нове рішення про відмову ОСОБА_7 у позові.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
судді :