Справа № 2-951/2010

  І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

     29 липня 2010 року                                       м.Долина

  Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

              головуючого - судді Керніцького І.І.

              секретаря  судового засідання  Січка В.М.

розглянувши  у  відкритому попередньому судовому засіданні в місті Долині справу за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення боргу, -

в с т а н о в и в:

Позивач просить постановити рішення, яким стягнути з відповідачки на його користь борг за договором позики  в сумі 9592,13 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що   20.07.2010 року до нього звернулася відповідачка з  проханням позичити 4200 грн. на що  він  їй відмовив, оскільки такої  суми грошей в нього не було. Тоді ОСОБА_2 запропонувала оформити на нього кредит в банку, з  тією  метою, щоб  він  мав можливість позичити їй гроші. Оскільки відповідачка є  його родичкою  він  погодився. Разом вони поїхали в м.Долина де в ПАТ «Плюс Банк» за кредитним договором № 956 від 20.08.2007 року і там же,  в приміщенні банку передав вказані кошти відповідачці, з тією умовою, що  вона буде погашати отриманий ним кредит, згідно до  графіка до  кредитного договору. Проте, відповідач суму боргу за взятим ним зобов‘язанням не оплачує,  в зв‘язку з  чим  станом на 06.07.2010 року  у нього виникла заборгованість перед банком в сумі 9592,13 гривень, що  підтверджується досудовою  вимогою банку. В даний час він  не має  можливості сплатити банку суму позики, а представники банку мають намір звернутися до суду з  позовом про стягнення коштів то за захистом свої  інтересів змушений звернутися до  суду з даним позовом.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, зіславшись на вищевикладені обставини, просив позов задоволити.

Відповідачка в  судовому засіданні позовні вимоги визнала частково. Зазначила, що  дійсно позивач отримав в банку на її  прохання кредит в сумі 4200 грн., які тут же передав їй. Кошти їй були потрібні на ремонт будинку, однак видати таку суму грошей їй банк відмовився. Вона написала розписку про зобов‘язання сплачувати за позивача кошти згідно кредиту.  В 2008 році вона сплатила в рахунок погашення боргу в банківську установу 2000 гривень. Однак в неї  помер чоловік,  вона залишилася проживати з  двома неповнолітніми дітьми і не має  зараз  можливості сплачувати за позивача кредит. Вважає, що  оскільки вона вже оплатила 2000 гривень в банк, то  з  неї  слід  стягувати тільки половину від  зазначеної в позові суми.

          Суд, дослідивши та оцінивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності приходить до висновку, що даний позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

        Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином, відповідно до  умов договору.

    Згідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

    Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

    Факт зобов’язання відповідачкою в позивача коштів в сумі 4200 гривень підтверджується розпискою від 20.02.2008 року (а.с.7) згідно якого позивачка отримала  кошти та зобов‘язалася сплачувати суму кредиту відповідно до  графіка – додатку до  договору.  

     Як вбачається з  кредитного договору № 956 від 20.08.2007 року  ВАТ «АКБ «Прикарпаття» (надалі Позичальник») передав ОСОБА_3 (надалі «Позичальник) кошти в сумі 4200 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом.

 Позивач просить  суд стягнути з  відповідача кошти згідно розписки про позичання грошей, а також  відсотки за користуванням кредитом. Однак як вбачається з  матеріалів справи сторонами кредитного договору був сам позивач та банківська установа, додаткового договору фінансової  поруки з  відповідачем не укладалося, а тому остання не може відповідати за зобов‘язання позивача за кредитним договором. Натомість  в судовому засіданні знайшов своє  підтвердження факт отримання відповідачкою  в позивача коштів в сумі 4200 гривень,  а тому в цій частині позов підлягає  до  задоволення.

Твердження позивача про те, що  вона повернула 2000 гривень боргу в банківську установу судом не приймається до  уваги, оскільки даний факт не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду та не має  прямого відношення до договору позики між  позивачем та останньою.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення в частині стягнення з відповідачки на користь позивачки кошти в сумі 4200 грн. згідно розписки, в решті позову слід відмовити.

Питання судових витрат суд вирішує  відповідно до вимог ст.88 ЦПК України.

На підставі  ст. 526, 1046 ЦК України, ст. 60 ЦПК України, керуючись ст.ст. 208, 208, 215, 218 ЦПК України, суд, -  

Р І Ш И В  :

 Позов частково задоволити.

 Стягнути з   ОСОБА_2 на користь  ОСОБА_3 4200 (чотири тисячі двісті) гривень боргу за договором позики, 51 гривню  державного мита та 120 гривень витрат,  пов‘язаних  з  інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи судом, а також 500 гривень витрат за надання правової допомоги.

    В решті позову відмовити.

    Рішення суду набуває законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. У разі подачі заяви про апеляційне оскарження, але якщо апеляційна скарга не була подана в строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Заяву про апеляційне оскарження рішення до апеляційного суду Івано-Франківської області може бути подано протягом 10 (десяти) днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 (двадцяти) днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Долинський районний суд.

Суддя