Судове рішення #10274511

Справа № 22-10584                                                   Головуючий у 1 інстанції – Дубінін В.І.

                                                                                            суддя-доповідач – Остапчук Д.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

13 липня 2010 року                                              м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі

головуючого: Остапчука Д.О.

суддів: Барановської Л.В., Побірченко Т.І.

при секретарі Ражевій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Деснянському районі м. Києва на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 2 червня 2009 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченого щомісячного підвищення пенсії як «дітям війни»,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2009 року  позивач  звернувся до Деснянського районного суду м.Києва із позовом,  в якому просив визнати відмову відповідача щодо виплати йому щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком протиправною, зобов’язавши відповідача здійснити нараховування такої допомоги  та забезпечити її виплату за період з 1.01.2006 року по 31.12.2008 року.

Постановою Деснянського районного суду м.Києва від 2.06.2009 року позов задоволено частково.

Визнано відмову Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва в нарахуванні позивачу. щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії як дитині війни у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. протиправною.

Зобов'язано УПФ України у Деснянському районі м.Києва  нарахувати та виплатити позивачу, як дитині війни, щомісячну державну соціальну надбавку у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року з урахуванням проведених виплат.

У поданій апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, оскаржувану постанову вважає незаконною, просить її скасувати, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Посилається на те, що нарахування соціальної допомоги позивачу проводилось у відповідності з лімітами фінансування, на підставі встановлених Законом Державний бюджет, норм.

Перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваної постанови в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни, що підтверджується відповідною відміткою у його пенсійному посвідченні.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 № 2195, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у 2006-2007 роках встановлювалися Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» та Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік».

Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Однак, Законом України від 19.01.2006 № 3367-IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» пункт 17 статті 77 виключено та статтею 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Цей Закон був опублікований 22.03.2006 року і набрав чинності 02.04.2006 року.

Таке свідчить про те, що підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватись лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не приймалися.

Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 № 489, зупинено на 2007 рік дію положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Крім того, ст. 111 Закону № 489, встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.2007 № 6-рп/2007, визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону.

Крім того, Рішенням КС України визначено, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.

Відтак, Верховна Рада України при прийнятті закону про Державний бюджет України, який є нормативним документом тимчасової дії, не могла включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, позивач мав право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком згідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з дня ухвалення рішення КС України, тобто з 09.07.2007 року.

Крім того підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ч. 1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

В свою чергу, згідно до абз. 5 ч. 1 ст. 58 Закону № 107-VI затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність в розрахунку на місяць в наступних розмірах: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Отже, позивачу правомірно у період з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року виплачувалось відповідачем лише 10 % від зазначених розмірів прожиткового мінімуму на одну особу для осіб, які втратили працездатність.

В той же час, позовні вимоги в частині покладання обов»язку на відповідача по нарахуванню та виплаті позивачу зазначеної доплати за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року підлягають задоволенню, оскільки зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України.

За наведених обставин, суд правильно встановивши фактичні обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам дійшов обґрунтованого висновку про часткову підставність позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і на законність оскаржуваної постанови не впливають.

Постанову ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв»язку з чим підстави для її скасування чи зміни-відсутні.

Керуючись ст.ст. 303,305,307,317,218 ЦПК України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України у Деснянському районі м. Києва відхилити, а постанову Деснянського районного суду м.Києва від 2.06.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:

Судді:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація