Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-3073- 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції –Бершадська О.В.
Категорія – 37 Доповідач – Суровицька Л.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
Г оловуючої судді : Авраменко Т.М.
суддів: Пономаренко В.Г., Суровицької Л.В.
при секретарі : Слюсаренко Н.Л.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Департаменту економіки та фінансів Кіровоградської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішення третейського суду.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2008 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3, Департаменту економіки та фінансів Кіровоградської міської ради про визнання права власності на спадкове майно.
Зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько –ОСОБА_5, після смерті якого залишилось спадкове майно, що складається з житлового будинку з надвірними будівлями, земельної ділянки площею 551, 6 кв., розташованих по АДРЕСА_1.
Власницею вказаного майна була ОСОБА_6, матір його батька, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.
Ріщенням Кіровського райсуду м. Кіровограда від 06.07.2007 року було встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_5.
Він як спадкоємець звернувся в нотаріальну контору за отримання Свідоцтва про право на спадщину за законом, але нотаріусом було відмовлено у зв’язку з відсутністю акта готовності вказаного житлового будинку. Крім того, його права, як спадкоємця не визнаються ОСОБА_3, який проживає у спірному будинку і не надає від нього ключі та правовстановлювальні документи.
Просив суд визнати за ним право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та на земельну ділянку площею 551, 6 кв.м., що знаходяться по АДРЕСА_1 ( т.1, а.с.3-5).
В судовому засіданні позивач доповнив позовні вимоги і просив суд визнати, що він прийняв спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати договір купівлі-продажу житлового будинку від 09.02.2004 року недійсним, скасувати рішення третейського суду у справі № 4-15/06-07 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про визнання договору дійсним та визнання права власності на нерухоме майно від 10.07.2007 року (т.1, а.с.40-43).
Пізніше уточнив позовну вимогу щодо визнання права власності і просив визнати за ним право власності на Ѕ частину спадкового майна – житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 (т.2, а.с.44).
Ухвалою суду від 26 червня 2008 року до участі у справі в якості співвідповідача притягнуто ОСОБА_1 ( т.1, а.с.44).
Ухвалою від 03 грудня 2009 року до участі у справі в якості співвідповідачів залучено спадкоємців померлої ОСОБА_7 – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т.2, а.с.50).
Рішенням Кіровського райсуду м. Кіровограда від 06 квітня 2010 року позов задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частку спадкового майна, яке складається із житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1. Скасовано рішення третейського суду від 10 липня 2007 року у справі № 4-14/06-07 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу від 09.02.2004 року дійсним та визнання права власності на нерухоме майно: житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1.
У задоволенні вимог ОСОБА_2 щодо визнання його таким, що прийняв спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5, визнання права власності на земельну ділянку площею 551, 6 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 та визнання договору купівлі-продажу будинку недійсним, відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Посилається на те, що суд порушив норми матеріального і процесуального права, неповно з’ясував обставини справи та висновки суду не відповідають обставинам справи.
В частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання таким, що прийняв спадщину, визнання права власності на земельну ділянку та визнання недійсним договору купівлі-продажу, рішення суду не оскаржено.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6. У зв’язку з її смертю відкрилась спадщина на належний їй на підставі договору забудови від 14.02.1961 року № 783 житловий будинок по АДРЕСА_1 (т.1, а.с.7, 8,9 10-12).
Єдиним спадкоємцем за законом був її син – ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження.
Згідно довідки 2-ї Кіровоградської державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_6 спадкова справа не заводилась, свідоцтво не видавалось т.1, а.с. 51).
Рішенням Кіровського райсуду м. Кіровограда від 06.07.2007 року, яке набрало законної сили, встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 його матері – ОСОБА_6, що складається з цілого житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 (т.1, а.с.157).
Також суд встановив, що ОСОБА_5 постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 ОСОБА_5 не отримав.
Згідно довідки про смерть, виданої Кіровоградським міським відділом реєстрації актів цивільного стану, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1, а.с.15), після його смерті спадкоємцями за законом відповідно до ст.1260 ЦК України були його дружина – ОСОБА_7 та син – ОСОБА_2.
Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України для здійснення права на спадкування необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270 ЦК України). Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ч.1 ст.1272 ЦК).
Згідно довідки 2-ї Кіровоградської державної нотаріальної контори від 19.06.2008 року після смерті ОСОБА_5 заяви про прийняття спадщини подали 21.07.2006 року його дружина – ОСОБА_7 та 15.09.2006 року син – ОСОБА_2 (т.1, а.с.50 , 58-70). Нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 830, свідоцтва про право на спадщину не видавались.
Матеріалами справи підтверджується, що 15.10.2007 року померла ОСОБА_7.
Відповідно до довідки 2-ї Кіровоградської державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_7 із заявами про прийняття спадщини звернулись 07.11.2007 року ОСОБА_3 та 26.03.2008 року – ОСОБА_4, свідоцтва про право на спадщину не видавались (т.1, а.с.65, 66-67).
Частина 1 статті 1217 ЦК передбачає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Матеріалами справи підтверджується, що 05.01.1999 року було складено заповіт, згідно з яким ОСОБА_7 належну їй на праві власності частину квартири під номером 160, що знаходиться в АДРЕСА_2 заповідає ОСОБА_4 . Заповіт нотаріально посвідчений державним нотаріусом 2-ї Кіровоградської державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за № 2-7 (т.1, а.с.125).
23.03.2001 року було складено заповіт, відповідно до якого ОСОБА_7 належну їй на праві власності квартиру заповіла ОСОБА_3 (а.с.126).
Заповіт нотаріально посвідчений, зареєстровано у реєстрі за № 2-894.
17.09.2007 року було складено заповіт, яким ОСОБА_7 усі права та обов’язки, які їй належать на момент складання заповіту, а також ті права та обов’язки, які можуть належати їй у майбутньому та все її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_3. Заповіт посвідчено в присутності двох свідків заступником головного лікаря медичної частини Кіровоградської міської лікарні швидкої медичної допомоги (т.1, а.с.127).
Ч.2 статті 1254 ЦК України передбачає, що заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.
Заповіт, складений 17.09.2007 року недійсним у встановленому порядку не визнано.
Отже, спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_7 є ОСОБА_3.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивач має право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5, яка складається із Ѕ частини житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1.
Як уточнив у судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1, він не оспорює факт прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_6. Він вважає, що позивач не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5, оскільки не проживав із спадкодавцем на час його смерті. Вважає, що єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_5 була ОСОБА_7, тому саме до неї було заявлено позов про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку дійсним , укладеного з ОСОБА_6.у 2004 році, який розглядався третейським судом.
Такі доводи відповідача є безпідставними та необґрунтованими, оскільки про прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті батька ОСОБА_5 свідчить подання ним в установлений законом строк заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.
Також судом встановлено, що рішенням постійно-діючого третейського суду при асоціації «Захист права» від 10 липня 2007 року, справа № 4-15/06-07 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про визнання договору дійсним та визнання права власності на нерухоме майно. Визнано договір купівлі-продажу нерухомого майна від 09.02.2004 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_1, дійсним та визнано право власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 (т.1, а.с. 34-35). На підставі заяви ОСОБА_1 Олексндрійським міськрайонним судом за вказаним рішенням видано виконавчий лист (т.1, а.с.33).
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд порушив норми матеріального права та прийшов до неправильного висновку при вирішенні позовної вимоги про скасування рішення третейського суду є безпідставними та необґрунтованими.
Відповідно до ст.657 ЦК України для договору купівлі-продажу нерухомого майна (житлового будинку, квартири) вимагається, крім письмової форми, її нотаріальне посвідчення та державна реєстрація.
У разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч.1 ст.220 ЦК України).
Частина 2 ст.220 ЦК передбачає можливість у певних випадках визнання судом договору дійсним за умови досягнення сторонами домовленості щодо всіх істотних умов договору, що підтверджуються письмовими доказами, та при частковому чи повному виконанні договору.
При цьому виходячи з вимог ч.2 ст.220 ЦК України та ст.ст.15, 17 ЦПК України, ст.3 Закону України «Про судоустрій», п.7 ст.6 Закону України «Про третейські суди» такий спір не підлягає розгляду третейським судом, який не входить до складу судової системи України.
Крім того, рішення третейського суду стосується прав і обов’язків особи – ОСОБА_2, який не був стороною третейської угоди та не був учасником третейського розгляду, хоча є спадкоємцем за законом нарівні з ОСОБА_7..
За таких обставин висновок суду про наявність підстав для скасування рішення третейського суду, є правильним і таким, що ґрунтується на законі.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції в частині рішення, яка оскаржена.
Рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Кіровського райсуду м. Кіровограда від 06 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуюча суддя : підпис
Судді: підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Кіровоградської області Л.В.Суровицька