Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-3095-2010 р Головуючий у 1 інстанції –Паламарчук М.С.
Категорія 39 Доповідач – Суровицька Л.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М УКРАЇНИ
«21» липня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючої судді – Авраменко Т.М.,
суддів – Пономаренко В.Г., Суровицької Л.В.,
при секретарі – Слюсаренко Н.Л.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, редакції газети «Вільне слово» про захист честі і гідності, відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди.
Зазначав, що відповідачі у статті «Великого комбінатора ОСОБА_4 перевершено», надрукованій в газеті «Вільне слово» 6 січня 2010 року , яка вийшла тиражем 2100 примірників, поширили відносно нього недостовірну інформацію, а саме про те, що він з порушенням законів заволодів земельною ділянкою. Зокрема, в другому абзаці статті вказано: «З порушенням законів України спромігся отримати земельну ділянку площею 429, 6 кв.м для власного будинку..» В останньому реченні четвертого абзацу статті : « Ми написали заяву на ім’я мера м. Олександрії і отримали відповідь, де і розкрилась таємна комбінація гр.ОСОБА_1.».
Вважає цю інформацію такою, що порочить його честь і гідність і такою, що підлягає спростуванню відповідачами. Умисне поширення відповідачами неправдивої інформації щодо нього, спричинило йому моральну (немайнову) шкоду.
Просив суд визнати недостовірною поширену відповідачами інформацію в газеті «Вільне слово» за 06 січня 2010 року щодо незаконності отримання ним земельної ділянки та зобов’язати їх спростувати цю інформацію в тій же газеті. Стягнути з відповідачів солідарно на його користь на відшкодування моральної (немайнової) шкоди 1500 грн. та понесені ним судові витрати в сумі 109 грн.
Ухвалою суду від 09 березня 2010 року до участі у справі в якості відповідача притягнуто редакцію газети «Вільне слово», яка є юридичною особою (а.с.53-54).
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 01 квітня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Посилається, зокрема на те, що суд безпідставно прийшов до висновку, що в статті містяться оціночні судження авторів, висновки суду не ґрунтуються на досліджених доказах.
В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач підтримав доводи апеляційної скарги, а відповідач ОСОБА_3 та його представник, представник редакції газети заперечили проти них і просили рішення суду залишити без змін.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю, а також право кожного на повагу до його гідності (статті 3, 28).
Разом із цим Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (стаття 34 Конституції України).
Відповідно до ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Згідно зі статтею 47-1 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень.
Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Стаття 9 Конституції України передбачає, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
За змістом цієї норми свобода слова, преси, як захисника інтересів громадськості, критики представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини.
Аналіз зазначеного національного законодавства та статті 10 Конвенції і практики її застосування свідчить про те, що межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.
При цьому преса, зокрема, повинна повідомляти інформацію із питань, що становлять громадський інтерес. Не лише преса має завдання повідомляти таку інформацію, але й громадськість має право її отримувати (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Лінгенс проти Австрії» та «Українська прес-група» проти України»).
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.
Судом встановлено, що група мешканців восьмиквартирного будинку АДРЕСА_1, неодноразово звертались в різні інстанції з проханням перевірити законність отримання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки за рахунок їх прибудинкової території. На загальних зборах мешканців цього будинку 23 грудня 2009 року було прийнято рішення висвітлити в засобах масової інформації події, пов’язані з прибудинковою територією, шляхом опублікування звернення до депутатів міської ради м. Олександрії для створення депутатської комісії з цього питання і об’єктивного розслідування. Текст звернення обговорено і схвалено одноголосно на загальних зборах мешканців будинку (а.с.28,29).
Текст саме цього звернення за підписом ОСОБА_2, як старшого будинку та ОСОБА_3, як секретаря зборів, було опубліковано в рубриці «слово з народу» в газеті «Вільне слово» за 06 січня 2010 року.
Вказані обставини свідчать про те, що відповідачі не є авторами звернення, а діяли від імені групи осіб.
Аналіз змісту статті свідчить про те, що у зверненні викладена інформація, яка на глибоке переконання мешканців будинку, про що зазначено у першому абзаці статті, свідчить про порушення законів України при вирішенні питання про надання у власність земельної ділянки ОСОБА_1 за рахунок земель прибудинкової території.
Ці переконання мешканців будинку є вираженням суб’єктивної думки і поглядів на вирішення земельних питань, а звернення через газету до депутатів міської ради є реалізацією конституційного права на свободу думки і слова.
Крім того, редакція газети під зверненням на цій же сторінці газети опублікувала доводи позивача з приводу виділення йому земельної ділянки на підставі рішення органів місцевої влади.
Таким чином читачам було надано можливість самостійно оцінювати опубліковану інформацію.
За наслідками публікації звернення було створено депутатську комісію.
Як пояснили в судовому засіданні представник ОСОБА_3 та представник редакції газети, рішенням сесії міської ради від 18 червня 2010 року № 1545 скасовані рішення, на підставі яких ОСОБА_1 було передано у власність спірну земельну ділянку.
За таких обставинах факти, які б доводили, що спірна публікація мотивована цілеспрямованими діями з метою принизити честь, гідність чи ділову репутацію позивача, відсутні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 308 ЦПК України рішення суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуюча суддя: підпис
Судді : підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Кіровоградської області Л.В.Суровицька