Справа №22 -3279|10                                                                          Головуючий у 1 інстанції Тищук Н.О.            Категорія 45,47                                                                     Доповідач  Кривохижа В. І.

                                                  УХВАЛА

                                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ    

22 червня 2010  року          Колегія  суддів  судової  палати  в  цивільних справах

апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

                                      Головуючої:      Кривохижі В.І.                      

                                                                                Суддів:     Голованя А.М.

Черниш Т.В.                                                                     при секретарі    Слюсаренко Н.Л.                                    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за  апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського   районного суду  м. Кіровограда від 6 травня  2010 року, -

                                                     ВСТАНОВИЛА:

    У квітні 2010 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів.

    Зазначала, що з 1995 по 2000 роки перебувала з відповідачем у шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після припинення сімейних стосунків син проживає з нею та знаходиться на повному її утриманні, часто хворіє, а тому потребує додаткових коштів на лікування та харчування. Однак відповідач добровільно матеріальної допомоги на його утримання не надає, працездатний, має додаткові доходи. Тому вона і просила стягнути з нього аліменти  на її користь на утримання сина у твердій грошовій сумі в розмірі 800 грн. щомісяця з дня подання позовної заяви до досягнення сином повноліття.

    Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 6 травня 2010 року позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача на утримання сина аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 400 грн. щомісячно, починаючи з 2 квітня 2010 року і до досягнення ним повноліття - 20 лютого 2015 року, 51 грн. судового збору в дохід держави та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, допустивши негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць в розмірі 400 грн.

    В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Зазначається, зокрема, що хоча відповідач офіційно ніде не працює, щоб не сплачувати аліменти, однак продовжує  неофіційно працювати на попередньому місці роботі, має інші приховані доходи та майно у власності. Дитина часто хворіє, що потребує додаткових витрат, однак відповідач не бажає їх нести.

    Заперечуючи проти доводів скарги, відповідач посилався на те, що він  матеріальну допомогу дитині надавав добровільно, на даний час не працює, має іншу сім»ю та на утриманні ще двох малолітніх дітей.

    Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов»язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Судом встановлено, що відповідач є батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з матір»ю і перебуває на її утриманні (а. с. 14).

Також при розгляді справи встановлено, що у відповідача на утриманні знаходиться інша дитина, яка народилась від шлюбу, в якому перебуває відповідач, - син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13).

Суд першої інстанції належним чином встановив обставини справи, дав правильну оцінку наданим доказам, в тому числі і поясненням сторін, і відповідно до ст.ст.180-182, 184 СК України дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача аліментів у зазначеному розмірі, врахувавши при цьому стан здоров»я дитини, матеріальне становище відповідача та наявність у нього інших дітей.

Тому безпідставними є доводи скарги, які були предметом розгляду у судовому засіданні і їм дана належна оцінка, висновків суду вони не спростовують. При цьому, як у позовній заяві, так і у суді апеляційної інстанції, позивач не заперечувала факту щодо відсутності працевлаштування відповідача та наявності у нього на утриманні ще двох малолітніх дітей від іншого шлюбу. Інших безспірних і переконливих доказів щодо спроможності відповідача сплачувати  аліменти у зазначеному у позові розмірі     суду не надано. Крім того, посилання на необхідність участі відповідача у додаткових витратах на дитину є іншими вимогами (ст.185 СК), які не заявлялися.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

                    УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відхилити, а рішення Ленінського районного суду            м. Кіровограда від 6 травня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуюча:

Судді: