Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-3284-2010 р. Головуючий у 1 інстанції –Сосновська Л.І.
Категорія 45 Доповідач – Суровицька Л.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М УКРАЇНИ
«20» липня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючої судді – Авраменко Т.М.,
суддів – Пономаренко В.Г., Суровицької Л.В.,
при секретарі – Слюсаренко Н.Л.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 21 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої малолітньою особою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2009 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої малолітньою дитиною.
Зазначала, що 03 серпня 2008 року на її доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснив наїзд велосипедом малолітній син відповідача – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, внаслідок чого донька отримала тілесні ушкодження та був пошкоджений мобільний телефон. Також діями малолітнього дочці було заподіяно моральну шкоду.
Просила суд на підставі ч.1 ст.1178 ЦК України стягнути з відповідача на її користь на відшкодування матеріальної шкоди 719 грн.40 коп., на відшкодування моральної (немайнової) шкоди – 1700 грн., а також всі понесені нею судові витрати у справі.
Ухвалою суду від 02 жовтня 2009 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_2 (а.с.21).
Рішенням Новгородківського районного суду від 21 квітня 2010 року позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 719 грн.40 коп., на відшкодування моральної (немайнової) шкоди – 300 грн., судові витрати в сумі 236 грн. і на відшкодування витрат на правову допомогу – 600 грн. (а.с.100-103).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зокрема, посилаються на те, що суд безпідставно не призначив судову автотехнічну експертизу, не дав належну оцінку діям малолітньої ОСОБА_4, як пішохода, невірно визначив суму відшкодування витрат на правову допомогу. В апеляційній скарзі просили суд призначити автотехнічну експертизу для встановлення та дослідження обставин справи.
В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_1 та його представник – ОСОБА_6 не підтримали клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи. Уточнили, що не погоджуються з розміром матеріальної шкоди та розміром витрат на правову допомогу.
Позивач та її представник заперечили проти доводів апеляційної скарги і просили рішення суду залишити без змін.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.1178 ЦК України шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками , якщо вони не доведуть , що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.
Судом встановлено, що 03 серпня 2008 року з вини 11-річного ОСОБА_5, який рухався на велосипеді з порушенням Правил дорожнього руху України, стався наїзд на неповнолітнього пішохода ОСОБА_4, внаслідок чого ОСОБА_4 були спричинені легкі тілесні ушкодження та пошкоджено мобільний телефон «Самсунг Х680».
Дорожньо-транспортна пригода сталась через неналежний контроль батьків за малолітнім ОСОБА_7, оскільки відповідно до п.6.1 Правил дорожнього руху України – рух по дорозі на велосипедах дозволяється особам, які досягли 14 років, відповідно до п.11.2 Правил нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини.
Те, що шкода не є наслідком неналежного контролю за дитиною, відповідачі не довели.
На підтвердження розміру матеріальної шкоди, позивачем надано фіскальні чеки на придбання ліків на загальну суму 173 грн.40 коп., виписку з амбулаторної карти ОСОБА_8 та наряд–замовлення на ремонт пошкодженого телефона, згідно якого вартість ремонту складає 546 грн. (а.с.5,6, 7-8).
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір (ч.3 ст.60 ЦПК).
На підтвердження своїх заперечень і на спростування доводів позивачки про розмір матеріальної шкоди, відповідачі не надали жодного доказу.
Тому доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції невірно визначив розмір відшкодування , є безпідставними.
Суд першої інстанції повно і всебічно з’ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку і прийшов до правильного висновку про наявність підстав для покладення на відповідачів обов’язку по відшкодуванню матеріальної і моральної шкоди, завданої малолітньою дитиною.
Визначаючи суму судових витрат на правову допомогу в розмірі 600 грн., суд виходив з положень постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27.04.2006 р. № 590.
Згідно з Постановою витрати, пов’язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не можуть перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Матеріалами справи підтверджується, що представник позивача – адвокат ОСОБА_9 надавала правову допомогу в судовому засіданні протягом 1 год.30 хв., що підтверджується журналом судового засідання (а.с.93-98).
Відповідно до Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року, з 01 квітня 2010 року мінімальна заробітна плата складає 884 грн.
Тому граничний розмір витрат на правову допомогу безпосередньо в суді складає 530 грн.40 коп. (884х40:100=353.60х1,5=530 грн.40 коп.).
Крім того, як підтверджується поясненнями позивачки і її представника, квитанцією від 8 вересня 2009 року , представником позивачки було витрачено час на складання позовної заяви, на консультацію, за що позивач сплатила 100 грн. (а.с.9).
Таким чином, витрати на правову допомогу фактично склали 630 грн.40 коп.
Суд, розглянув справу в межах позовних вимог і на відшкодування витрат на правову допомогу стягнув 600 грн. Висновок суду щодо розміру витрат на правову допомогу є законним і обґрунтованим, доводи апеляційної скарги в частині оскарження витрат на правову допомогу, не спростовують висновків суду.
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 308 ЦПК України рішення суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, відхилити.
Рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 21 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуюча суддя: підпис
Судді: підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Кіровоградської області Л.В. Суровицька