Справа №22 -4472|10                                                                          Головуючий у 1 інстанції Тищук Н.О.     Категорія 19,27                                                                      Доповідач  Кривохижа В. І.

                                                  УХВАЛА

                                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ    

27 липня 2010  року          Колегія  суддів  судової  палати  в  цивільних справах

апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

                                      Головуючої:      Кривохижі В.І.                      

                                                                                Суддів:     Голованя А.М.

Черниш Т.В.                                                                     при секретарі    Салабай М.В.                                

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за  апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського   районного суду  м. Кіровограда від 27 травня  2010 року, -

                                                     ВСТАНОВИЛА:

    У квітні 2010 року  публічне акціонерне товариство банк «Фінанси та кредит» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

    Позивач зазначав, що 17 квітня 2007 року між сторонами був укладений кредитний договір, згідно якого відповідачу надано в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості та платності споживчий кредит на суму  20 000 доларів США з кінцевим терміном повернення до 16 квітня 2012 року та зі сплатою за користування кредитними коштами процентів у розмірі 15 % річних. Оскільки позивач повністю виконав взяті на себе зобов»язання, а відповідач не виконує передбачені договором зобов»язання щодо своєчасності погашення виплат і станом на 31 березня 2010 року у нього існує заборгованість у сумі 152 054,08 грн., яка складається з: 12 996,83 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ - 102 999,88 грн. - основний борг; 650,09 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ - 5 151,96 грн. - проценти за користування кредитом; 43 902,24 грн. - пеня. Тому і просив стягнути зазначену суму та судові витрати по справі.

    Рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 27 травня 2010 року позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі  152 054,08 грн. та  1 520,54 грн. судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

    В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначається, зокрема, що грошові кошти надані позивачем до 16 квітня 2010 року і на день подачі позову договір сторонами не припинено та до нього не внесено змін. Позивач не заявляє вимоги про розірвання договору. При цьому, розраховуючи розмір заборгованості, позивач виходив із процентної ставки, збільшеної на один відсоток, а чинне законодавство не передбачає нарахування пені.

    Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, яка заперечувала проти доводів скарги, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не ґрунтується на законі, не спростовує висновків суду, а тому не підлягає задоволенню з таких підстав.

    Судом встановлено, що 17 квітня 2007 року між сторонами був укладений кредитний договір, згідно якого відповідачу надано в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості та платності споживчий кредит на суму  20 000 доларів США з кінцевим терміном повернення до 16 квітня 2012 року та сплатою за користування кредитними коштами процентів у розмірі 15 % річних.

    Згідно п.3.4 кредитного договору передбачено, що у разі несвоєчасного або не в повному обсязі здійснення позичальником зарахування грошових коштів на погашення заборгованості за кредитом або процентами, банк має право вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, сплати нарахованих процентів по них та неустойки (а.с.18, 19).

    Пунктом 6.1 цього договору передбачено також, що за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів за кредит, позичальник повинен сплатити банку пеню з розрахунку 1 відсотку від простроченої суми за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п.п.3.2, 3.4, 4.3, 4.4, 4.6 цього договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором (а.с.18-20).

    Матеріалами справи підтверджено, що прострочення по поверненню кредитних коштів  та сплаті процентів у відповідача виникло з 16 квітня 2009 року (а.с.7-10)..

    Також встановлено, що у зв»язку з порушенням позичальником умов кредитного договору, йому направлялись листи з вимогою їх усунення та про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, що підтверджується наявними у справі їх ксерокопіями та поштовими повідомленнями (а.с.23-27), проте відповідач своїх зобов»язань не виконав.    

    Станом на 31 березня 2010 року у відповідача за кредитним договором існує заборгованість у сумі  152 054,08 грн., яка складається з: 12 996,83 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ - 102 999,88 грн. - основний борг; 650,09 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ - 5 151,96 грн. - проценти за користування кредитом; 43 902,24 грн. - пеня.

    Суд першої інстанції належним чином встановив обставини справи, дав правильну оцінку наданим доказам і відповідно до ст.ст. 526, 533, 549, 550, 536, 1050, 1054 ЦК України дійшов обґрунтованого висновку про те, що у зв»язку з порушенням позичальником своїх зобов»язань за договором кредиту підлягає достроковому поверненню заборгованість у розмірі  152 054,08 грн.

    Тому безпідставними є доводи скарги, які були предметом розгляду в судовому засіданні і їм дана належна оцінка, висновків суду вони не спростовують.

При цьому, дострокове стягнення передбачено договором та ч.2 ст.1050 ЦК України і звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв»язку з порушенням умов договору не означає односторонньої відмови від договору, а це є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов»язань та способом цивільно-правової відповідальності боржника. Стягнення пені передбачено умовами договору та ст.ст. 549, 550 ЦК України. Зобов»язання ж має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або закону (ст.526 ЦК).

    Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування немає.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

                        УХВАЛИЛА:

    Апеляційну скаргу відхилити, а рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 27 травня 2010 року залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.

    Головуюча:

    Судді: