А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д В І Н Н И Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 червня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючої: Міхасішина І.В.,
суддів: Щолокової О.В., Вавшка В.С.,
при секретарі: Зозулі Н.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 01 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа – Селищенська сільська рада Літинського району Вінницької області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою загального користування – заїздом, стягнення моральної шкоди та судових витрат та за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа – Селищенська сільська рада Літинського району Вінницької області про зобов’язання не претендувати на заїзд та не чинити перешкод в його використанні, зобов’язання облаштувати для себе окремий заїзд та стягнення моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а :
У вересні 2009 року ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог - Селищенська сільська рада про зобов’язання відповідачів не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою спільного користування – заїздом до будинковолодіння по АДРЕСА_1, демонтувати залізобетонну конструкцію, встановлену на земельній ділянці спільного користування – заїзді до вказаного будинковолодіння, стягнення моральної шкоди в розмірі 2000 грн. та судових витрат по справі.
В листопаді 2009 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про зобов’язання відповідачки не претендувати на заїзд, не чинити перешкод у його використанні, та облаштувати для себе окремий заїзд, стягнення моральної шкоди в розмірі 4000 грн. та судових витрат по справі, визнання недійсним рішення 19 сесії 5 скликання Селищенської сільської ради від 11.09.2009 року.
Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 09 березня 2010 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_3, ОСОБА_2 об’єднано в одне провадження. У частині прийняття зустрічного позову щодо визнання недійсним рішення 19 сесії 5 скликання Селищенської сільської ради від 11.09.2009 року відмовлено.
Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 01 квітня 2010 року позов ОСОБА_1, до ОСОБА_3 та ОСОБА_2, третя особа – Селищенська сільська рада про зобов’язання відповідачів не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою спільного користування – заїздом до домоволодіння шляхом демонтування залізобетонної конструкції, що встановлена на земельній ділянці спільного користування – заїзді до домоволодіння в с. Селищі Літинського району вул. Леніна, 13 та стягнення судових витрат задоволено повністю.
Позов ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Селищенська сільська рада про зобов’язання відповідача не претендувати на заїзд та не чинити перешкод в його використанні, облаштуванні для себе окремого заїзду та стягнення моральної шкоди задоволено частково. Зобов’язано ОСОБА_1 не чинити перешкод у використанні земельної ділянки загального користування – заїзду до домоволодіння ОСОБА_3 та ОСОБА_2 шляхом перенесення воріт на два метри вліво (до свого гаража) від межі домоволодіння ОСОБА_2, що розташоване в с. Селищі Літинського району Вінницької області вул. Леніна, 13-а. В частині позову ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Селищанська сільська рада в частині стягнення моральної шкоди закрито через відмову позивача від позову. На користь ОСОБА_3 стягнуто із ОСОБА_1 судові витрати: 17 грн. - судового збору та 37 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Позовні вимоги в частині стягнення на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 із ОСОБА_1 витрат на правову допомогу залишено без розгляду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 6) та відповідно до державних актів на земельну ділянку НОМЕР_1 та Серії НОМЕР_2 від 02 лютого 2010 року виданих на підставі рішення Селищенської сільської ради 16 сесії 5 скликання №35 від 15.04. 2009 року ОСОБА_1 належать на праві власності земельна ділянка площею 0,2500 га. для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та земельна ділянка площею 0,0246 га для ведення особистого селянського господарства за вищевказаною адресою (а.с. 134-135).
ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,45 га для ведення особистого підсобного господарства, яка знаходиться в АДРЕСА_1.
Сторони по справі користуються спільним заїздом до власних домогосподарств.
Даний заїзд відноситься до земель загального користування, що підтверджується рішенням Селищенської сільської ради №114 від 11.09.2009 року 19 сесії 5 скликання про відмову у наданні гр. ОСОБА_2 у власність земельної ділянки орієнтовною площею 100 кв.м. , яка знаходиться на землях загального користування в межах АДРЕСА_1 біля присадибних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 14) та листом Селищенської сільської ради №365 від 07.12.2009 року (а.с.159).
З приводу користування даним заїздом неодноразово виникав спір, через створення сторонами один одному перешкод у здійсненні такого користування.
Згідно листа відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Літинської райдержадміністрації від 14.12.2009 року №112-1/11 для двостороннього руху по спільному заїзду розширення вулиці необхідної ширини недостатньо, оскільки при розробці ґрунту, враховуючи крутий спуск до проїзду, можливий його обвал, що потягне за собою руйнування будівлі гаража ОСОБА_1 (а.с.164).
Відповідно до довідки Літинського УГГ від 10.11. 2009 року ОСОБА_1 заборонено виконання земельних робіт в межах охоронної зони газопроводу, в районі власного гаража (а.с. 75).
Як вбачається з матеріалів справи, ворота домоволодіння ОСОБА_1 знаходяться впритул до огорожі домоволодіння ОСОБА_2 і при відкриванні створюють перешкоди у користуванні входом до домоволодіння відповідачів-позивачів.
Згідно з ч.1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Таким чином, дослідивши обставини справи, та надавши належну оцінку наявним у справі доказам, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для захисту права відповідачів-позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та зобов’язання ОСОБА_1 не чинити перешкод у використанні земельної ділянки загального користування – заїзду до домоволодіння відповідачів-позивачів шляхом перенесення своїх воріт на 2 метри вліво (до свого гаража) від межі домоволодіння ОСОБА_3.
Доводи позивачки-відповідачки про неможливість виконання такого рішення суду в зв’язку з тим, що перенесення воріт суперечить «Правилам безпеки систем газопостачання України» не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки проведення таких робіт з урахування вимог Управління газового господарства не перешкоджає виконанню рішення суду першої інстанції.
Посилання ОСОБА_1 на те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, при визначенні розміру судових витрат, які підлягають стягненню з неї на користь відповідачів-позивачів, то вони також не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки згідно квитанцій про оплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи від 05.11.2009 року за подання зустрічного позову ОСОБА_3 було сплачено 51 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с. 122-123).
В зв’язку з чим, місцевий суд відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України правильно визначив суму судових витрат, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 при частковому задоволенні позову.
Рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для його скасування відсутні.
Враховуючи наведене, керуючись, ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 01 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом вірно: