АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
06 липня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого: Міхасішина І.В.,
суддів: Щолокової О.В., Іващука В.А.,
при секретарі: Торбасюк О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 05 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні квартирою та вселення, –
встановила:
В лютому 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 та з урахуванням подальших уточнень просила зобов’язати відповідачку усунути перешкоди щодо користування приміщенням квартири АДРЕСА_1 та вселити її у належне на праві спільної часткової власності приміщення.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 05 травня 2010 року позов задоволено. Ухвалено вселити ОСОБА_3 в належну їй на праві спільної часткової власності квартиру АДРЕСА_1 Зобов’язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_3 квартирою АДРЕСА_1 шляхом створення умов для її безперешкодного доступу та проживання у вказаній квартирі.
В апеляційній скарзі представник відповідачки ОСОБА_1 – ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неповне засування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
По справі встановлено, що 06 березня 2008 року помер ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина.
Спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є його дочка ОСОБА_3 – позивачка у справі та ОСОБА_1 – відповідачка.
23 червня 2009 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене державним нотаріусом Третьої вінницької державної нотаріальної контори Березовською В.С. та зареєстровано в реєстрі за №2-1446 на ј частки майна гр. ОСОБА_4, яке складається з Ѕ частини квартири №94, що знаходиться в житловому будинку, який розташований в АДРЕСА_1 (а.с. 4).
На підставі даного свідоцтва, Вінницьким КП «ВМБТІ» 11 листопада 2009 року за позивачкою зареєстровано 1/8 частки спірної квартири на праві приватної спільної часткової власності (а.с. 5).
Відповідно до реєстраційного посвідчення від 27 грудня 2006 року квартира АДРЕСА_1 за гр. ОСОБА_4, ОСОБА_1 в рівних частках на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Дунаєвською С.М., приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу від 08.12.2006 року за реєстром №3728 (а.с. 28).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 червня 2009 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої Вінницької державної нотаріальної контори Березовською В.С. та зареєстроване в реєстрі за №2-1442, спадкоємцем ѕ частин майна ОСОБА_4, зазначеного в заповіті від 12 квітня 2002 року, є дружина – ОСОБА_1 Спадкове майно, на яке в зазначеній частці видано свідоцтво, складається з Ѕ частин квартири АДРЕСА_1 (а.с. 30).
На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, 17 липня 2009 року за ОСОБА_1 зареєстровано 3/8 частки спірної квартири на праві приватної спільної часткової власності (а.с.31).
Як вбачаться з матеріалів справи, відповідачкою чиняться перешкоди ОСОБА_3 у користуванні спільною квартирою, а саме у останньої фактично відсутній доступ до жилого приміщення та можливість користування ним.
Згідно з ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 386 ЦК України визначено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За змістом ч.3 ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Виходячи з чого, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1, як співвласники спірної квартири, мають право користування та розпорядження своєю власністю відповідно до їх часток у спільній частковій власності. При цьому, відповідачкою обмежуються права ОСОБА_3 у реалізації її прав як власника щодо користування житловим приміщенням, а тому права позивачки підлягають захисту шляхом зобов’язання ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні спірним приміщенням та вселення ОСОБА_3 в належну їй на праві спільної часткової власності квартиру.
Суд першої інстанції повно та всебічно з’ясував обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно визначився щодо правовідносин, які склалися між сторонами та норм матеріального права, які підлягають до застосування та вирішив справу відповідно до закону.
Рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, –
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 05 травня 2010 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом вірно: