А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д В І Н Н И Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 липня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого: Міхасішина І.В.,
суддів: Щолокової О.В., Іващука В.А.
при секретарі: Торбасюк О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 11 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання таким, що втратив право користування на житлове приміщення, -
в с т а н о в и л а :
В січні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання відповідача таким, що втратив право на житлове приміщення в квартирі АДРЕСА_1.
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 11 травня 2010 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право на житлове приміщення в квартирі №44, яка знаходиться в буд. АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, застосування закону, який не підлягає до застосування та не застосування закону, який підлягав застосуванню.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до ордера №77 від 23.05.1996 року виконком Козятинської міської ради Вінницької області надав квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_4 на сім’ю, до складу якої крім неї входили ОСОБА_1 –позивач, ОСОБА_5 – відповідачка та їх неповнолітній син ОСОБА_6 (а.с. 25).
Згідно поквартирної карточки, в даній квартирі також проживає другий неповнолітній син сторін у справі – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 26).
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_8 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 27).
07 липня 2006 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було розірвано, що підтверджується актовим записом №162 від 07 липня 2006 року (а.с. 10).
Проте ще з травня 2006 року і по даний час відповідач у спірному приміщенні не проживає, про що було складено акт від 18 листопада 2009 року, затверджений директором КП «Будтеплосервіс» (а.с. 8).
Незважаючи на це, ОСОБА_1 зареєстрований у квартирі, та добровільно знятись з реєстрації відмовляється.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції визнав доведеним факт не проживання відповідача ОСОБА_1 у спірній квартирі понад шість місяців без поважних причин, що дає підстави визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням відповідно до ст. 71 ЖК України. При цьому судом не було взято до уваги твердження ОСОБА_1 про те, що дана квартира є приватизованою, а тому відповідачу належить частка приватної власності в ній, з тих мотивів, що відсутні правовстановлюючі документи, які посвідчують таке право власності відповідача.
З такими висновками суду погодитися неможливо.
Статтями 71, 72 ЖК України, якими керувався суд першої інстанції при ухваленні рішення, встановлені підстави збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами та порядок визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Положення даних статей поширюються на правовідносини щодо користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду.
Судом було правильно встановлено, що квартира АДРЕСА_1 була надана на підставі рішення виконкому Козятинської міської ради народних депутатів №100 від 23 травня 1996 року громадянці ОСОБА_4 складом сім’ї з 4 чоловік.
Проте, як вбачається з відмітки в паспорті ОСОБА_1 та поквартирної карточки (а.с. 24, 26) квартира АДРЕСА_1 є приватизованою з 1998 року.
Дана обставина також підтверджується листом КП «Будтеплосервіс» від 22 лютого 2010 року №58, в якому вказано, що згідно облікової картки паспортного столу «Б» (16) вищезгадана квартира приватизована з 1998 року, проте інформація про те, ким було видано свідоцтво про право власності та на яких осіб відсутня.
Згідно заповіту ОСОБА_4 від 18 грудня 2007 року, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, посвідченого приватним нотаріусом Козятинського нотаріального округу Палагутіною В.О. за реєстровим №3032
все належне їй майно, спадкодавиця заповіла ОСОБА_1 (а.с. 26).
Згідно відповіді виконавчого комітету Козятинської міської ради від 19 січня 2010 року №78/10 на заяву ОСОБА_1 про видачу дублікату свідоцтва про право власності на квартиру, було роз’яснено, що в зв’язку із зміною органу приватизації житлового фонду по місту Козятин та відсутністю документів про приватизацію спірної квартири у Козятинській міській раді, виконавчим комітетом не може бути видано дублікат такого свідоцтва.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт приватизації квартири АДРЕСА_1 з 1998 року, проте в зв’язку з відсутністю даних про те, яким органом було здійснено приватизацію, виникають труднощі в отриманні правовстановлюючих документів на дане жиле приміщення.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженим на це органом, створеним місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Передача займаних квартир (будинків, кімнат у гуртожитках) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку, кімнаті у гуртожитку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку, кімнати у гуртожитку).
Дослідження даної обставини має суттєве значення для вирішення справи та зачіпає права і обов’язки органу приватизації, який до участі у справі не залучався.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі.
Враховуючи наведене, керуючись, ст. ст. 307, п.4 ч.1 ст. 311, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 11 травня 2010 року у зазначеній справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому його складі .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом вірно: