АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 липня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючої: Міхасішина І.В.
Суддів: Щолокової О.В., Вавшка В.С.
При секретарі: Торбасюк О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 08 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Державного казначейства України про зобов’язання вчинити певні ,-
в с т а н о в и л а :
В квітні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом свого права, визнання дій відповідача щодо нарахування і виплати несплаченої державної соціальної допомоги як дитині війни з 01.01.2006 року незаконними, зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, починаючи з 01.01.2006 року по 31.12.2009 року в сумі 5117,10 грн., а також нараховувати і виплачувати 30% надбавки до пенсії у повному розмірі в подальшому.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 06 травня 2010 року залучено до участі в справі Державне казначейство України як співвідповідача.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 08 червня 2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не проведення нарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги ОСОБА_1, який має статус дитини війни. Зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11. 2004 року №2195-IV, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року; з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року; з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та виплачувати дану надбавку в подальшому, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної залежно від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням виплачених сум. Зобов’язано Державне казначейство України виділити кошти, необхідні для виплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної залежно від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та з урахуванням поведеного порахунку виплачених сум за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року; з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року; з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року. В задоволенні решти вимог позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що дана скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
По справі встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугою років та належить до категорії громадян, яким визначено статус дитини війни, що підтверджується пенсійним посвідченням Серії НОМЕР_1 (а.с. 9).
Положенням ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. зупинено на 2007 р. із урахуванням ст. 111 названого вище Закону.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 р. дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. із урахуванням ст. 111 цього ж Закону.
При цьому, підпунктом 2 пунктом 41 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» норми ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в новій редакції. А саме дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни, внесені підпунктом 2 пунктом 41 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., мають діти війни з 9 липня до 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
З 2008 року позивачу нараховувалось вказане підвищення відповідно до Закону України «Про Державний бюджет» на відповідний рік.
Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року.
Розмір мінімальної пенсії за віком згідно ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (№1058-IV) встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Законом, який визначає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у даному випадку є Закон України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Таким чином, суд першої інстанції, дослідивши обставини спору, дав належну оцінку наявним доказам, а тому прийшов до обґрунтованого висновку про те, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області Вінницької області як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. і здійснити відповідні перерахування. Однак, відповідач у порушення зазначених положень цього Закону таких нарахувань не проводив, а тому висновок суду першої інстанції про визнання дій відповідача щодо недонарахування та недоплати позивачу підвищення до пенсії неправомірними є обґрунтованим.
При цьому місцевим судом правильно визначено період, за який повинні бути проведені відповідні нарахування, а саме з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно зобов’язано Державне казначейство України виділити кошти, необхідні для виплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни, оскільки воно не є учасником правовідносин у сфері соціального захисту населення щодо виплати соціальних допомог відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , а відтак не є належним відповідачем у справі. А тому колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного казначейства України.
Разом з тим, вирішуючи спір, суд першої інстанції в мотивувальній частині зазначив, що позивні вимоги в частині зобов’язання відповідача нараховувати соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в подальшому при нарахуванні пенсії не відповідають змісту законодавства, оскільки судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин. При цьому в резолютивній частині зазначив про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині.
За таких обставин, та відповідно до п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає зміні, оскільки при вирішенні справи, судом було порушено норми матеріального права.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 307, п.4 ч.1 ст. 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 08 червня 2010 року змінити.
Виключити з абзацу третього резолютивної частини рішення суду вказівку про зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області «виплачувати дану надбавку в подальшому», а також виключити з резолютивної частини рішення суду абзац четвертий, а саме «Зобов’язати Державне казначейство України виділити кошти, необхідні для виплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної залежно від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та з урахуванням проведеного перерахунку виплачених сум за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року; з 22.05.2008 року по 31.12.2008року; з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного казначейства України про зобов’язання вчинити певні відмовити.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України з дня набрання ним законної сили протягом двох місяців.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом вірно: