Справа № 22ц – 2675\2010 р. Головуючий у 1 інст. – КороїдІ.П. Доповідач – Зінченко С.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 липня 2010 року апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого – судді Іваненко Л.В.
суддів – Зінченко С.П., Ішутко В.М.
при секретарі – Бивалькевич Т.В.
з участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 28 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Остерської міської ради Козелецького району, Чернігівської області, ОСОБА_2 про визнання частково незаконним рішення Остерської міської ради,
в с т а н о в и в :
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 28 квітня 2010 року, яким відмовлено у задоволенні його позову до Остерської міської ради Козелецького району, Чернігівської області, ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення Остерської міської ради скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було надано правової оцінки тому, що рішення виконкому Остерської міської ради №166 від 25.11.1999 року порушує право спільної власності громадян, власників приватизованих квартир на допоміжні приміщення.
Також, апелянт вважає, що суд при ухвалі рішення залишив поза увагою те, що на час прийняття спірного рішення Остерською міською радою, власник квартири ОСОБА_4 померла, а ОСОБА_2 не отримавши свідоцтво про право власності на спадкове майно, звернувся з заявою про закріплення за ним надвірних будівель.
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2. зазначає, що рішення Козелецького районного суду від 28.04.2010 року є законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З матеріалів справи вбачається, що сторони є власниками квартир № 1 та 2 -3 будинку №15 по вул. Фрунзе у м. Острі, Чернігівської області. Зазначені квартири були приватизовані попередніми власниками відповідно до законодавства про приватизацію.
ОСОБА_3 квартира №2-3 належить на підставі договору дарування від 24 вересня 1993 року та договору купівлі-продажу від 28 січня 1999 року.
ОСОБА_2 квартира №1 належить на підставі свідоцтва про право на спадщину від 23 грудня 1999 року. Квартиру він отримав у спадщину після померлої ОСОБА_4
Рішенням Остерської міської ради №166 від 25 листопада 1999 року на підставі заяв ОСОБА_2, ОСОБА_3І та ОСОБА_5, а також довідки-характеристики Ніжинського інвентар бюро вирішено закріпити господарські споруди між співвласниками будинку АДРЕСА_1, зокрема за квартирою№1 - пристройка „а3”, крильце „а3”, 1\4 сараю „Б”, веранда „а 4”, сараї „К”, „Г”, „З” , гараж „Ж”, погреб „Д”, 1\3 частина огорожі №1-2 та 1\3 частина туалету „Е”. За квартирою №2-3 закріплено наступні господарські споруди: веранда „а1”, крильце „а7”, 1\2 частина погребу „а2”, 1\2 частина сараю „Б”, сарай „В”, 1\3 частина туалету „Е”, 1\3 частина огорожі „1-2”. Інші господарські споруди закріплені за квартирою №4.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував свої висновки тим, що оскаржуване рішення не порушує прав позивача, оскільки ним відповідно до вимог чинного законодавства не надано суду жодного доказу щодо порушення його права оспорюванним рішенням органу місцевого самоврядування. Спірні надвірні споруди належать відповідачу на підставі свідоцтва про право на спадщину від 23.12.1999 року, проте його права, як власника, не оспорюються. Належних доказів, що надвірні споруди сараї „К”, „Г”, „З” , гараж „Ж” , які закріплені оскаржуваним рішенням за квартирою 1 будинку АДРЕСА_1 є самовільними, суду не надано.
Такий висновок суду ґрунтується на вимогах закону, наданих сторонами доказах, досліджених у судовому засіданні у їх сукупності і є правильним.
Доводи апелянта що, оскаржуваним рішенням порушені його права, як співвласника багатоквартирного будинку та співкористувача земельної ділянки, на якій розташований цій будинок, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки апелянт не зазначив, яким чином цим рішенням порушені саме його права.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, що призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору між сторонами або таких, що тягнуть за собою безумовне скасування судового рішення, а тому відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційну скаргу ОСОБА_3 необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 28 квітня 2010 року - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді: