У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2010 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Девляшевського В.А.,
суддів: Бойчука І.В., Соколовського В.М.
секретаря Кіндрат В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в Тисменицькому районі на рішення Тисменицького районного суду від 30 квітня 2010 року з участю позивачки – ОСОБА_1,
в с т а н о в и л а:
Постановою Тисменицького районного суду від 30 квітня 2010 року частково задоволено позов ОСОБА_1. Визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного Фонду України в Тисменицькому районі у проведенні перерахунку і виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за періоди: з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до 31.12.2009 року. Зобов’язано Управління Пенсійного Фонду України в Тисменицькому районі провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за періоди: з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року у сумі 710 грн 93 коп; з 22 травня 2008 року по 31.12.2008 року в сумі 715 грн 26 коп.; за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року в сумі 1240 грн.20 коп. В решті позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач має право на здійснення перерахунку та виплату щомісячної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з часу ухвалення рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року про визнання неконституційними змін до Закону України « Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
_____________________________________________________________________________
Справа № 22-ц-1839/2010р. Головуючий у 1 інстанції - В.Б.Гургула
Категорія 57 Доповідач - В.А. Девляшевський
В апеляційній скарзі начальник Управління Пенсійного Фонду України в Тисменицькому районі посилається на те, що суд першої інстанції не врахував важливі обставини по даній справі та виніс постанову з порушенням норм матеріального і процесуального права. Апелянт вважає, що дії УПФУ в Тисменицькому районі щодо відмови в перерахунку та підвищенні ОСОБА_1 пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідають нормам чинного законодавства України. Крім того, скаржник вважає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із цим Законом, а не для визначення надбавок для виплати громадянам, які мають правовий статус дітей війни. Скаржник також вказує на те, що суд не вправі був, вирішуючи даний спір, визначати розмір заборгованості органу з призначення та виплати пенсії перед ОСОБА_1 Вважаючи у зв’язку із наведеним оскаржену постанову незаконною та необгрунтованою, начальник Управління Пенсійного Фонду України в Тисменицькому районі просить її скасувати, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовити.
В засідання Апеляційного суду представник Управління Пенсійного Фонду України в Тисменицькому районі не з’явився з невідомих причин, хоч судове повідомлення вручено завчасно. Отже, є правові підстави для розгляду справи у його відсутності.
В засіданні Апеляційного суду позивачка доводи апеляційної скарги заперечила, вважаючи, що суд першої інстанції правомірно задовольнив її вимоги. Тому просить залишити без змін рішення в даній справі.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1, яка народиласьІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, отримує пенсію по віку. Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має правовий статус дитини війни. Отже, згідно із ст.6 цього Закону, ОСОБА_1. має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Обмеження виплат, передбачених названим законом, зазначені в Законах України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та « Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними. Тому посилання в апеляційній скарзі на відсутність бюджетних асигнувань не може бути підставою для задоволення вимог апелянта.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” про застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого абзацем першим частини першої згаданої статті, виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із цим Законом. Адже, наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни».
Що стосується твердження апелянта про те, що суд першої інстанції неправомірно зазначив у рішенні конкретні суми, які відповідач повинен нарахувати і виплатити ОСОБА_1, то вони не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав. По-перше, суд розглянув даний спір з дотриманням вимог норм цивільного процесуального законодавства в межах заявлених позовних вимог. По-друге, заборгованість відповідача перед ОСОБА_1 визначена на підставі наявних у справі документів. Апелянтом ж не надано ніяких доказів необґрунтованості зазначених у рішенні сум.
Відповідно до вимог ч.2 ст.303 ЦПК України суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку. Апеляційна ж скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування постанови суду першої інстанції і ухвалення рішення про відмову в позові.
Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржене рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта не спростовують висновків суду. Тому підстав для скасування оскарженого рішення немає.
Керуючись ст..ст.209;307;308;313; 314;316;319;324;325 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Тисменицькому районі відхилити, а рішення Тисменицького районного суду від 30 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців після дня її проголошення.
Головуючий В.А. Девляшевський
Судді: І.В.Бойчук
В.М.Соколовський
Згідно з оригіналом
Суддя В.М. Девляшевський