Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа № 22-1928-2010 р.                                                      Головуючий у 1 інстанції Карпенко О.Л.

Категорія  45                                                                               Доповідач – Суровицька Л.В.  

У Х В А Л А

І  М Е Н Е М    УКРАЇНИ

      «13» липня 2010 року

      Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

      головуючої судді –    Авраменко Т.М.,

      суддів                    –    Пономаренко В.Г. , Суровицької Л.В.,

      при секретарі        –    Слюсаренко Н.Л.,

  розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1  на  рішення Новоукраїнського районного  суду   Кіровоградської області  від 12 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного підприємства «Оксамит-Сервіс», Новоукраїнської міської ради про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання незаконними рішень Новоукраїнської міської ради, відновлення розміру земельної ділянки.

     Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

      У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до  ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного підприємства «Оксамит-Сервіс», третя особа – Новоукраїнська міська рада про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на землю, виданих на ім’я ОСОБА_4 та ОСОБА_3, відновлення розміру земельної ділянки біля домоволодіння по АДРЕСА_1.

      В обґрунтування позову зазначав, що він є законним користувачем земельної ділянки по вул. АДРЕСА_1 у м. Новоукраїнка, на якій розташований належний йому на праві власності житловий будинок.

   Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які є його сусідами, при виготовленні Державних актів на право власності на землю не погодили межі земельної ділянки з ним, як суміжним землекористувачем, що привело до того, що вони займають частину його земельної ділянки. Належна йому лазня частково знаходиться на земельній ділянці сусідів, а пташник та стічна яма межують з їх земельними ділянками, що унеможливлює здійснення належного обслуговування .

     Просив суд визнати недійсним Державні акти на право  власності на землю, видані на ім’я ОСОБА_2 на земельну ділянкуАДРЕСА_2,  на ім’я  ОСОБА_3 на земельну ділянку АДРЕСА_3 та відновити розмір земельної ділянки біля його домоволодіння відповідно до схеми присадибної ділянки (а.с.4-7).

     В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги і просив суд визнати недійсними Державні акти на право власності на земельні ділянки НОМЕР_1  та НОМЕР_2 , видані на ім’я ОСОБА_2 на земельні ділянки  загальною площею відповідно 0, 0472 га та  0, 1000 га, розташовані по АДРЕСА_2. Також просив визнати недійсними Державні акти на право власності на земельні ділянки НОМЕР_3 та НОМЕР_4, видані на ім’я ОСОБА_3 на земельні ділянки загальною площею відповідно 0, 0558 га та 0,1000 га, розташовані по АДРЕСА_3  (а.с.53-54).

     Пізніше доповнив свої позовні вимоги і просив суд  визнати незаконним рішення Новоукраїнської міської ради від 19 лютого 2008 року № 469 «Про передачу земельних ділянок громадянам у власність» в частині щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.115-116). Визнати незаконним рішення Новоукраїнської міської ради № 170 від 15 серпня 1991 року в частині виділення земельної ділянки площею 1000 кв.м. ОСОБА_2 по АДРЕСА_2; рішення Новоукраїнської міської ради № 152 десятої сесії про надання ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0, 05 га по АДРЕСА_2 та рішення № 356 від 09 жовтня 2007 року про згоду  на виготовлення ОСОБА_2 технічної документації на землю площею 0,15 га по АДРЕСА_2; рішення  виконавчого комітету № 738 від 27 листопада 1997 року про передачу безоплатно у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_3 для ведення особистого підсобного господарства 0,80 га та обслуговування житлового будинку і господарських споруд 0, 07 га по АДРЕСА_3.

      Також просив зобов’язати Новоукраїнську міську раду вирішити питання про передачу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 безоплатно у приватну власність земельні ділянки по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 не порушуючи його права суміжного користувача.

     Позовні вимоги в частині визнання недійсними Державних актів на право  власності на земельні ділянки відповідачів,  на яких знаходяться житлові будинки подружжя ОСОБА_3  та які не межують з його земельною ділянкою, просив залишити без розгляду (а.с.134-136).

     Ухвалою суду від 06 липня 2009 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено Новоукраїнську міську раду (а.с.62).

     Ухвалою суду від 27 липня 2009 року до участі у справі відповідно до ч.3 ст.45 ЦПК України залучено Управління Держкомзему України в Новоукраїнському районі (а.с.68).

     Ухвалою  від 22 лютого 2010 року  залишено без розгляду позов ОСОБА_1 в частині визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку НОМЕР_2 , виданого ОСОБА_2 (а.с.145-146).

      Рішенням Новоукраїнського райсуду від 12 березня 2010 року позов задоволено частково.

       Визнано незаконним і скасовано рішення Новоукраїнської міської ради від 19 лютого 2008 року № 469 «Про передачу земельних ділянок громадянам у власність» в частині затвердження технічної документації по інвентаризації та складанню Державного акта на право власності на землю ОСОБА_3 на земельну ділянку по АДРЕСА_3. Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_4, виданий 10 червня 2008 року ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1 га по АДРЕСА_3 та Державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_3, виданий 10 червня 2008 року ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0, 0558 га по АДРЕСА_3 в м. Новоукраїка.

       В задоволенні решти позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ПП «Оксамит-Сервіс» та Новоукраїнської міської ради,  відмовлено.

       В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального і процесуального права  в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 на ім’я ОСОБА_2, виданого 10 червня 2008 року, визнання незаконним рішення Новоукраїнської міської ради від 19 лютого 2008 року № 469 «Про передачу земельних ділянок громадянам у власність» в частині щодо ОСОБА_2 та зобов’язання Новоукраїнську міську раду вирішити питання про передачу подружжю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 безоплатно у приватну власність земельні ділянки по АДРЕСА_3 та по АДРЕСА_2 не порушуючи його  права, як  суміжного користувача і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

     Зазначає, зокрема, що суд першої інстанції не дав належної оцінки розмірам його земельної ділянки, тій обставині, що з ним при вирішенні питання про передачу земельних ділянок відповідачам у власність, не було узгоджено межі земельних ділянок, судом не витребувані докази, які містять інформацію щодо предмета доказування .

       В решті рішення суду не оскаржено.

       Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга  задоволенню не підлягає із наступних підстав.

     Відповідно до ч.1 ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту  прав власності на землю.

      В силу ч.2 ст.152 ЗК власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.    

     Судом встановлено, що згідно відомостей купчої від 20 березня 1933 року та довідки Ульянівського МБТІ ОСОБА_5- батько позивача, являвся власником домоволодіння АДРЕСА_4 (а.с.103, 128).

      Відповідно до генерального плану земельної ділянки колгоспника ім. Хрущова Новоукраїнської міськради ОСОБА_5 станом на 31 липня 1954 року за ним закріплено присадибну ділянку площею 0, 60 га (а.с.105).

       На підставі рішення загальних зборів колгоспників колгоспу «Росія»  від 26 жовтня 1962 року ОСОБА_1 виділено  із земельної ділянки його батька - ОСОБА_5  0,25 га земельної ділянки для будівництва житлового будинку (а.с.140).

      Згідно діючого на той час земельного законодавства Української РСР, земельні  ділянки для житлового будівництва закріплені за ОСОБА_5 та ОСОБА_1 безстроково.

      Відповідно до свідоцтва про право власності на будівлю,  виданого відділом комунального господарства виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради  12 квітня 1968 року , ОСОБА_1 є власником домоволодіння по АДРЕСА_1 (а.с.12).  

    Крім того, ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом є власником житлового будинку з господарсько-побутовими  будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_4 (а.с.129).

    Судом встановлено, що позивач є правомірним користувачем земельних ділянок, на яких розміщені домоволодіння № 80 та АДРЕСА_4.

     Рішенням  виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради від 15 серпня 1991 року № 170 та    від 11 лютого 2000 року № 152 ОСОБА_2 надано земельні ділянки по АДРЕСА_2 в м. Новоукраїнка відповідно  загальною площею 0, 1000 га для будівництва житлового будинку з господарськими будівлями та площею 0, 05 га для ведення особистого підсобного господарства (а.с.92, 93).

       Рішенням Новоукраїнської міської ради від 19 лютого 2008 року № 469 «Про передачу земельних ділянок громадянам у власність» затверджено розроблену та погоджену у встановленому порядку технічну документацію по інвентаризації та складанню Державних актів на право власності на землю та передано безоплатно у власність земельні ділянки ОСОБА_2 , що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 в м. Новоукраїнка загальною площею 0,1472 га, з яких 0, 0472 га для ведення особистого селянського господарства  і 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

        На підставі вказаного рішення 10 червня 2008 року ОСОБА_2 видано Державні акти на право власності на земельні ділянки НОМЕР_1 та НОМЕР_2 відповідно на земельну ділянку площею 0, 0472 га  для ведення особистого селянського господарства та площею 0, 1000 га для  будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 в м. Новоукраїнка  
(а.с. 48-49).

    Земельна ділянка ОСОБА_2  межує із земельною ділянкою ОСОБА_1 та із земельною ділянкою ОСОБА_3.

       Станом на 1968 рік земельна ділянка  ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 становила 26, 80 кв.м., замість виділених у користування у 1962 році – 25,0 кв.м., при обмірі у 1990 році – 28, 40 кв.м.. Розширення меж відбулося за рахунок колгоспної землі , що була між сусідом ОСОБА_6 (АДРЕСА_3)- батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_1 Рішенням комісії із земельних спорів ОСОБА_1 залишено ширину  земельної ділянки 27, 50 кв.м., а ОСОБА_3, власниці домоволодіння по АДРЕСА_3 – 34,0 кв.м. (а.с.81, 82).

       Згідно акту від 19.10.2009 року , складеного комісією відповідно до планів технічної документації за ОСОБА_1 числиться  земельна ділянка площею 0, 25 га, а за ОСОБА_3 – 0,15 га. Спірна земельна ділянка, яка знаходиться між цими двома домоволодіннями становить 1 м 20 см (а.с.86).

      Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не  дав належної оцінки розмірам земельної ділянки позивача не ґрунтуються на матеріалах справи.

       Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Новоукраїнської міської  ради № 49 від 16 липня 2002 року були затверджені визначені погоджувальною комісією межі земельних ділянок ОСОБА_1 по вул. 21 Жовтня, 80 (на даний час вул. АДРЕСА_1) та ОСОБА_3 по АДРЕСА_3 (а.с.20, 21).

     Відповідно до акту від 18 червня 2004 року встановлена межа між домоволодіннями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.23).

       Вказаний акт землекористувачами не був оскаржений, він узгоджується з технічною документацією, яка була досліджена в судовому засіданні.

       У планах-схемах, актах, наданих позивачем  на підтвердження своїх доводів про  наявність підстав для визнання недійсним  Державного акта  на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 на ім’я ОСОБА_2  та рішення № 469 від 19 лютого 2008 року в частині щодо ОСОБА_2, відсутні дані про те, що має місце  накладення земельної ділянки по АДРЕСА_2 на земельну ділянку по АДРЕСА_1  внаслідок чого лазня позивача знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_2.   Вказані документи стосуються лише спору  між суміжними землекористувачами  ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відповідно по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1.  

       За таких обставин, з урахуванням положень ч.1 та ч.4 ст.60 ЦПК України суд  першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивачем не доведено порушення його прав як землекористувача внаслідок набуття ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 0, 0472 га по АДРЕСА_2  та обґрунтовано  суд відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання вказаного Державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним, про визнання незаконним рішення Новоукраїнської міської ради від 19 лютого 2008 року № 469, про зобов’язання міську раду вирішити питання про передачу відповідачам ОСОБА_2   безоплатно  у власність земельні ділянки без порушення його прав.

      Саме по собі неузгодження з позивачем при   складанні документів, що посвідчують право на земельну ділянку ,  меж  спірних земельних ділянок по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2, не свідчить по порушення прав позивача як землекористувача і не є підставою для визнання Державного акта недійсним, а  рішення міської ради  № 469 від 19 лютого 2008 року незаконним.

        В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач та його представник пояснили, що всі докази, які вони вважали за необхідне надали в суді першої інстанції, клопотання про витребування інших доказів судом першої інстанції не заявляли.

        За таких обставин доводи апеляційної скарги про те, що суд не витребував докази, які містять інформацію щодо предмета доказування є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на положеннях ч.1, ч.3 та ч.4 ст.10  та ч.1, ч.2  ст. 60 ЦПК України.

        Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду .

Суд першої інстанції ухвалив рішення в частині, яка оскаржена з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

       Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308,313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

     Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

     Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від  12 березня 2010 року в частині  відмови в задоволенні позову про визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 на ім’я ОСОБА_2, виданого 10 червня 2008 року, визнання незаконним рішення Новоукраїнської міської ради від 19 лютого 2008 року № 469 «Про передачу земельних ділянок громадянам у власність» в частині щодо ОСОБА_2 та зобов’язання Новоукраїнську міську раду вирішити питання про передачу ОСОБА_2, ОСОБА_3 безоплатно у приватну власність земельні ділянки по АДРЕСА_3 та вулиці АДРЕСА_2 в м. Новоукраїнка, залишити без змін.

      Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

      Головуюча суддя:                                            підпис

     Судді:                                                                  підписи