Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-2558 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції –Горовець М.І.
Категорія –37 Доповідач – Потапенко В.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
Головуючого-судді – Черненко В.В.
Суддів – Потапенка В.І., Кодрула М.А.
при секретарі – Животовській С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 24 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним , - ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним. Посилався на те, що 11 липня 2009 року його батько , ОСОБА_3 склав заповіт на користь ОСОБА_2 , яким заповів останньому все своє майно. Вважає , що спадкодавець страждав на хронічний алкоголізм , а тому його волевиявлення не було вільним . Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 24 березня 2010 року в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 24 березня 2010 року та ухвалити нове рішення яким позов задовольнити, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи. Заслухавши доповідача, учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи , колегія суддів вважає , що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, з підстав передбачених ст. 308 ЦПК України. Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Судом першої інстанції встановлено, що 11 липня 2009 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким заповів на все своє майно ОСОБА_2 Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи ОСОБА_3 під час винесення заповіту 11 липня 2009 року не виявляв ознак недоумкуватості чи психоза, тому за своїм психічним станом 11 липня 2009 року міг розуміти значення своїх дій та керувати ними. За даними медичної документації відомо , що за життя ОСОБА_3 до лікарів – наркологів не звертався, в наркологічних відділенням не знаходився, тому зробити висновок про наявність у ОСОБА_3 хронічного алкоголізму немає можливості. Виходячи з встановлених обставин справи , з посиланням на ст.ст. 203, 215, 216 , ч.2 ст. 1257 ЦК України , ст. 10, 60 ЦПК України , суд першої інстанції дійшов висновку про
2
відсутність підстав для задоволення позову , оскільки він є недоведеним та необгрунтованим . Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції , а апеляційну скаргу вважає необгрунтованою виходячи з наступного. Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. З змісту позовної заяви вбачається , що позивач просить визнати заповіт недійсним з підстав, передбачених ст. 1257 ЦК України, тобто , що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Судом першої інстанції за клопотанням позивача, з метою встановлення психічного стану спадкодавця ОСОБА_3 , ухвалою від 2 листопада 2009 року було призначено посмертну судово-психіатричну експертизу , за висновками якої померлий ОСОБА_3 під час винесення заповіту 11 липня 2009 року не виявляв ознак недоумкуватості чи психоза, тому за своїм психічним станом 11 липня 2009 року міг розуміти значення своїх дій та керувати ними. Згідно ч.2 ст. 59 ЦПК України обставини , які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Встановлення психічного стану особи відповідно до діючого законодавства покладено на спеціалізовані заклади охорони здоров’я – психіатричні лікарні , а тому судом правильно покладено у основу рішення висновок психіатричної експертизи , який позивачем не оскаржено та він є чинним. Доводи апеляційної скарги стосовно того , що судом не взято до уваги покази допитаних свідків щодо стану заповідача не можуть бути взяті до уваги , оскільки у даному випадку допустимим доказом є саме висновок психіатричної експертизи. Інших доводів , які б давали підстави для висновку про те , що рішення суду першої інстанції є незаконним апеляційна скарга не містить. Виходячи з вищенаведеного , колегія суддів дійшла висновку , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права , його висновки відповідають фактичним обставинам справи, а тому підстави для його скасування в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції відсутні. Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, ст.ст. 313-315, 319 ЦПК України , колегія суддів ,-
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити. Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 24 березня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий – суддя
Судді :