Справа № 1-550/2010 року
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2010 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді: Пастернак І. А.
секретаря: Остап”юк М.В.
прокурора Костів Р.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Івано-Франківську кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки пос. Осіновий мис Богучанського району Красноярського краю Російської Федерації, жительки АДРЕСА_1, українки, громадянки України, з середньою освітою, не одруженої, не працюючої, раніше не судимої
за ст.ст. 185 ч. 1, 185 ч. 2, 357 ч. 3 КК України,
ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого:
30.06.2009 року Івано-Франківським міським судом за ст.309 ч.2 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі,
за ст. 198 КК України, суд,-
встановив:
ОСОБА_1 вчинила таємне викрадення чужого майна; таємне викрадення чужого майна повторно; викрадення паспорта.
ОСОБА_2 вчинив заздалегідь необіцяне придбання, зберігання та збут майна, завідомо одержаного злочинним шляхом.
Злочин вчинено при наступних обставинах.
03.01.2006 року біля 18 години 00 хвилин, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуваючи в приміському залі вокзалу залізничної станції Івано-Франківськ та побачивши у потерпілого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, мобільний телефон марки «Соні-Еріксон Т-300» з корисливою метою вирішила реалізувати злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна. З цією метою ОСОБА_1 спожила спільно з ОСОБА_3 біля 200 грам горілки.
В подальшому ОСОБА_1 прослідувала з ОСОБА_3 до місця свого фактичного проживання в АДРЕСА_3, де під час спільного розпиття алкогольних напоїв, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, скориставшись відсутністю нагляду ОСОБА_3 за своїм майном коли той знаходився в туалеті, таємно викрала зі стола на кухні квартири його мобільний телефон марки «Соні-Еріксон Т-300»( без зарядного пристрою) вартістю 502 гривень та сім-картку «Джинс» оператора мобільного зв'язку UМС вартістю 40 гривень.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 заховала викрадений мобільний телефон марки «Соні-Еріксон Т-300» та сім-картку «Джинс» на кухні під кришку-пуфік для сидіння, після чого вдавала, що їй невідомо, де майно ОСОБА_3, а потім дочекалася коли він вийде із квартири і привласнила викрадене та отримала можливість вільно розпоряджатися ним на власний розсуд, наміру повертати ОСОБА_3 викрадене не мала.
Внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_3 спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 542 гривень.
Крім того, 03 січня 2006 року біля 23 години 00 хвилин, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, знаходячись за місцем свого проживання в ІНФОРМАЦІЯ_8, усвідомлюючи, що ОСОБА_1 таємно викрала у потерпілого ОСОБА_3 його мобільний телефон марки «Соні-Еріксон Т-300», переслідуючи корисливу мету, ОСОБА_2 привласнив це здобуте злочинним шляхом майно, і незаконно придбаний телефон ОСОБА_2 зберігав при собі, наміру повертати ОСОБА_3 викрадене не мав та отримав можливість вільно розпоряджатися ним на власний розсуд.
Так, о 23 годині 30 хвилин ОСОБА_2 вийшов із свого будинку, викинувши по дорозі сім-картку «Джинс» оператора мобільного зв'язку UМС, яка була вставлена у викрадений мобільний телефон, він направився до будинку АДРЕСА_5 до громадянина ОСОБА_4 та намагався йому збути цей телефон, однак, того вечора передачу телефона йому не здійснив.
В подальшому 04 січня 2006 року біля 10 години 25 хвилин ОСОБА_2 з викраденим мобільним телефоном марки «Соні-Еріксон Т-300» знову направився до громадянина ОСОБА_4., якому передав цей телефон з умовою отримання грошей по факту його продажу, на що ОСОБА_5 погодився.
Внаслідок злочинних дій ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_3 спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 542 гривень.
Крім цього, .12.2009 року близько 16 години 00 хвилин громадянка ОСОБА_1 перебувала у гостях у громадянина ОСОБА_6, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_9. Знаходячись у вказаній квартирі ОСОБА_1 побачила, що громадянин ОСОБА_7, перебуваючи в стані алкогольного сп”яніння, заснув на стільчику біля столу. Знаючи про те, що у вказаного громадянина в задній кишені штанів знаходяться гроші, ОСОБА_1, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, з корисливих спонукань та з метою заволодіння чужим майном, таємно викрала у громадянина ОСОБА_7 з правої задньої кишені штанів гроші в сумі 80 гривень, чим спричинила потерпілому майнову шкоду.
З викраденими грошима ОСОБА_1 з місця вчинення злочину втекла.
12.02.2010 року близько 18 години 30 хвилин громадянка ОСОБА_1 під час перебування в приміщенні приватного будинку АДРЕСА_4 шляхом вільного доступу таємно викрала чоловічу дублянку чорного кольору вартістю згідно товарознавчого дослідження 260 гривень та паспорт громадянина України на ім”я ОСОБА_8. Своїми злочинними діями громадянка ОСОБА_1 заподіяла громадянину ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 260 гривень.
Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 вину у пред”явленому обвинуваченні не визнала.
Суду пояснила, що перебуваючи в приміському залі вокзалу станції Івано-Франківськ познайомилась з потерпілим ОСОБА_3 Підсудна спільно із потерпілим та іншим хлопцем спожили спиртні напої. Пізніше ОСОБА_1 направилась з ОСОБА_3 та іншим хлопцем до місця свого фактичного проживання в ІНФОРМАЦІЯ_8, де продовжили розпиття алкогольних напоїв. В цей час у квартирі був ОСОБА_2 та дивився телевізор. Підсудна, ОСОБА_3 та інший хлопець пройшли на кухню де продовжили розпивати спиртні напої, ОСОБА_2 відмовився від пропозиції випити. Даним телефоном грався інший хлопець, який пізніше вийшов у туалет, а телефон залишив на столі. Телефон підсудна сховала внаслідок чого між чоловіками відбулася бійка. Куди подівся телефон ОСОБА_1 не пам”ятає. В судовому засіданні підсудна вину у зазначеному епізоді визнала частково.
Події, які відбувалися 10.12.2009 року підсудна не пам”ятає. Зазначає, що потерпілого ОСОБА_7 вона не знає, грошей у нього не брала.
Про події, які відбулися 12.02.2010 року підсудна повідомила, що їй хтось дав потримати дублянку, яку потім забрали у відділок працівники міліції. Потерпілого ОСОБА_8 не знає та чи були гроші у дублянці не пам”ятає.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 вину у пред”явленому обвинуваченні не визнав. Суду пояснив, що 03 січня 2006 року приблизно о 18 годині 30 хвилин повернулась співмешканка ОСОБА_1 разом із потерпілим ОСОБА_3 та з іншим хлопцем. ОСОБА_1 попросила ОСОБА_2, що вони будуть на кухні розпивати горілку, оскільки, на вулиці холодно, на що останній не заперечив, але вживати з ними спиртні напої відмовився. Потім до помешкання ОСОБА_2 зайшов приятель ОСОБА_9 для особистої розмови, вони вдвох відмовилися вживати спиртне і окремо від всіх розмовляли у спальні, а всі решта розпивали горілку на кухні. Після цього через деякий час ОСОБА_2 і ОСОБА_9 почули галас на кухні і спостерігали як на підлозі ОСОБА_3 лежав зверху на ОСОБА_10 і криком вимагав від останнього повернути йому мобільний телефон, котрим він хизувався перед всіма перебуваючи у квартирі. Обурений подіями в квартирі ОСОБА_2 вимагав покинути квартиру, після чого ОСОБА_9 силоміць підняв ОСОБА_3 і виштовхав його із квартири на сходову клітку на 8-му поверсі, куди за ними вийшов ОСОБА_10 Коли ОСОБА_2 вийшов в коридор на сходову клітку, то побачив ОСОБА_3, який був досить п'яним, з носа текла кров, він сидів на східцях і попросив повернути йому мобільний телефон, однак ОСОБА_2 наказав йому забиратися геть, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 вже в під'їзді будинку не було. ОСОБА_1 повідомила ОСОБА_2, що у неї є мобільний телефон, який необхідно продати. ОСОБА_2 погодився допомогти їй, взяв телефон і пішов до свого знайомого ОСОБА_4, який проживає в сусідньому будинку АДРЕСА_5. Коли ОСОБА_2 прийшов до ОСОБА_4 запропонував купити у нього телефон, запевняв, що телефон є його власністю, а продає його, тому що терміново необхідні кошти. Однак ОСОБА_4 оглянувши телефон відмовився купляти його, оскільки на батареї телефона були видряпані букви, однак їх розмову перервала мати ОСОБА_4 і вони розійшлися. Наступного дня 04.01.2006 року о 10 годині 30 хвилин ОСОБА_2 вдруге прийшов до ОСОБА_4 і переконав його, що телефон є його власністю, і домовився з ним що донесе зарядний пристрій до телефона і документи, що свідчать про його власність. За домовленістю ОСОБА_4 повинен був продати телефон і надати ОСОБА_2 гроші в сумі 70 грн. Однак потім даний телефон ОСОБА_4 добровільно видав працівникам міліції.
Вина підсудної ОСОБА_1 та підсудного ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їм злочинів підтверджується показаннями потерпілих, свідків та наступними дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи.
Потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що 03.01.2006 року повертався з дня народження свого знайомого будучи випившим до свого помешкання, а тому перебував на вокзалі станції Івано-Франківськ. Потерпілий повідомив, що точно не пам”ятає з чиєї ініціативи відбулося їхнє знайомство. Стверджує, що придбав горілку за власні кошти та спільно вживав її на лавці у приміському залі з підсудною ОСОБА_1 та іншим хлопцем. Після цього ОСОБА_1 запросила ОСОБА_3 та іншого хлопця у помешкання ОСОБА_2, що знаходиться за адресою місто Івано-Франківськ, вулиця Хоткевича 83/64 для продовження знайомства та спільного розпиття спиртних напоїв, за таксі розплатився особисто — 7 гривень. ОСОБА_1 запропонувала піти в магазин придбати, ще горілки та закуски. В магазині вони купили одну пляшку горілки та два апельсини, за все розплатився сам - 10 гривень. Піднявшись ліфтом до неї додому на 8 поверх вони відразу пішли на кухню, ОСОБА_2 відмовився від вживання спиртних напоїв і знаходився в спальній кімнаті. Під час перебування на кухні потерпілий хизувався власним мобільним телефоном марки «Соні-Еріксон Т-300» перед своїми знайомими. ОСОБА_3 стверджує, що відлучався в туалет, який ОСОБА_1 йому показала, а ОСОБА_10 залишився на кухні та грався його телефоном. В цей час у двері хтось подзвонив. ОСОБА_1 відкрила двері, до квартири зайшов незнайомий чоловік, який запитався за ОСОБА_2. Підсудна повела його в кімнату до ОСОБА_2, куди пішли всі. Чоловік назвався ОСОБА_9, та на пропозицію випити горілки він відмовився. Через деякий час потерпілий почав збиратись додому та запитався де його мобільний телефон і ОСОБА_10 повідомив, що поставив його на столі у кухні. На кухні мобільний телефон не знайшли, тоді ОСОБА_3 почав вимагати свій мобільний телефон марки «Соні-Еріксон Т-300». ОСОБА_10 сказав, що в нього немає та в процесі розмови між ними виникла бійка, але підійшовши до них ОСОБА_9 виштовхав ОСОБА_3 на сходову клітку на 8-му поверсі біля вхідних дверей даної квартири, де потерпілий отримав від ОСОБА_9 тілесні ушкодження, але повернення свого телефона ОСОБА_3 так і не домігся. Після цього ОСОБА_3 звернувся до правоохоронних органів з приводу крадіжки у нього мобільного телефона марки «Соні-Еріксон» Т-300», який був без сім-картки, без зарядного пристрою та коштів в сумі 360 гривень, а також з приводу спричинення йому тілесних ушкоджень. Потерпілий повідомив, що свій мобільний телефон марки «Соні-Еріксон» Т-300» придбав на базарі за кошти в сумі 350 гривень. Претензій будь-якого характеру до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 він немає, оскільки, мобільний телефон марки «Соні-Еріксон» Т-300» працівники міліції йому повернуто, проте в травні 2006 року, коли він перебував на бетонному мості через річку Велесниця, даний телефон випав з його рук, коли він набирав номер телефона.
З оголошених показів свідка ОСОБА_10 встановлено, що 03 січня 2006 року близько 18 години він перебував на вокзалі станції Івано-Франківськ, де у приміському залі зустрів свою знайому ОСОБА_1, з якою, знайомився декілька років тому. Вона сиділа в приміському залі на лавці з незнайомим чоловіком приблизно 50 років. Він почав з ними розмовляти. Через декілька хвилин до них підійшов чоловік на ім'я ОСОБА_11 з незнайомим хлопцем. Вони принесли з собою пляшку горілки 0,5 л. Дану горілку розлили в п'ять стаканів. Той хлопець, що прийшов з ОСОБА_11 відмовлявся пити, сказав, що йому не можна та ОСОБА_1 переконала його випити за знайомство і він назвався ОСОБА_3. В процесі розмови стало відомо, що ОСОБА_3 ще не має 18 років. Також під час розмови ОСОБА_3 демонстрував свій мобільний телефон ?оні-Еріксон" з кольоровим екраном. Потім через деякий час, коли ОСОБА_11 з незнайомим чоловіком пішли геть, ОСОБА_1 запропонувала поїхати до неї додому та випити, ще горілки. Вони в трьох вийшли на Привокзальну площу та на таксі поїхали на вулицю Хоткевича, за таксі розплатився ОСОБА_3 — 7 гривень. ОСОБА_1 запропонувала піти в магазин придбати, ще горілки та закуски. В магазині вони купили одну пляшку горілки та два апельсини, за все розплатився ОСОБА_3 - 10 гривень. Піднявшись ліфтом до неї додому на 8 поверх вони відразу пішли на кухню, а в кімнаті був, якийсь чоловік. Вони в трьох на кухні трохи випили горілки, ОСОБА_3 знову відмовлявся пити, але ОСОБА_1 його переконала випити з ними. Після того ОСОБА_10 з ОСОБА_3 запропонували ОСОБА_1 піти познайомитись з тим чоловіком, що був у кімнаті та познайомились з ОСОБА_2, який лежав на дивані та дивився телевізор. ОСОБА_1 принесла з кухні горілку та запропонувала випити за знайомство, однак ОСОБА_2 відмовився. Вони випили в трьох. ОСОБА_13 в той час почав демонструвати свій мобільний телефон, та на прохання ОСОБА_10 дав йому подивитись. Після того вони пішли на кухню, де випили ще горілки та ОСОБА_3 пішов у туалет, який ОСОБА_1 пішла йому показувати, а ОСОБА_10 залишився на кухні та грався телефоном. Коли повернулась ОСОБА_1, ОСОБА_10 поставив мобільний телефон ОСОБА_3 на стіл та також пішов у туалет. Коли він через деякий час виходив з туалету, побачив, що ОСОБА_3 знаходиться з ОСОБА_1 в кухні, і в цей час у двері хтось подзвонив. ОСОБА_1 відкрила двері, до квартири зайшов незнайомий чоловік, який запитався за ОСОБА_2. ОСОБА_1 повела його в кімнату до ОСОБА_2, куди пішли всі. Чоловік назвався ОСОБА_12, та на пропозицію випити горілки він відмовився. Через деякий час ОСОБА_3 почав збиратись додому та запитався де його мобільний телефон і ОСОБА_10 повідомив, що поставив його на столі у кухні. На кухні мобільний телефон не знайшли, тоді ОСОБА_3 почав вимагати свій мобільний телефон. ОСОБА_10 сказав, що в нього немає та в процесі розмови між ними виникла бійка, яку розпочав ОСОБА_3. Він витягнув з кишені розкладний ножик, та погрожував, вони впали на підлогу та продовжували боротись. Тоді до них підбігли ОСОБА_2 та ОСОБА_12 та розборонили їх. ОСОБА_9 виштовхав ОСОБА_3 на сходову клітку, та вийшов за ним. ОСОБА_10 залишився в квартирі, та одягнувшись через деякий час вийшов за ними в коридор. ОСОБА_13 та ОСОБА_9 між собою сварились, ОСОБА_3 вимагав свій мобільний телефон, ОСОБА_12 його заспокоював. ОСОБА_13 почав стукати в двері квартири ОСОБА_2 та сусідів. ОСОБА_12 вдарив ОСОБА_3 рукою в обличчя, від чого останній впав на підлогу та у нього з носа потекла кров. Вони спустились на площадку між 7 та 8 поверхами, ОСОБА_12 бив ОСОБА_3 по спині кулаками, а через деякий час заліз у кишені та щось там шукав. В цей час почали виходити сусіди та ОСОБА_2 і почали сваритись та казати, що викличуть міліцію. ОСОБА_9 пішов собі геть по сходах вниз. ОСОБА_10 наздогнав ОСОБА_12 та разом пішли на зупинку, по дорозі він запитався де телефон ОСОБА_3, ОСОБА_12 витягнув з кишені свій мобільний телефон та показав його, то був інший телефон. Пізніше вони поїхали маршруткою до вокзалу.
З оголошених пояснень свідка ОСОБА_9 встановлено, що 03.01.2006 року біля 18 години 30 хвилин прийшов до свого приятеля ОСОБА_2 за адресою його проживання в ІНФОРМАЦІЯ_10, де розпивали спиртне ОСОБА_1 із ОСОБА_10 та ОСОБА_3 на кухні даної квартири. ОСОБА_9 вів розмову з власником квартири в спальній кімнаті. Попередньо перед тим всі вказані особи в квартирі познайомились між собою. ОСОБА_9 та ОСОБА_2 відмовились вживати спиртне, а потім через деякий час вони почули галас в коридорі квартири. Після цього ОСОБА_9 та ОСОБА_2 спостерігали як ОСОБА_3 лежав зверху на ОСОБА_10 на підлозі під час сутички між ними. Тоді ОСОБА_9 підняв ОСОБА_3 і виштовхав в коридор і далі на сходову клітку на 8-му поверсі для з'ясування стосунків. За ним вийшов із квартири ОСОБА_10, який був очевидцем наступних подій. ОСОБА_9 утримуючи ОСОБА_3 поруч із ліфтом неадекватно відреагував на його вимоги повернути телефон, при цьому наніс удар рукою по обличчю, внаслідок чого у ОСОБА_3 потекла кров. Після цього ОСОБА_3 намагався втекти, але будучи неспроможним це зробити через алкогольне сп'яніння, вчепився руками за поручні сходової клітки, і продовжував вимагати повернення свого телефона. На його вимоги ОСОБА_9 обурився і почав наносити руками удари по грудній клітці ОСОБА_3, вимагаючи припинити галасувати. Через галас ОСОБА_9 покинув ОСОБА_3, за ним з 8-го поверху побіг ОСОБА_10 вниз, вони вийшли із під'їзду та розійшлися, ОСОБА_9 пояснив свою поведінку емоційним станом внаслідок поведінки потерпілого ОСОБА_3, оскільки, він телефон не викрадав. Про факт крадіжки телефона йому нічого не було відомо, а про факт крадіжки грошей з кишень штанів потерпілого ОСОБА_3 заперечив, пояснив що можливо ОСОБА_3 їх загубив, тому що був дуже п'яним, або можливо хтось інший викрав.
З оголошених пояснень свідка ОСОБА_11 вбачається, що 03 січня 2006 року близько 17 години 30 хвилин він перебував на вокзалі станції Івано-Франківськ, де зустрів свою знайому ОСОБА_1, з якою познайомився декілька років тому. Вони разом пішли в приміський зал, де на лавці зустріли знайомого на ім'я ОСОБА_20 та разом розпили пляшку грілки, яку ОСОБА_11 мав з собою. Через деякий час вони знову захотіли випити та ніхто не мав грошей. ОСОБА_13 сказала, що зараз щось придумає. Вона піднялась з лавки та стала в чергу за квитками, біля якогось хлопця та почала з ним про щось розмовляти. Через деякий час вона повернулась з тим хлопцем та познайомила їх, він назвався ОСОБА_13. ОСОБА_13 почала переконувати ОСОБА_13, щоб той пішов та купив горілки, щоб випити за знайомство. ОСОБА_13 відповідав, що йому пити не можна бо він хворий та що йому ще не має 18 років і він боїться, щоб його не забрали в міліцію. Однак ОСОБА_13 наполягала на тому, щоб ОСОБА_13 купив горілки. Через деякий час на переконання ОСОБА_13 погодився, однак сказав, що він не місцевий та не знає де купити, а тому ОСОБА_11 вирішив показати йому та пішов з ним через дорогу в магазин “Фаворит”. В магазині ОСОБА_13 придбав пляшку горілки 0,5 літра та заплатив 10 гривень. Після того вони пішли на вокзал в приміський зал. Там біля ОСОБА_13 та ОСОБА_20 був, ще якийсь хлопець який назвався ОСОБА_10. Горілку ОСОБА_13 розлила її в п'ять стаканів. ОСОБА_13 знову почав відмовлятись пити, бо казав, що йому не можна. Однак, на переконання ОСОБА_13 він випив приблизно 100 грамів. В той час ОСОБА_11 бачив, що у нього є мобільний телефон срібного кольору, який він витягував, щоб подивитись яка година. Через деякий час коли ОСОБА_11 з ОСОБА_20 сходили на перон вокзалу, щоб покурити, то ОСОБА_13 з ОСОБА_13 та ОСОБА_10 кудись пішли.
З пояснень свідка ОСОБА_4, оголошених в судовому засіданні встановлено, що 03.01.2006 року приблизно о 23 годині 30 хвилин до нього в помешкання прийшов ОСОБА_2, котрий запропонував придбати у нього мобільний телефон марки «Соні-Еріксон Т-300». Цей телефон був вживаний, тому що на телефоні під батареєю були видряпані якісь букви, не було зарядного пристрою та документів. ОСОБА_2 переконував ОСОБА_4, що цей телефон є власністю його племінника, а документи і зарядний пристрій він донесе завтра. За даний телефон ОСОБА_2 захотів 100 грн. Однак їх розмові завадила мати ОСОБА_4 і забрала його до квартири, а ОСОБА_2 пішов додому. Наступного дня приблизно о 10 годині до ОСОБА_4 додому знову прийшов ОСОБА_2 і знову запропонував придбати у нього мобільний телефон марки «Соні-Еріксон Т-300» вже за 50-70 гривень і знову почав запевняти, що телефон не викрадений, а документи і зарядний пристрій він донесе пізніше, а гроші ОСОБА_4 поверне ОСОБА_2 по представленню документів на телефон. Домовившись між собою ОСОБА_2 залишив телефон у ОСОБА_4 06.01.2006 року дізнавшись від працівників міліції про те, що цей телефон є викраденим, ОСОБА_4 його добровільно видав.
Потерпілий ОСОБА_8 пояснив, що 09.02.2010 року він проходив біля вокзалу і на привокзальній площі зустрів свого знайомого ОСОБА_7, якого запросив до себе переночувати. Ночував він у нього дві ночі, а 11.02.2010 року ОСОБА_7 запропонував піти випити. Близько 19 години 00 хвилин вони прийшли на Привокзальну площу, де ОСОБА_7 зустрів свою знайому, яка представилася ОСОБА_1, вони запропонували їй піти випити з ними. ОСОБА_1 погодилася і ОСОБА_7 сказав, що знає, де переночувати. Вони направилися в сторону зупинки «Горького» по вулиці Незалежності і прийшли до приватного будинку на одній з маленьких вуличок. ОСОБА_7 постукав і їм відчинив старший чоловік, який назвався ОСОБА_14 і запросив до будинку. Вони разом сиділи та розпивали спиртні напої. Після того, як вони випили велику кількість спиртного, лягли спати. Під час розпивання спиртного між ними виникали словесні конфлікти. 12.02.2010 року вони прокинулися зранку та купили ще горілки і знову розпивали. Близько 17 години 00 хвилин ОСОБА_8 стало погано і він, знявши свою дублянку чорного кольору, в яку був одягнений, ліг спати на диван. Прокинувшись близько 18 години 30 хвилин ОСОБА_8 хотів піти додому та почав шукати свою дублянку, однак не знайшов і знову ліг спати. Перед тим, як лягти спати, він бачив, що ОСОБА_14 вже спав, а ОСОБА_7 розмовляв з ОСОБА_1. Пізніше, коли він прокинувся то ОСОБА_7 та ОСОБА_1 вже не було, дублянки також не було. Потерпілий стверджує, що в кишені дублянки знаходився його паспорт громадянина України. Свою дублянку ОСОБА_8 придбав близько двох років тому за 850 гривень, одягав її рідко, тому вона була в хорошому стані. Пізніше, в дану квартиру прийшли працівники міліції з ОСОБА_1 та повідомили, що остання мала намір продати його дублянку, в кишені якої був виявлений паспорт громадянина України на прізвище ОСОБА_8. Того ж дня йому було повернуто дублянку та паспорт громадянина України. Потерпілий стверджує, що претензій будь-якого характеру до підсудної ОСОБА_1 не має.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що того дня він перебував за місцем свого проживання АДРЕСА_6. До нього прийшла ОСОБА_1 з незнайомим чоловіком, який був побитий та перебував в нетверезому стані. ОСОБА_1 допомогла йому помитись, після чого вони почали розпивати спиртні напої. Пізніше, о котрій саме годині не пам'ятає, ОСОБА_6 пішов у сусідню кімнату, щоб лягти спати. ОСОБА_1 та потерпілий в цей час залишились вдвох та розмовляли. Після того як ОСОБА_6 прокинувся, то в квартирі нікого вже не було. У вечірній час цього ж дня до нього прийшли працівники міліції із потерпілим від яких він дізнався, що у ОСОБА_7 викрали гроші. При яких обставинах це сталося йому не відомо.
Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні вказала на особу, яка знаходиться в залі судового засідання, що саме він являється потерпілим ОСОБА_7 та суду пояснила, що потерпілий ОСОБА_7 10.12.2009 року звернувся із заявою проте, що по вулиці Привокзальній в місті Івано-Франківську зустрів невідому дівчину, з якою у її знайомих разом розпивали спиртні напої, після чого у нього викрали гроші приблизно в розмірі 100 гривень. Свідок стверджує, що заяву відбирала в нього особисто, встановивши його особу, з”ясувала, що він з міста Коломиї. А також повідомила, що потерпілий ОСОБА_7 супроводжував слідчого до місця вчинення злочину та вказав особу, яка викрала його гроші, нею виявилась ОСОБА_1, після чого їх було доставлено у Пасічнянське МВМ для дачі пояснень. ОСОБА_1 був написаний протокол явки з каяттям. Гроші на вимогу потерпілого ОСОБА_7 були вручені йому під розписку на зберігання.
Потерпілий ОСОБА_7 пояснив, що із підсудною ОСОБА_1 не знайомий, про даний злочин йому нічого не відомо, заяву про злочин не писав, претензій до підсудної не має жодних.
Також вина підсудних доведена матеріалами справи, а саме:
протоколом усної заяви потерпілого ОСОБА_3 та його законного представника ОСОБА_16 про факт таємного викрадення його майна (а.с.21 том І);
протоколом добровільної видачі мобільного телефона марки “Соні-Еріксон Т-300” свідком ОСОБА_4 (а.с.47 том І);
протоколом огляду речових доказів від 17.01.2006 року (а.с.75 том І);
протоколом відтворення обстановки і обставин події від 17.02.2006 року (а.с.69-71 том І);
протоколом очної ставки між обвинуваченою ОСОБА_1 і обвинуваченим ОСОБА_2 від 24.01.2006 року (а.с.66 том І);
висновком судово-медичної експертизи № 306/40-Е від 21.02.2006 року, згідно якого потерпілому ОСОБА_3 спричинено легкі тілесні ушкодження (а.с.87-89 том І);
висновком судової товарознавчої експертизи № 160 від 22.01.2010 року, згідно якої станом на 03.01.2006 року на момент вчинення злочину вартість мобільного телефона “Соні-Еріксон Т-300” могла становити 532 гривні, а вартість сім-картки “Джинс” оператора мобільного зв”язку UМС могла становити 40 гривень(а.с.14-31 том 5);
висновком судової товарознавчої експертизи № 70 від 01.02.2010 року, згідно якої станом на 03.01.2006 року на момент вчинення злочину вартість мобільного телефона “Соні-Еріксон Т-300” могла становити 532 гривні (а.с.47-51 том 5);
протоколом огляду речових доказів від 16.02.2010 року — довідки № 4/2009 року від 04.02.2009 року, виданої ТзОВ “Астер”, згідно якої максимальна роздрібна ціна зарядного пристрою до мобільного телефона в січні 2006 року становила 30 гривень (а.с. 56 том 5);
протоколом заявою про злочин громадянина ОСОБА_7.(а.с.5 том 6);
явкою з повиною ОСОБА_1 (а.с.8 том 6);
протоколом огляду та вилучення (а.с.10 том 6);
протоколом огляду предметів (а.с.23 том 6);
протоколом огляду, виявлення та вилучення (а.с.10 том 7);
протоколом огляду речових доказів від 07.03.2010 (а.с.44 том 7);
явкою з каяттям (а.с.11 том 7);
товарознавчим дослідженням від 23.02.2010 року, згідно якого вартість дублянки становить 260 гривень (а.с.14-26 том 7).
На підставі наведеного суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у скоєнні злочинів знайшла своє підтвердження і кваліфікує її дії за ст. 185 ч.1 КК України, як таємне викрадення майна, за ст. 185 ч.2 КК України, як таємне викрадення чужого майна, повторно, за ст. 357 ч.3 КК України, як викрадення паспорта, вина ОСОБА_2 у скоєнні злочину знайшла своє підтвердження і кваліфікує його дії за ст. 198 КК України, як заздалегідь необіцяне придбання, зберігання та збут майна, завідомо одержаного злочинним шляхом.
Призначаючи покарання підсудній ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом”якшують відповідальність.
Обставинами, що пом”якшують відповідальність, суд визнає, відсутність судимостей, відшкодування завданих збитків, часткове визнання вини.
Обставинами, що обтяжують покарання суд визнає вчинення злочинів в стані алкогольного сп”яніння, повторно.
Характеризуючи особу підсудної слід зазначити, що вона знаходиться на лікувані в хірургічному відділенні ЦМКЛ з приводу хронічного панкреатиту, киста головки підшлункової залози з нагноєнням, хронічний токсичний гепатит. Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю. С-м залежності, рання ремісія. Зміни особи по органічному типу у примітивної особи(змішаного генезу). Відділені наслідки черепно-мозкової травми.
За таких обставин, суд вважає, що виправлення підсудної можливе без відбування покарання, яке їй слід обрати за ст. 185 ч.1 КК України у вигляді арешту; за ст. 185 ч.2 КК України у вигляді обмеження волі; за ст. 357 ч.3 КК України у вигляді обмеження волі. Тому суд вважає за можливе застосувати ст. 75 КК України та звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням.
Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом”якшують відповідальність.
Обставин, що пом”якшують відповідальність, суд не знаходить.
Обставиною, що обтяжує покарання суд вважає повторність вчинення злочину.
Суд вважає, що виправлення підсудного ОСОБА_2 не можливе без ізоляції від суспільства, а тому вважає за можливе призначити йому покарання в межах санкції ст. 198 КК України у вигляді позбавлення волі.
Керуючись ст.ст 323, 324 КПК України, суд,-
засудив:
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч.1, 185 ч.2, 357 ч.3 КК України та призначити покарання:
ст. 185 ч.1 КК України у вигляді арешту строком на 3(три) місяці.
ст. 185 ч.2 КК України у вигляді обмеження волі строком на 1(один) рік 1 (один) місяць.
ст. 357 ч.3 КК України у вигляді обмеження волі строком на 1(один) рік.
На підставі ч. 1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік 1 (один) місяць.
Керуючись ст. 75 КК України, звільнити засуджену ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, встановивши іспитовий строк – 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України, зобов’язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу засудженій ОСОБА_1 тримання під вартою змінити на підписку про невиїзд, звільнивши її з-під варти з зали суду.
Зарахувати засуджен ій ОСОБА_1 в строк відбуття покарання, термін перебування в Івано-Франківському слідчому ізоляторі з 28.05.2010 року по 25.06.2010 року.
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 198 КК України та призначити покарання за ст. 198 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ст.70 ч. 4 КК України шляхом часткового складання невідбутого покарання за вироком Івано-Франківського міського суду від 30.06.2009 року остаточно призначити покарання — 2 (два) роки 7 (сім) місяців позбавлення волі.
Міру з апобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 залишити попередню — взяття під варту до вступу вироку в законну силу.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_2 обчислювати з 19.09.2008 року — з дня затримання.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ з обслуговування ЛУ на Л/з при УМВС на залізничному транспорті, ЄДРПОУ: 25576416, МФО 825014, р/р 31253272210394, банк одержувача ГУДКУ у Львівській області (а.с.47 том 5) — 438 гривень 20 копійок - судових витрат за проведення експертизи №70 від 01.02.2010 року.
Речовий доказ — довідку № 4/2009 від 04.02.2009 року, видану ТзОВ “Астер”(а.с.132 том 3) — залишити при матеріалах кримінальної справи.
На вирок може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом 15 діб з дня його проголошення.
Суддя: Пастернак І. А.