Справа № 1-347/2010  року

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 30 квітня 2010 року                     м. Івано-Франківськ

     Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області  в складі:

головуючого-судді:          Пастернак І. А.

секретарів              Кейван В.М.,Боднар М.М.

прокурора              Федорук Ю.І.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні  в місті Івано-Франківську кримінальну справу про обвинувачення

    ОСОБА_1  -  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1, українки, громадянки України, з середньою освітою, не одруженої, не працюючої,   раніше неодноразово судимої:

     23.03.2004 року Івано-Франківським міським судом за ст.ст.185 ч.3, 76 КК України до позбавлення волі строком на три роки, із іспитовим терміном на 1 рік на підставі ст. 75 КК України;

    10.10.2005 року Івано-Франківським міським судом за ст.ст. 204 ч.3, 69, 76 КК України до позбавлення волі строком на чотири роки із іспитовим терміном на два роки на підставі ст. 75 КК України,

    за ст. 190 ч. 1  КК України , суд,-

встановив:

    ОСОБА_1 вчинила заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою.

    Злочин  вчинено при  наступних обставинах.

    01.11.2009 року близько 14 годин 00 хвилин громадянка ОСОБА_1 перебуваючи у дворі АДРЕСА_2 підійшла до знайомого на прізвище ОСОБА_2, який перебував в стані алкогольного сп”яніння, та розпочавши з ним бесіду, під час якої громадянка ОСОБА_1 діючи з корисливих спонукань та з метою заволодіння чужим майном, шахрайським способом, під приводом здійснення дзвінка взяла у громадянина ОСОБА_2 його мобільним телефоном марки “Нокіа 2600” вартість якого згідно товарознавчого дослідження становить 669 гривень 17 копійок, в якому знаходився стартовий пакет оператора “Лайф” вартістю 25 гривень та на рахунку якого знаходилися кошти в сумі 15 гривень, та відійшовши в сторону вона здійснила із вказаного мобільного телефону дзвінок, де повернувшись підійшла до громадянина ОСОБА_2, якому вона не повернувши першого мобільного телефону, взяла у громадянина ОСОБА_2 інший мобільний телефон марки “Соні-Еріксон Т250і” вартість якого згідно товарознавчого дослідження становить 303 гривні 75 копійок, в якому знаходився стартовий пакет оператора “МТС” вартістю 30 гривень на рахунку якого знаходилися кошти в сумі 20 гривень відійшла в сторону. Після чого громадянка ОСОБА_1 взявши два мобільні телефони у громадянина ОСОБА_2, скориставшись з того, що за її діями громадянин ОСОБА_2 не спостерігав з місця вчинення злочину зникла.

    Таким чином громадянка ОСОБА_1 шахрайським способом заволоділа майном громадянина ОСОБА_2, спричинивши останньому матеріальну шкоду на загальну суму 1062 гривні 92 копійки.

    Допитана в судовому засіданні підсудна вину у пред”явленому обвинуваченні не визнала. Суду пояснила, що потерпілий являється її сусідом. 01.11.2009 року вона зустріла ОСОБА_2 в дворі будинку, де він їй повідомив, що йому необхідно вколотися .  Зупинивши таксі вони разом поїхали за дозою для потерпілого. Повернувшись, потерпілий розрахувався з таксистом своїм мобільним телефоном марки “Нокіа 6200”. Побачивши це підсудна дала таксистові 20 гривень, останній повернув їй мобільний телефон марки “Нокіа 6200”, який належав ОСОБА_2 ОСОБА_1 повідомила потерпілому, що дала таксистові 40 гривень і він їй повернув мобільний телефон. ОСОБА_2 позичив гроші у сусіда та повернув підсудній 40 гривень, а вона повернула йому його мобільний телефон марки “Нокіа 6200”. Через деякий час потерпілий звернувся до підсудної із вимогою віддати його мобільний телефон марки “Нокіа 6200”, нащо остання не погодилась, стверджує, що потерпілий був в нетверезому стані, а тому не пам”ятає про фак повернення телефону. В потерпілого був ще один мобільний телефон марки “Соні-Еріксон Т250і”. В судовому засіданні пояснила, що потерпілий зайшов в під”їзд будинку свого знайомого, щоб позичити гроші для розрахунку з таксистом. Він довго не повертався, а тому вона змушена була піти за ним. На сходовій клітці вона побачила п”яного потерпілого, який спав, а телефон лежав поруч нього. Підсудна розбудила потерпілого, дала йому в руки телефон марки “Соні-Еріксон Т250і”, після чого він зайшов у квартиру до свого товариша та поставив даний телефон на зарядку.

    Вина підсудної доведена показами потерпілого та свідка.

    Потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що 01.11.2009 року близько 14 години, перебуваючи у нетверезому стані, разом із ОСОБА_3 повертався до себе додому. Згодом біля свого будинку вони зустрілися із сусідкою ОСОБА_1, яка проживає в сусідньому АДРЕСА_1. ОСОБА_1 попросила у потерпілого мобільний телефон, оскільки, їй терміново потрібно було кудись передзвонити. ОСОБА_4 він дав їй  свій мобільний телефон марки Нокіа 2600 сірого кольору. Так як вона не змогла додзвонитись, то попросила у нього ще один мобільний телефон марки «Соні-Еріксон Т250і»  чорного кольору. Підсудна із двома мобільними телефонами відійшла в сторону. ОСОБА_3 попрощавшись з потерпілим пішов додому, а ОСОБА_2 залишився чекати ОСОБА_4 біля свого під”їзду, проте,  на протязі години часу вона так і не повернулася. На наступний день 02.11.2009 року він зайшов до ОСОБА_4 додому, щоб забрати у неї свої мобільні телефони. Однак, остання повідомила йому, що вчора 01.11.2009 року передзвонивши із його мобільних  телефонів повернула йому їх в руки, але він не пам'ятає, оскільки, був у нетверезому стані. Після чого потерпілий звернувся до працівників міліції, де розповів їм про обставини даної події.

    Із оголошених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_3 (а.с.20, 21) вбачається, що 01.11.2009 року близько 11 години дня до нього додому прийшов його знайомий ОСОБА_2 де вони разом вжили спиртних напоїв, після чого він вирішив провести свого знайомого до його будинку. Підходячи до його будинку близько 14 години неподалік його під”їзду до них підійшла його знайома ОСОБА_1, яка почала разом із ними розмовляти. Після чого ОСОБА_1 спиталася у громадянина ОСОБА_2 чи не має у нього при собі мобільного телефону, оскільки, вона хотіла кудись терміново зателефонувати. Тоді ОСОБА_2 відповів, що має при собі мобільний телефон та витягнувши його із своєї кишені дав в руки громадянці ОСОБА_1, вона відійшла в сторону та почала кудись телефонувати, а він в той час розмовляв із ОСОБА_2 Через декілька хвилин громадянка ОСОБА_1 знову повернувшись запиталася у громадянина ОСОБА_2 чи не має він іншого мобільного телефону, оскільки, вона пояснила, що з цього мобільного телефону не може додзвонитися. Тоді ОСОБА_2 дав їй інший свій мобільний телефон, з якими громадянка ОСОБА_1 відійшла в сторону. В цей час ОСОБА_3 попрощавшись із своїм знайомим ОСОБА_2 пішов додому. В подальшому громадянку ОСОБА_1 було доставлено в Пасічнянський МВ де вона зізналася у скоєному злочині.

    Крім цього, вчинення ОСОБА_1 даного суспільно-небезпечного діяння також доводиться дослідженими у судовому засіданні письмовими матеріалами справи, а саме: протоколом-заявою про злочин громадянина ОСОБА_2(а.с.7); явкою з каяття громадянки ОСОБА_1(а.с.11).

    Суд, дослідивши всі зібрані по справі докази та оцінивши їх в сукупності приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у скоєнні  злочину знайшла своє підтвердження і кваліфікує її  дії за ст. 190 ч.1 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою.

    Призначаючи покарання підсудній, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного  та обставини, що пом”якшують відповідальність.

    Характеризуючи особу підсудної слід зазначити, що ОСОБА_1 неодноразово судима, вину у скоєному злочині не визнала, не розкаялась у вчиненому, не відшкодувала потерпілому завдану матеріальну шкоду, не працює.

    Обставинами, що пом”якшують  відповідальність, суд не знаходить.

    Обставин, що  обтяжують  покарання  суд  не  знаходить.  

    Суд вважає, що виправлення підсудної ОСОБА_1  можливе без ізоляції від суспільства, а тому вважає за можливе призначити їй покарання в межах санкції ст. 190 ч.1 КК України у вигляді   громадських робіт.

    Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2  щодо відшкодування матеріальної шкоди слід задоволити в повному об”ємі. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 859 гривень матеріальної шгкоди .

     Керуючись ст.ст  323, 324 КПК  України, суд,-

засудив:

    ОСОБА_1  визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч.1 КК України та призначити покарання у вигляді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.

    Міру запобіжного заходу засудженій ОСОБА_1 залишити попередню - підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу.

    Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 – задоволити в повному об”ємі.  Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2  – 859 гривень матеріальної шкоди.

    На вирок може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом 15 діб з дня його проголошення.

    Суддя:                                  Пастернак І. А.