Справа № 2 «ц» -2  /  2010 р.

                                                              Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

                                                             Іменем     України

03 червня    2010  року                                                                                                 м. Б а р

                                     Барський  районний  суд  Вінницької  області  в  складі :

Головуючого -  судді Бурденюка С.І.

При  секретареві         Бажановій Ж.І.

З участю  представників позивача –  адвоката   ОСОБА_1

                          відповідача ОСОБА_2

                          Барської міської Ради Гарник Т.М.

                       розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні в  залі суду цивільну справу  за  позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 , Барської міської ради про встановлення земельного сервітуту , ОСОБА_6, ОСОБА_7,  про звільнення самовільно зайнятої  земельної ділянки будинку АДРЕСА_2 , знесення самочинно збудованих на ній будівель (веранди), огорожі на фундаментній основі, нового будинку,-

                                                       В  С  Т  А  Н  О  В  И  В :

        В провадженні Барського районного  суду  знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 , Барської міської ради про встановлення земельного сервітуту, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2 , про звільнення самовільно зайнятої  земельної ділянки будинку АДРЕСА_2 , знесення самочинно збудованих на ній будівель (веранди), огорожі на фундаментній основі, нового будинку

        В позовній заяві з уточненням та доповненнями до позову позивачі вказали наступне:

        ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_8 є власником квартири АДРЕСА_1. Квартири позивачів знаходяться в одному будинку, а поруч будинок з квартирами відповідачів. Виходи з будинків виходять в один спільний двір. Двір є спільним для будинків з моменту побудови будинків. В даний час виник спір з приводу землекористування спільним двором. В квартирі ОСОБА_8 проживає бабка його дружини – ОСОБА_9, яка зареєстрована в ній. ОСОБА_9, 1925 року народження, є інвалідом дитинства і учасником Великої Вітчизняної війни. 11.11.2005 року за заявою ОСОБА_9 та ОСОБА_7 на місце знаходження спірної земельної ділянки та з метою визначення порядку її користування виходила комісія виконкому Барської міської ради Вінницької області, був складений відповідний протокол. Згідно висновку вказаної комісії надано дозвіл ОСОБА_7 на встановлення металевої хвіртки не вищої 1 м 20 см по існуючому дерев’яному паркану з умовою встановлення в цьому паркані хвіртки для проходу мешканців квартириАДРЕСА_3до господарських споруд. Вихід з квартири АДРЕСА_3залишити вільним. Однак ОСОБА_8 дізнався, що ОСОБА_7 був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_2, площею 0,0292 га, хоча працівникам Барської міської ради Вінницької області було відомо про спір через спільний двір. Пізніше стало відомо і про те, що ОСОБА_6 також отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку. Земельного сервітуту не встановлено. Добровільно спір вирішити неможливо, відповідачі не дають можливості користуватися хвірткою. Тому позивачі просили суд постановити рішення, яким внести зміни у державні акти про право власності на землю, видані Барською міською радою Вінницької області на ім’я відповідачів, встановивши земельні сервітути з правом проходу та проїзду по земельних ділянках відповідачів до будинку № 27 АДРЕСА_1. Також просили суд стягнути судові витрати по справі.

       В своїй заяві відповідачі та позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 суду в позові заявили  та пояснили наступне що право земельного сервітуту виникає у випадку, коли є природне обмеження та обтяження користування земельною ділянкою власниками і усунення зазначених обмежень за рахунок суміжної земельної ділянки. За рахунок земельної ділянки біля будинку АДРЕСА_2 таких обмежень не існувало і не існує, а межові знаки ОСОБА_4 та ОСОБА_8 навмисно знищені. Крім того ОСОБА_10 самовільно здійснено прибудову до їхньої квартири і таким чином самовільно зроблено дверний отвір та вихід на прибудинкову земельну ділянку, яка належить співвласникам ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Згідно висновку судової будівельно- технічної експертизи від 29.08.2008 року № 24 ОСОБА_4 та ОСОБА_8 самовільно захоплено 15 квадратних метрів прибудинкової земельної ділянки АДРЕСА_2 співвласників ОСОБА_6 та ОСОБА_7, на якому самочинно збудували огорожу на фундаментній основі і новий будинок, при умові усунення перешкод у користуванні земельними ділянками ОСОБА_4 та ОСОБА_8, тобто при передачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 самовільно зайнятих 15 кв.м. площі, земельні ділянки будуть відповідати планово- картографічним матеріалам по проекту відведення цієї території. Просили суд постановити рішення, яким звільнити самовільно зайняту ОСОБА_4 та ОСОБА_8 земельну ділянку біля будинку АДРЕСА_2, яка є сумісною безстроковою приватною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та привести її в придатний для використання стан, включаючи самочинно збудовані на ній будівлі. ОСОБА_6 просила стягнути солідарно з відповідачів на її користь завдану матеріальну шкоду в сумі 3 140, 56 гривень, що включає оплату за послуги нотаріуса в розмірі 70 гривень, оплату за юридичні послуги в розмірі 1500 гривень, оплату за проведену судову будівельно-технічну експертизу в розмірі 1500 гривень, оплату державного мита в розмірі 8,50 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 7,50 гривень, витрати на оплату представника ОСОБА_2 в розмірі 134,54 гривень, та моральну шкоду в розмірі 5000 гривень, що виразилася у фізичних та моральних стражданнях, пов’язаних з незаконними діями відповідачів з приводу позбавлення її права приватної власності, внаслідок чого вона була позбавлена можливості у задоволенні своїх потреб, погіршився її стан здоров’я, переживає постійний нервовий стрес та душевну травму, порушилися її життєві зв’язки і відносини.

         В судовому засіданні позивачі за первісним позовом ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та їх представник ОСОБА_1 підтримали позовні вимоги , просили суд їх задовольнити , навівши обгрунтування позову та надавши докази. Проти позову ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та їх представника ОСОБА_2 заперечували, навівши обгрунтування та надавши докази.

        В судовому засіданні позивачі за зустрічним  позовом  ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та їх представник ОСОБА_2 підтримали власний позов , просили суд його  задовольнити , навівши обгрунтування позову та надавши докази. Проти позову ОСОБА_4 та ОСОБА_8  заперечували, навівши обгрунтування та надавши докази по запереченнях.

        Представник Барської міської ради ОСОБА_3 позову не визнала , заперечувала проти його задоволення, навівши обгрунтування по запереченнях.

        Заслухавши пояснення сторін, покази свідків , дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами , суд приходить до висновку , що позов ОСОБА_4 , ОСОБА_8 слід задовольнити , а в позові ОСОБА_6, ОСОБА_7 слід відмовити .

        До такого висновку суд дійшов з наступних мотивів.

        В судовому засіданні встановлені наступні відомості та дана відповідна правова оцінка правовідносинам.

        ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_3. ОСОБА_8 є власником квартири АДРЕСА_1. Квартири позивачів знаходяться в одному будинку, а поруч будинок з квартирами відповідачів. Виходи з будинків виходять в один спільний двір. Двір є спільним для будинків з моменту побудови будинків. В даний час виник спір з приводу землекористування спільним двором. В квартирі ОСОБА_8 проживає бабка його дружини – ОСОБА_9, яка зареєстрована в ній. ОСОБА_9, 1925 року народження, є інвалідом дитинства і учасником Великої Вітчизняної війни. Обставини викладені в позові з боку позивачів , як обгрунтування вимог, підтвердили позивачі.

       Як встановлено в судовому засіданні та чого не було спростовано відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_8 є власниками зазначених квартир , чого не спростували в судовому засіданні відповідачі. Спірні  веранди були побудовані на підставі рішення № 812 від 15.10.1986 року , проектна документація не виготовлялась , так як власником житлового будинку АДРЕСА_1 була міська рада (т.2 А.С.№  95-106 ) , будинок знаходився на балансі будинкоуправління.

       Суд враховує і ту обставину , що паркану між будинками АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2не має.

       Позивачі ОСОБА_8 ставлять питання про встановлення сервітуту у вигляді вільного проходу по земельних ділянках ОСОБА_6 та ОСОБА_11, що відповідає положенням ст. 98 Земельного Кодексу України , зокрема ч.4  ст. 98, а також ст.100 Земельного Кодексу України.

       Суд враховує і ту обставину , що в квартирі № 4, яка належить ОСОБА_12, проживає бабка його дружини ОСОБА_9, 1925 року народження , учасниця Великої Вітчизняної Війни , їй важко ходити та пересуватись.

      Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 - землевпорядник Барської міської ради суду пояснила , що необхідно встановити сервітут при такому стані речей.

       Як вбачається із збірного кадастрового плану т. 1 а.с. № 91 , червоним кольором вказано прохід спільного користування ОСОБА_6 та ОСОБА_7, який впритул підходить до будинку АДРЕСА_1 , де розташовані квартири позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_8

      З листа №01-24-01/141-/ від 28.12.2006 року начальника Управління  з контролю за використанням  та охороною земель у Вінницькій області , вбачається , що «межові знаки відсутні, факт самовільного заняття  земельної ділянки встановити неможливо».

      Згідно матеріалів справи т. 1. А.С. №№ 233-234 , які долучені до справи за клопотанням відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_6, які навпаки підтверджують та доводять позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , а саме, щоб потрапити до будинку АДРЕСА_1 мешканцям квартир № 4 та № 5 необхідно вийти на земельну ділянку ОСОБА_14 та  ОСОБА_6, оскільки іншого ходу не має.

     Протоколом від 11.11.2005 року Барської міської ради встановлено за необхідне надати дозвіл ОСОБА_7 на встановлення металевої сітки  не вищої як 1 метр 20 см по існуючому дерев’яному паркану,  з умовою встановлення в цьому паркані хвіртки , для проходу мешканців квартири АДРЕСА_3 до господарських споруд.

      Як вбачається з протоколу огляду судом на місці іншого  виходу з квартир позивачів, крім виходу на земельну ділянку відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 – не встановлено ( т.2 А.С. № 120).

     Все наведене вище дає суду підстави вважати позов ОСОБА_4 та ОСОБА_8 обгрунтованими , доведеними та такими , що підлягають до задоволення.

     Щодо позовних вимог та заперечень відповідачів по справі ОСОБА_6 та ОСОБА_7, то суд враховує та констатує наступне.

     Веранди ОСОБА_4, ОСОБА_8 не є самовільно побудованими власне позивачами та відповідачами ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , що підтверджують документи на будівництво ( т.2 А.С. № 95, 106) , і чого не спростували ОСОБА_6, ОСОБА_7 та їх представник ОСОБА_2. На час будівництва веранд  будинок АДРЕСА_1 знаходився у власності Барської міської ради і був на Балансі будинкоуправління. Вказані веранди включені в технічний паспорт на будинок АДРЕСА_1 , договір дарування та договір купівлі-продажу. Будинок  є належним чином оформленим , є свідоцтво про право власності на жилий будинок (т.2 А.С, №17) , вказане свідоцтво ніким не оспорене, а тому у суду є всі підстави вважати , що позивачі-відповідачі ОСОБА_8 та ОСОБА_4 самовільно не займали земельних ділянок під будівництво веранд.

      В позові ОСОБА_6, ОСОБА_7, про звільнення самовільно зайнятої  земельної ділянки будинку АДРЕСА_2 , знесення самочинно збудованих на ній будівель (веранди), огорожі на фундаментній основі, нового будинку, не вказано яку саме земельну ділянку (площу земельної ділянки) захопили ОСОБА_4 , оскільки веранди квартир №4 і №5 мають розмір , згідно рішення міської ради №812 від 15.10.1986 року по житловому будинку АДРЕСА_4  дозволено побудувати веранди  розміром 3 м.х 5 м. до квартир №№ 1,2,3,4,5 за висновком архітектора міста. Сумнівів у сторін щодо номерів  будинків  № 35 та АДРЕСА_1 після перенумерації та їх індентифікації не виникло , номера будинків з достовірністю встановлені, сторонам відомі.

     Згідно висновку будівельно –технічної експертизи №24 від 29 серпня 2008 року (т.1 А.С. №155,165) не підтверджено позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в частині самовільної побудови веранд та їх площі ( т.1. А.С. 163-164).

      Суд також враховує і покази представника БТІ ОСОБА_15,який пояснив ,в рішенні міської ради раніше не писали про виділ земельної ділянки. Будівництво веранд ОСОБА_4 і ОСОБА_8 узаконено .

      Не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні і твердження відповідачів-позивачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та їх представника ОСОБА_2 в частині понесення судових витрат , а також понесених матеріальних та моральних збитків , оскільки сторона не надала суду належних та допустимих доказів , що підтверджували б вказані  вимоги.  І навпаки , підлягають  до стягнення з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_8 судові витрати пов’язані з наданням юридичної допомоги, оскільки в матеріалах справи (т.1 А.С. № 5) є належний доказ –квитанція адвоката на суму 200 гривень. Також підлягає до стягнення  з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_8 судових витрат пов’язаних  з судовим збором в сумі 8 гривень 50 коп та витрат на ІТЗ в сумі 7 грн.50 коп.(  т.1. А.С. №1,2) , також 8 грн. 50 коп. судового збору та 7 грн.50 коп. за ІТЗ процесу (т.1. А.С. 83,84).

           На підставі  викладеного ,  керуючись ,ст.ст. ч.1 ст.98, 99,100 Земельного Кодексу України  ст.ст.3,10,11,33,57—60,63,64, 140, ,208-215  ЦПК   України ,-

                                                         В  И  Р  І  Ш  И  В   :

          Задовольнити позов  ОСОБА_4, ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 , Барської міської ради про встановлення земельного сервітуту та можливості вільного проходу позивачів по земельних ділянках відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до квартир

 позивачів АДРЕСА_1.Барського району Вінницької області.

          Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 , ОСОБА_8 200 (двісті)гривень судових витрат пов’язаних з наданням правової допомоги та 17 гривень судового збору та 15 гривень на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

         Відмовити в позові  ОСОБА_6, ОСОБА_7, до ОСОБА_4, ОСОБА_8 , про звільнення самовільно зайнятої  земельної ділянки будинку АДРЕСА_2 , знесення самочинно збудованих на ній будівель (веранди) огорожі на фундаментній основі, нового будинку.

        Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 (десяти) днів. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду.

                                                           Суддя:                                                   С.І. Бурденюк