Справа № 1-304/2010  року

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 24 червня 2010 року                     м. Івано-Франківськ

     Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області  в складі:

головуючого-судді:          Пастернак І. А.

секретарів              Кейван В.М., Боднар М.М., Остап”юк М.В.

прокурора              Авєркової С.О.

захисника              ОСОБА_1

    розглянувши у відкритому судовому засіданні  в місті Івано-Франківську кримінальну справу про обвинувачення

    ОСОБА_2  - ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Назаренкове Городенківського району, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого(на утриманні одна малолітня дитина), приватного підприємця, раніше не судимого,

      за ст. 172 ч. 1  КК України,  суд,-

встановив:

    ОСОБА_2  вчинив грубе порушення законодавства про працю.

    Злочин  вчинено при  наступних обставинах.

    Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради видано свідоцтво серії НОМЕР_1 про державну реєстрацію суб”єкта підприємницької діяльності — фізичної особи ОСОБА_2. На даний час ОСОБА_2 здійснює  підприємницьку діяльність в цеху по виготовленню меблів, що знаходиться по вулиці Польовій, 14 в місті Івано-Франківську.

    З 05.10.2009 року приватним підприємцем ОСОБА_2 використовується праця фактично прийнятого на роботу на посаду столяра ОСОБА_3. Протягом даного часу ОСОБА_3 виконував трудові обов”язки столяра по виготовленню меблів, підлягав трудовому розпорядку, виконував вимоги керівника. Тобто,  ОСОБА_3 перебував у фактичних трудових відносинах з приватним підприємцем – фізичною особою ОСОБА_2 та ніс повний обсяг прав та обов”язків працівника, прийнятого на роботу згідно трудового договору.

    З січня 2008 року по січень 2009 року приватним підприємцем ОСОБА_2 використовується наймана праця фактично прийнятого на роботу на посаду столяра по виготовленню меблів ОСОБА_4.  Протягом даного часу ОСОБА_4 виконував трудові обов”язки столяра, підлягав трудовому розпорядку, виконував вимоги керівника, отримував заробітну плату за виконану роботу. Тобто ОСОБА_4 перебував у фактичних трудових відносинах з приватним підприємцем – фізичною особою ОСОБА_2 та ніс повний обсяг прав та обов”язків працівника, прийнятого на роботу згідно трудового договору.

    З січня 2008 року по січень 2009 року приватним підприємцем ОСОБА_2 використовується наймана праця фактично прийнятого на роботу на посаду столяра по виготовленню меблів ОСОБА_5.  Протягом даного часу ОСОБА_5 виконував трудові обов”язки столяра, підлягав трудовому розпорядку, виконував вимоги керівника, отримував заробітну плату за виконану роботу. Тобто ОСОБА_5 перебував у фактичних трудових відносинах з приватним підприємцем – фізичною особою ОСОБА_2 та ніс повний обсяг прав та обов”язків працівника, прийнятого на роботу згідно трудового договору.

    Проте, ОСОБА_2 діючи умисно, в порушення ст.ст. 21, 24-1 КЗпП України від 10.12.1972 року не уклав трудові договори з  найманими працівниками ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, які працювали у нього в цеху по виготовленню меблів, що знаходиться по вулиці Польовій, 14 в місті Івано-Франківську у тижневий строк не зареєстрував укладені фактичні трудові відносини у державній службі зайнятості, чим обмежив їх трудові права працівників та грубо порушив законодавство про працю, а саме: в результаті відсутності укладених, належним чином оформлених та зареєстрованих трудових договорів з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, останні втратили весь обсяг прав працівників, що надані та забезпечуються державою, тобто право на пенсійне забезпечення за стажем роботи, право на відпустки, право на відшкодування шкоди, заподіяної на виробництві, право на загальнообов”язкове соціальне страхування тощо. Крім того відсутність укладених та належним чином оформлених трудових договорів з вказаними працівниками потягло за собою не здійснення  приватним підприємцем – фізичною особою ОСОБА_2 відповідних виплат та нарахувань до державного та місцевого бюджетів, фондів.

    Допитаний в судовому засіданні підсудний вину у пред”явленому обвинуваченні не визнав. Суду пояснив, що вінявляється приватним підприємцем з 2008 року. З цього ж часу здійснює свою підприємницьку діяльність у сфері виготовлення корпусних меблів, у зв”язку з чим орендує столярний цех по вулиці Польовій, 14 в місті Івано-Франківську.

    У своїй роботі найману працю працівників він не використовував. Громадяни ОСОБА_5 та ОСОБА_4 працювали в нього в цеху протягом двох років, однак, вони виготовляли меблі та продавали їх своїм клієнтам. Вони працювали самостійно. Жодних грошей з виручки за виготовлену продукцію вони йому не сплачували. Договір оренди з ними він не укладав, хлопці працювали на дружніх умовах, за електроенергію сплачував самостійно. У них була домовленість, що вони будуть приходити до нього в цех і виконувати свою роботу. Працювали вони лише тоді, коли було замовлення.

    Що стосується ОСОБА_3, то він з 05.10.2009 року працював в нього в цеху, однак, він працював на себе і особисто для себе виготовляв меблі. Він є його знайомим, а тому він дозволив йому працювати у цеху.

    Підсудний повідомив, що між ними була домовленість, згідно якої хлопці допомагають йому і роблять свою роботу, проте, згодом потерпілі почали ставити йому претензії про заборгованість по заробітній платі і тому, він перейшов у інше приміщення, а  хлопці йому стали непотрібні. Підсудний стверджує, що офіційно потерпілих не працевлаштовував, заяв про працевлаштування від них не отримував, про заробітну плату не домовлялись.

    Вина підсудного ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується показаннями потерпілих, свідків.

    Потерпілий, ОСОБА_5, суду пояснив, що з 01.01.2007 року до січня 2009 року він працював у приватного підприємця ОСОБА_2 на посаді столяра по виготовленню корпусних меблів. Місцем роботи був столярний цех в селі Крихівці по вулиці Виноградній, який орендував ОСОБА_2. В 2008 році приватний підприємець ОСОБА_2 взяв в оренду інший цех також в селі Крихівці, де він продовжував працювати.

    Робочий день тривав з 09 години ранку до 22-23 години, 6 днів на тиждень, неділя — вихідний. Заробітну плату ОСОБА_2 виплачував частково від виробітку. За кожний зданий виріб він повинен був виплачувати гроші, однак, не завжди платив вчасно. На даний час за виконану роботу він з ним розрахувався не в повному обсязі, підсудний ОСОБА_2 має перед потерпілими борг в розмірі дві тисячі п”ятсот долларів США, згідно їхніх розрахунків.

    Потерпілий повідомив, що ОСОБА_2 не укладав з ним жодних документів про працевлаштування, від укладення трудового договору в письмовій формі відмовився, що змусило потерпілого звернутися до ОСОБА_2 з заявою про працевлаштування за допомогою поштового зв”язку, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення. А отже, підсудний знав про його намір офіційно працевлаштуватись, проте, дану заву залишив поза увагою. Також із ним працював ОСОБА_4, з яким приватний підприємець також не укладав трудового договору. При обранні міри покарання підсудному покладається на розсуд суду.

    Потерпілий   ОСОБА_4 суду пояснив, що з 01.01.2007 року до січня 2009 року він працював у приватного підприємця ОСОБА_2 на посаді столяра по виготовленню корпусних меблів. Місцем роботи був столярний цех в селі Крихівці по вулиці Виноградній, який орендував ОСОБА_2. В 2008 році приватний підприємець ОСОБА_2 взяв в оренду інший цех також в селі Крихівці, де він продовжував працювати.

    Робочий день тривав з 09 години ранку до 22-23 години, 6 днів на тиждень, неділя — вихідний. Заробітну плату ОСОБА_2 виплачував частково від виробітку. За кожний зданий виріб він повинен був виплачувати їм гроші, однак, не завжди платив вчасно. На даний час за виконану роботу він не в повному обсязі з ним розрахувався, підсудний ОСОБА_2 має перед потерпілими борг в розмірі дві тисячі п”ятсот долларів США, згідно їхніх розрахунків. Потерпілий повідомив, доказом того, що підсудний ОСОБА_2 використовував їхню найману працю є надане ним доручення на користування транспортним засобом потерпілими для доставки меблів.

    Потерпілий повідомив, що ОСОБА_2 не укладав з ним жодних документів про працевлаштування, від укладення трудового договору в письмовій формі відмовився, що змусило потерпілого звернутися до ОСОБА_2 з заявою про працевлаштування за допомогою поштового зв”язку, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення. А отже, підсудний знав про його намір офіційно працевлаштуватись, проте, дану заву залишив поза увагою. Також із ним працював ОСОБА_5, з яким приватний підприємець також не укладав трудового договору. При обранні міри покарання підсудному покладається на розсуд суду.

    Потерпілий,   ОСОБА_3 суду пояснив, що з 05.10.2009 року він працює в цеху по виготовленню меблів, що знаходиться в оренді приватного підприємця ОСОБА_2. ОСОБА_2 являється його знайомим, а тому дозволив працювати у нього в цеху. Він виготовляв меблі для себе та допомагав йому в роботі по виготовленню меблів. Заробітну плату він йому не платив, робочий день не внормований, приходив працювати по власному бажанню. На даний час він продовжує працювати в даному цеху. Крім нього в цеху працюють декілька людей. Однак, вони працюють у різних підприємців, у кого саме йому не відомо.

    Свідок, ОСОБА_6, пояснила, що вона працює в Державній інспекції праці з 2004 року, а на посаді заступник начальника відділу — державний інспектор - з липня 2008 року. До її службових обов”язків належить контроль за дотриманням трудового законодавства підприємствами, організаціями, установами різних форм власності та фізичних осіб — суб”єктів підприємницької діяльності.

    19.10.2009 року нею за дорученням прокуратури міста Івано-Франківська було здійснено вибіркову перевірку дотримання трудового законодавства при використанні найманої праці в цеху по виготовленню меблів, що знаходиться по вулиці Польовій, 14 в місті Івано-Франківську, де здійснює підприємницьку діяльність ОСОБА_2.

    Перевіркою встановлено, що на робочому місці знаходився працівник ОСОБА_3, що працює з 05.10.2009 року. Крім того в прокуратуру звернулись із заявами працівники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо не укладення із ними трудових договорів та не виплати їм СПД ОСОБА_2 заробітної плати, які працювали у нього з середини літа 2007 року.

    Трудові договори між суб”єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 та вищевказаними працівниками у письмовій формі не укладені, чим порушено ст.ст. 21, 24 КЗпП України.

    Таким чином, проведеною перевіркою встановлено, що приватним підприємцем - фізичною особою ОСОБА_2, який здійснює підприємницьку діяльність на території міста Івано-Франківська, допущені грубі порушення законодавства про працю ( ст.ст. 21, 24 КЗпП України)  при використанні найманої праці.

    Свідок, ОСОБА_7, суду пояснив, що являється приватним підприємцем з 2000 року. Він займається виготовленням меблів в селі Хриплин. ОСОБА_2 є його добрим знайомим. Часто він заїжджав до нього в цех, близько двох разів на тиждень. Працював він сам, декілька разів бачив, що йому допомагали хлопці з училища. Однак, хто постійно в нього працював і на яких умовах йому невідомо.

    В 2008 році він бачив, що у ОСОБА_2 працювали двоє хлопців, ОСОБА_4 та ще один ОСОБА_4. Протягом 2009 року він їх дуже рідко бачив в цеху у ОСОБА_8. Йому відомо, що коли вони були, то робили вироби для себе, на ОСОБА_2 вони не працювали.

    Свідок, ОСОБА_9, показав, що він являється приватним підприємцем з 2002 року, займається виготовленням м”яких меблів за адресою місто Івано-Франківськ, вулиця Макухи, 9г. ОСОБА_2 являється його добрим знайомим більше 10 років.

    Дуже часто він приїжджав до нього в цех в село Крихівці, десь один раз на тиждень. Він працював самостійно, деколи до нього приходив допомагати його син та один хлопець з училища, але на яких умовах вони працювали йому не відомо.

    Із ОСОБА_4 він особисто знайомий. Декілька раз бачив його із ще одним хлопцем ОСОБА_4. Вони працювали в цеху, однак виготовляли  меблі для себе, на ОСОБА_2 вони не працювали. Довго він цех в селі Крихівці не орендував, близько через півроку він переїхав в інший цех.

    Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що через знайомого дізналася, що ОСОБА_4 гарно робить меблі. В телефонній розмові домовилася з ним про виготовлення меблів. ОСОБА_4 приїхав до свідка додому, зняв заміри, а через певний час привезли та встановили меблі, після чого вона розрахувалася із потерпілим. Де і хто виготовляв меблі їй невідомо.

    З оголошених показань свідка ОСОБА_11 встановлено, що в липні 2009 року він замовляв у приватного підприємця ОСОБА_2 прихожу. Підсудний займається виготовленням корпусних меблів. Оскільки, він раніше уже робив йому меблі, то він знову звернувся до нього. Через деякий час ОСОБА_2 зателефонував та повідомив, що приїдуть його хлопці ставити прихожу. До нього приїхали ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які і попередній раз встановлювали меблі. Близько 4 годин вони встановлювали прихожу. Всі розрахунки він проводив з ОСОБА_2, хлопцям нічого не платив.

    Також вина підсудного доведена матеріалами справи, а саме:

    актом перевірки Територіальної державної інспекції праці в Івано-Франківській області №09-01-036/2298 від 19.10.2009 року(а.с. 13,14);

    інформацією з Івано-Франківського міського центру зайнятості №МЦЗ-4621/01-10/06 від 09.10.2009 року(а.с.27);

    претензіями потерпілих та повідомленнями про вручення(а.с.8-11).

    На підставі наведеного суд приходить до висновку, що вина   ОСОБА_2 у скоєнні  злочину знайшла своє підтвердження і кваліфікує його  дії за ст. 172 ч. 1  КК України як грубе порушення законодавства про працю.

    Дані обставини повністю доведено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи.

        Призначаючи покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного  та обставини, що пом”якшують відповідальність.

    Обставинами, що пом”якшують відповідальність, суд визнає: утримання малолітньої дитини,  відсутність судимостей.

    Характеризуючи особу підсудного, слід зазначити, що вину у пред”явленому обвинуваченні він не визнав.

    Обставин, що  обтяжують  покарання  суд  не  знаходить.  

      Суд вважає, що виправлення підсудного ОСОБА_2  можливе без ізоляції від суспільства, а тому вважає за можливе призначити йому покарання в межах санкції ст. 172 ч.1 КК України у вигляді штрафу.

     Керуючись ст.ст  323, 324 КПК  України, суд,-

засудив:

    ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 172 ч.1 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п”ятдесят) гривень.

    Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2  залишити попередню - підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу.

    На вирок може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом 15 діб з дня його проголошення.

    Суддя:                                  Пастернак І. А.