Справа № 1-465/2010  року

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 24 червня 2010 року                     м. Івано-Франківськ

     Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області  в складі:

головуючого-судді:          Пастернак І. А.

секретаря:              Остап»юк М.В.

прокурора              Баландіної Ю.Ю.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні  в місті Івано-Франківську кримінальну справу  про обвинувачення:

    ОСОБА_1  - ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, не працюючого, раніше судимого:

    08.12.1982 року Івано-Франківським міським судом за ст. 141 ч.2 КК України (в редакції 1960 року) до позбавлення волі на строк 4 роки;

     за ст. 185 ч. 3  КК України , суд,-

встановив:

    ОСОБА_1  вчинив таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в житло.

    Злочин  вчинено при  наступних обставинах.

    13.12.2009 року близько 12 години 00 хвилин громадянин ОСОБА_1 з метою таємного викрадення чужого майна направився до п”яти-поверхового АДРЕСА_2 Прибувши до п”яти-поверхового АДРЕСА_2 громадянин ОСОБА_1, розбивши каменем скло в приміщенні квартири АДРЕСА_2, де проживає громадянка ОСОБА_2, яка розташована на першому поверсі АДРЕСА_2, проникнув через вікно в приміщення кухні даної квартири. Перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_2, що по АДРЕСА_2 громадянин ОСОБА_1 таємно викрав дві автомобільні шини марки “Потенза” Д- 215\45, К-17 вартістю 1600 гривень які належали громадянці ОСОБА_2., чим спричинив потерпілій громадянці ОСОБА_2 матеріальних збитків на загальну суму 1600 гривень. З викраденим майном громадянин ОСОБА_1 з місця вчинення злочину скрився.

    Допитаний в судовому засіданні підсудний вину у пред”явленому обвинуваченні визнав повністю, цивільний позов визнав, ствердив все вищенаведене. Розкаюється у вчиненому, просить суворо його не карати.

    Суд визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин  справи, які ніким не оспорюються, приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у скоєнні  злочину знайшла своє підтвердження і кваліфікує його  дії за ст. 185 ч.3 КК України, як  таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в житло.

    Призначаючи покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного  та обставини, що пом”якшують відповідальність.

    Обставинами, що пом”якшують відповідальність, суд визнає: визнання вини, щире каяття підсудного, сприяння розкриттю злочину.

    Обставин, що  обтяжують  покарання  суд  не  знаходить.

    За таких обставин справи, суд вважає за можливе застосувати ч. 1 ст. 69 КК України та при призначенні покарання перейти до іншого більш м’якого виду основного покарання не зазначеного в санкції ст. 185 ч.3 КК України позбавлення волі.

    Цивільний позов ОСОБА_2 в розмірі 1600 гривень підлягає до задоволення. За таких обставин слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1600 гривень матеріальної шкоди.

    Керуючись ст.ст  323, 324 КПК  України, суд,-

засудив:

    ОСОБА_1   визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України та призначити покарання за ст. 185 ч.3 КК України – із застосуванням ч.1 ст.69 КК України   у вигляді позбавлення волі строкм на 1(один) рік 6(шість) місяців.

    Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1  залишити попередню — взяття під варту до вступу вироку в законну силу.

      Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1  обчислювати з часу затримання з 25.05.2010 року.

    Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 - задоволити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2  1600 (одна тисяча шістсот) гривень матеріальної шкоди.

    Стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Івано-Франківській області, код 25574765, МФО 836014, р/р 31255272210165, банк одержувача УДК Івано-Франківської області (а.с.41) — 450 гривень 72 копійки - судових витрат — за експертизу 09/36-10-Д.

    На вирок може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом 15 діб з дня його проголошення.

    Суддя:                                  Пастернак І. А.