Справа №2-347 \ 2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          22 липня   2010  року           Тиврівський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Мазурчака А.Г.

за участю секретаря           Ліщишеної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Тиврів справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Тиврівської райдержадміністрації про визнання  правочинів  удаваними, стягнення заборгованості за виконану роботу та  поновлення на роботі  ,-

                                                                     встановив:    

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до УПСЗН Тиврівської РДА про визнання укладених між ним та УПСЗН Тиврівської райдержадміністрації правочинів: угоди № 02-34/14-06  про    виконання робіт від 04 лютого 2006 року, від 30 грудня 2006 р., 31 березня 2007 р., 29 червня 2007 р.,  договорів про охорону об'єктів від 01 жовтня 2007 року, №92 від 01 листопада 2007 року, від 01 грудня 2007 р., № 8 від 01 січня 2008 р., №11 від 01 лютого 2008 р., № 14 від 01 березня 2008 р., № 19 від 01 квітня 2008 р.,  від 01 липня 2008 р.,  від 01 вересня 2008 р. , від 01 жовтня 2008 р., від 01 листопада 2008 року, 141 від 01 грудня 2008 р. , № 28 від 01 січня 2009р. трудовими  договорами  та стягнення заборгованості за виконану роботу згідно договору від 01 січня 2009 року №28 в сумі 6959,00 грн., зобов'язати відповідача поновити його на посаді сторожа, мотивуючи тим, що фактично між ними відбулося укладення трудового договору, вищевказані правочини були укладені , так як у відповідача за його твердженням в штатному розкладі були відсутні посади сторожів; за виконану роботу   згідно договору від 01 січня 2009 року №28 відповідач заборгував йому  6959,00 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1  та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали із наведених в заяві підстав.

ОСОБА_3 пояснив , що він перебував на обліку в Центрі зайнятості, його запросили до начальника Управління праці та соціального захисту населення Тиврівської райдержадміністрації і запропонували попрацювати  по договору на посаді охоронника.  Він погодився, домовлялись, що кілька місяців попрацює по договору, оскільки у відповідача в штатному розкладі відсутні посади сторожів, а потім введуть в штат посади сторожів і його оформлять на постійну роботу. Трудову книжку в УПСЗН він не здавав і в нього її не вимагали. За квітень 2009р. укладали ще окремий договір на охорону того ж приміщення, потім дали підписати акт виконаних робіт і за цей місяць виплатили гроші. Більше у 2009 році грошей не виплачували , хоча він пропрацював згідно договору цілий рік. В травні 2009 року Пахольчака перевели на штатну посаду охоронника. Із 01.01.2010 року йому сказали, що надалі  договір укладатись не буде,   тому на роботу більше не виходити.  Він поскаржився в прокуратуру і в лютому 2010 р. його прийняли на один місяць на роботу, потім виплатили зарплату і звільнили.

Представник ОСОБА_2 пояснив, що діяльність пов’язана із наданням послуг по охороні приміщень підлягає ліцензуванню,  тому цивільно - правова угода між позивачем та відповідачем про охорону приміщень укладена незаконно, а тому необхідно вважати,  що ОСОБА_3 працював за безстроковим трудовим договором і підлягає поновленню на посаді сторожа .

Представник відповідача в особі начальника управління праці та соцзахисту населення Тиврівської райдержадміністрації Заболотний М.Л. позов не визнав і пояснив, що для потреб  УПСЗН виділили додаткове приміщення,  яке розташоване окремо від існуючого приміщення , що охороняється сторожами РДА. В новому приміщенні знаходиться багато оргтехніки, а також зберігається багато інформації в комп’ютерах,  тому залишати без охорони дане приміщення небезпечно, а сторожів у штатному розкладі управління немає. Він змушений був знайти чотирьох чоловік та укласти із ними цивільно – правову угоду про те, що вони будуть працювати двірниками та охоронниками управління праці та соцзахисту населення Тиврівської райдержадміністрації. Спочатку договори укладались помісячно, а на 2009 р. уклали одну угоду на цілий рік із оплатою роботи по встановленій мінімальній зарплаті.

Протягом двох років кошти на оплату кошти на оплату праці сторожів брали із фонду оплати праці , але перевіркою КРУ було вказано на дане порушення і в 2008 р. кошти почали брати із рахунку 1139 ( інші послуги). В 2009 р. фінансування по даному рахунку скоротили до 1900 грн. і в штат ввели лише 0,5 посадового окладу сторожа із розрахунку мінімальної зарплати, тобто 302 грн. 50 коп. на місяць. Оскільки із ОСОБА_1 укладено договір , терміном із 01.01.2009 до 31.12.2009 р.,  то він виплачував йому за охорону та роботу двірника власні кошти і тому не вимагав від позивача ні актів виконаних робіт, ні розписок про отримані ним кошти. ОСОБА_1 ніяких претензій не мав поки йому не сказали, що на 2010 р. договір укладатись не буде. За квітень місяць 2009 р. оформили один акт виконаних робіт , оскільки за квітень розрахувались б»юджетними коштами в сумі 625грн. через банк. Для того,  щоб позивач зміг стати на облік в центрі зайнятості він в лютому 2010 р. прийняв його на один місяць на роботу,  про що зроблено відповідний запис в трудовій книжці позивача.  

 Не заперечує, що позивач працював повний 2009 р., просить в задоволенні позову відмовити оскільки із ним він розрахувався особисто, а поновити його на посаді сторожа неможливо , так як трудовий договір з ним не укладався.

Представник відповідача  Соломон В.А. позов не визнав і пояснив, що  управління праці та соцзахисту населення Тиврівської райдержадміністрації  укладало із позивачем цивільно правові угоди на виконання роботи,  пов»язаної із охороною приміщення однак дані угоди не можна визнавати удаваними оскільки оскільки відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним правочином є правочин який умисно вчинено обома сторонами для приховання іншого правочину, із тексту самих угод та змісту позовної заяви видно, що угоди укладались саме для викононання роботи пов»язаної із охороною приміщення управління праці та соцзахисту населення Тиврівської райдержадміністрації, а також виконання роботи по прибиранню території. ОСОБА_1 виконував функції , які чітко визначені цивільно – правовою угодою. Позивач трудової книжки до УПСЗН не подавав, заяви про прийняття на роботу не писав, наказ про прийняття його на роботу не видавався  і йому було відомо про відсутність в штатному розкладі посад сторожів в зв»язку із чим  укладались вказані угоди,  тому під даною угодою ніякий інший правочин не приховувався. Позивач сам в позові вказує, що він не працював у відповідача ,а лише надавав послуги по охороні майна відповідача.

Для проведення розрахунку за виконану роботу по цивільно – правовій угоді необхідно , щоб позивач надав акти виконаних робіт, однак такі акти позивач не надавав за виключенням квітня 2009 року , тому і кошти йому виплачуватись не можуть. Крім того,  керівником управління праці та соцзахисту населення Тиврівської райдержадміністрації Заболотним М.Л. на виконання умов цивільно – правових договорів за власні кошти оплачувались послуги по охороні адмінприміщень  як позивачу , так і іншим охоронцям.

Представник третьої особи на стороні відповідача Головного управління Державного  казначейства України у Вінницькій області ОСОБА_7 позов не визнав і пояснив, що  управління праці та соцзахисту населення Тиврівської райдержадміністрації укладало договір із позивачем, а Головне управління Державного  казначейства України у Вінницькій області ніяких відносин із ОСОБА_1 не мало і тому не може нести ніякої відповідальності перед позивачем, також звернув увагу на те, що за загальним правилом обов»язок по складанню актів  виконаних робіт лежить на виконавцю роботи.

Суд, вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, вважає , що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Згідно ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства , установи, організації  або уповноваженим ним органом  чи фізичною особою , за якою працівник зобов»язується  виконувати роботу, визначену  цією угодою, з підляганням  внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства , установи, організації  або уповноважений ним орган  чи фізична особа зобов»язується виплачувати  працівникові заробітну плату і забезпечувати  умови праці, необхідні для виконання  роботи , передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Однак сторони уклали угоди № 02-34/14-06  на    виконання робіт від 04 лютого 2006 року, від 30 грудня 2006 р., 31 березня 2007 р., 29 червня 2007 р.,  договори про охорону об'єктів від 01 жовтня 2007 року, №92 від 01 листопада 2007 року, від 01 грудня 2007 р., № 8 від 01 січня 2008 р., №11 від 01 лютого 2008 р., № 14 від 01 березня 2008 р., № 19 від 01 квітня 2008 р.,  від 01 липня 2008 р.,  від 01 вересня 2008 р. , від 01 жовтня 2008 р., від 01 листопада 2008 року, 141 від 01 грудня 2008 р. , № 28 від 01 січня 2009р., які носять цивільно- правовий характер і за своєю правовою природою не є трудовим договором, а відтак і не породжують правових наслідків такого договору .

Однією із засад цивільного законодавства є свобода договору (п.3 ч.1 ст..3 ЦК України)  .

 Ст..60 ЦПК України сторони зобов»язані довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків передбачених

Однак доводи позивача  щодо визнання цивільно-правових правочинів трудовим договором  доказами не обґрунтовані. Заяву  про прийняття на роботу позивач відповідачу не подавав, трудову книжку не надавав, наказ про прийняття його на роботу не видавався.  

Штатним розписом  працівників Управління праці та соцзахисту населення Тиврівської райдержадміністрації з 01.01.2009 року передбачено лише  0,5 ставки сторожа.

Як вбачається , із змісту ст. 235 ЦК України  удаваним правочином є правочин, який умисно вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Позов в частині  стягнення заборгованості за надані послуги згідно з договором № 28 від 01 січня 2009р. підлягає задоволенню, так як відповідачем не оспорюється факт виконання позивачем  робіт за даним договором.

Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦК України обставини , визнані сторонами , доказуванню не підлягають .

А   відтак , відсутність акту виконаних робіт  не може бути підставою для звільнення  відповідача від виконання  взятих за договором  зобов»язань по   оплаті виконаних робіт.

Згідно умов п. 1 ч. 7 Договору за повний обсяг виконаних робіт ( один календарний місяць)  відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу винагороду з 01 січня 2009 року в розмірі 605 грн., з 1 квітня 625,00 гри, з 01 липня 2009 року 630,00 грн., з 01 жовтня 2009 року - 650,00 грн., з 01 грудня 2009 року - 669,00 грн..

Позивач стверджує, що на виконання даного договору  відповідачем сплачено 625,00 грн.

Свідок ОСОБА_8 дав показання про те, що протягом чотирьох років працював двірником та сторожом в управління праці та соцзахисту населення Тиврівської райдержадміністрації, на підставі цивільно правового договору. Разом із ним працював і ОСОБА_3 З ним особисто, щомісячно розраховувався Заболотний М.Л.,  були випадки , коли ОСОБА_4 одночасно виплачував кошти йому  та ОСОБА_3 готівкою,  не беручи при цьому розписок. Він ніколи не чув від ОСОБА_3 про те , що ОСОБА_4 із ним не розрахувався за роботу.

Свідок ОСОБА_9 дав показання про те, що він працює в  управління праці та соцзахисту населення Тиврівської райдержадміністрації на посаді державного службовця. Часто після роботи він під’їжджав додому на автомобілі із начальником управління праці та соцзахисту населення Тиврівської райдержадміністрації Заболотним М., оскільки обидва проживають в смт. Сутиски. Неодноразово бачив як наприкінці чи на початку місяця ОСОБА_4 в кімнаті для сторожів виплачував сторожам ОСОБА_8 та ОСОБА_3 гроші готівкою, скільки саме грошей давав Заболотний він не цікавився.

Суд вважає, що показання свідків не доводять факту сплати  коштів на виконання  договору № 28 від 01 січня 2009р. З показань свідків не вбачається , коли , яка сума,  в зв»язку з чим була передана позивачу, зазначені кошти в їх присутності не перераховувались.

Згідно ст.. 527 ЦК України  боржник зобов»язаний виконати свій обов»язок  особисто.

Доказів про сплату відповідачем вищевказаних коштів, будь-яких    письмових  доказів на спростування позову в цій частині суду не надано.

Свідок ОСОБА_3 показала , що вона є дружиною позивача, із 2006 по 2010 р.р. її чоловік працював охоронником в   УПСЗН Тиврівської РДА. За 2009 р. йому зарплату дали лише за один місяць(квітень). .

Враховуючи викладене, суд вважає, що переконливих доказів  на обґрунтування  доводів представників  відповідача про відсутність заборгованості за договором № 28 від 01 січня 2009р.,  не надано.  

 Відповідно до ст. 526 ЦК України  зобов»язання має виконуватись належним чином  відповідно до умов договору  та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства , а за відсутності  таких умов  та вимог – відповідно до  звичаїв ділового обороту  або інших  вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона ( виконавець) зобов»язується за завданням другої сторони ( замовника)  надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності , а замовник  зобов»язується оплатити  виконавцеві послугу , якщо інше не встановлено договором.

 Таким чином, заборгованість відповідача за договором  № 28 від 01 січня 2009р..  складає 6959,00 грн., які підлягають стягненню.

Послуги, що надавалися позивачем відповідачу не містять ознак господарської діяльності, а відтак підстав для отримання ліцензії для їх надання законом не вимагається.

Керуючись ст..ст. 10,11,60,61,88,212-215 ЦПК України, ст.ст. 21 КЗпП України,  ст..ст. 6, 11, 16 , 526, 527, 530 , 901 ЦК України, -

вирішив :

    Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Тиврівської райдержадміністрації про визнання  правочинів  удаваними , стягнення заборгованості за виконану роботу та  поновлення на роботі задоволити частково .

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Тиврівської Райдержадміністації Вінницької області на користь ОСОБА_1   заборгованість за виконану роботу згідно договору від 01 січня 2009 року № 28 в сумі 6959 (шість тисяч дев»ятсот п»ятдесят дев»ять) гривень та судові витрати 189, 59 грн.  .

        В решті вимог  ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення Тиврівської райдержадміністрації  відмовити.

       Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд протягом десяти діб, апеляційна скарга протягом двадцяти діб з дня подання заяви про апеляційне оскарження в такому ж порядку.

    Головуючий                                                                     А.Г. Мазурчак