Справа № 2 - 1396

                                                                                                                                         2010 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

        30 червня 2010 року            Новоазовський  районний суд Донецької області

у складі: судді                                                                   Безрук Т.В.

при секретарі                                                                     Собецькій Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новоазовську цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області (далі – УПФУ в Новоазовському районі) про визнання бездіяльності неправомірною та визнання права на отримання невиплаченої соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,    

В С Т А Н О В И В:

              07.05.2010 року позивач звернулася до суду з даним позовом, вказуючи що її віднесено до категорії дітей війни і згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни» вона з 09.07.07 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 30.04.2010 року  має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, але відповідач всупереч вимогам цього Закону та Конституції України такої доплати не здійснював в повному обсязі, чим порушував права позивача. Просить визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Новоазовському районі Донецької області по невиконанню з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 30.04.2010 року вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щодо не нарахування їй щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, визнати право позивачки на отримання невиплаченої соціальної допомоги (підвищення до пенсії), встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб на відповідний період часу, а саме з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 30.04.2010 року та зобов'язати відповідача робити нарахування і виплату соціальної допомоги  в подальшому.

           Позивачка у судове засідання не з'явилася, просить розглянути справу у її відсутність а.с.( 7).  

         Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, просить розглядати справу без участі представника відповідача. На адресу суду надійшли заперечення проти позову, у яких відповідач посилається на те, що позивач має статус дитини війни. У 2007 році Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" було призупинено дію норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік, тому фінансування цих витрат з Держбюджету не проводилось і на протязі 2007 року. У 2008 році Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були внесені зміни в Закон України "Про соціальний захист дітей війни" і передбачено інший розмір доплати до пенсії. На підставі цих змін відповідач проводив у 2008 році виплати в межах фінансування із Держбюджету в порядку, передбаченому законами, тому свої дії вважає законними.

              Суд, дослідивши позов, заперечення представника відповідача, письмові матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.

            В судовому засіданні встановлено, що позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, є громадянкою України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, б/н, має правовий статус дитини війни, що підтверджується письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи  (а/с 9).

            Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (2195-15), що набрав чинності з 01.01.2006 року, який встановлює статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.          

           Згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

              Відповідно до пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"  з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом (489-16), на 2007 рік зупинено, зокрема, дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Поряд з цим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007,  відповідно до якого визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" № 489-V від 19.12.2006 року.      

              Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.  

            Таким чином, за період з 01 січня 2006 року до 31 грудня 2007 року, положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком, були чинними лише з 09 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.

              Відповідно до положень ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

               Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року №966-14, а також Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року №2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону №2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.  

            Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було внесено зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідно якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветерани війни мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсій, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" зазначене підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. Згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993, № 3551-XII учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

          Відповідач, виконуючи приписи зазначеного закону в період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року, діяв правомірно.  

          Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, і положення підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Отже, з 22.05.2008 р. відновлена дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції до 01.01.2008 р., відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

          Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" дія цієї статті Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не була зупинена і, відповідно, у 2009 році продовжує діяти норма, згідно якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.    

            Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-5, що набрав чинності з 1 січня 2007 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.  

          Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року №749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп. Статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.  

            Статтею 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26 грудня 2008 року № 835-VI, що набрав чинності з 1 січня 2009 року, прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, встановлений в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто 498 гривень.  

            Суд вважає за необхідне зазначити, що загальносуспільні потреби - це потреби, направлені на задоволення всього суспільства, а у цьому випадку спірні виплати направлені на задоволення потреб обмеженого кола споживачів, зокрема визначених законом "Про соціальний захист дітей війни".  

            Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні №8-рп/2005 від 11 жовтня  2005 року по справі №1-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

            Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею  8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого  статтею 8 Конституції України.  

              На підставі викладеного, суд вважає, що вимоги позивачки підлягають  частковому задоволенню, з визнанням неправомірними дій відповідача по недоплаті позивачці доплати до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком,  визнанням за позивачкою права на отримання зазначеної доплати з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 квітня  2010 року та зобов’язанням нарахувати та виплатити доплату до пенсії за вказаний період.

              Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215 ЦПК України, Конституцією України, Законом України “Про соціальний захист дітей війни”,  Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд

В И Р І Ш И В:

        Позов ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною та визнання права на отримання невиплаченої соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» задовольнити частково.  

              Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Новоазовському районі Донецької області по невиконанню з  09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 30.04.2010 року вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щодо не нарахування ОСОБА_1  підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

              Визнати за ОСОБА_1  право на отримання невиплаченої соціальної допомоги (підвищення до пенсії), встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб на відповідний період часу, а саме з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 30.04.2010 року.

              Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області провести нарахування та виплатити ОСОБА_1  щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 квітня 2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично виплачених сум.  

            В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1  відмовити.

          На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Новоазовський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, вказану заяву може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.    

        Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Суддя