КОПІЯ

ВІЙСЬКОВИЙ МІСЦЕВИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОГО ГАРНІЗОНУ

Справа №1-2/2010 р.

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

14 липня 2010р.                                                м.  Миколаїв

Військовий місцевий суд Миколаївського гарнізону під головуванням полковника юстиції Міняйло М.П., з участю секретарів Гаркавенко О.І., Єфіменко О.М державних обвинувачів підполковників юстиції Будового СМ., Шевлюкова Д.В. захисників-адвокатів - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у відкритому судовому засіданні розглянув кримінальну справу по обвинуваченню військовослужбовців військової частини А-0224 капітана

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Емба-5 Мугоджарського району Актюбінської області Республіки Казахстан, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні 2 неповнолітніх дітей, раніше не судимого, зареєстрованого по адресу АДРЕСА_1

старшини контрактної служби       ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Берегово Закарпатської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимого, зареєстрованого по адресу АДРЕСА_2

обох у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 410 ч.2, 263 ч.1 КК України,

громадянина     ОСОБА_9,   ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця с. Краснопілка Гайсинського району, Вінницької області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимого, зареєстрованого по адресу АДРЕСА_3

в скоєнні злочинів, передбачених ч.ч. 4,5 ст. 27, ч.2 ст. 410, 263 ч.1 КК України.

Судовим слідством військовий суд:

У С Т А Н О В И В:

Вечором 31 липня 2008 року ОСОБА_9 власним автомобілем перемістив із гаража, де він незаконно зберігав, вибухові речовини і пристрій на проспект Леніна і біля магазину - «100» збув ОСОБА_10 без передбаченого законом дозволу 9 вибухових пакетів, 2 електричні вибухові пакети та 4 імітаційні патрони «ИМ-120М» з детонаторами.

2 вересня 2008 року близько 12 годин ОСОБА_9 автомобілем «Деу-нубіра» № НОМЕР_4 перемістив із свого гаража, де він зберігав вибухові речовини на ріг вулиць К. Лібкнехта і Адміральської і збув без передбаченого законом дозволу ОСОБА_10 40 вибухових пакетів.

В один із днів середини вересня 2008 року ОСОБА_8, знаходячись на території, яка прилягає до військової частини знайшов сумку в якій на його погляд знаходились вибухові пакети. Вказану сумку він залишив схованою і незаконно привласнив знайдене, повідомив про це ОСОБА_7.

Пізніше ОСОБА_8 разом із ОСОБА_7 прибули до місця схову вибухових пакетів, де ОСОБА_8 передав без передбаченого законом дозволу близько 100 вибухових пакетів ОСОБА_7, який після їх придбання через деякий час перемістив автомобілем до місця зустрічі з ОСОБА_9 і незаконно збув останньому вказану кількість вибухових пакетів. ОСОБА_9, придбавши вибухові пакети, перемістив автомобілем у свій гараж, де вони незаконно зберігалися.

У другій половині дня 29 вересня 2008 року ОСОБА_9 власним автомобілем без передбаченого законом дозволу перемістив зі свого автогаража до Миколаївської філії транспортної компанії «Автолюкс» і переслав посилкою через вказану фірму ОСОБА_10 в м. Київ 80 вибухових пакетів.

22 жовтня 2008 року ОСОБА_9 перемістив без передбаченого законом дозволу власним автомобілем із гаражного боксу до транспортної компанії «Автолюкс» і переслав посилкою 5 імітаційних патронів «ИМ-82,107М» і 2 імітаційні патрони «ИМ-120М» в м. Київ Гончаренко.

В кінці жовтня 2008 року ОСОБА_9 перемістив без передбаченого законом дозволу у власному автомобілі 23 вибухових пакети з приміщення гаражного боксу до будинку АДРЕСА_4 де незаконно збув їх громадянину ОСОБА_11.

Під час проведення огляду автомобіля НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_7, було вилучено 25 листопада 2008р. 7 вибухових пакетів.

26 листопада 2008 року під час проведення обшуку у приміщенні, належного ОСОБА_9 гаражного боксу №250, який знаходиться у автокооперативі «Північний» м. Миколаєва було виявлено та вилучено 6 вибухових пакетів.

Підсудний ОСОБА_9 винним себе у скоєному не визнав і пояснив, що вечором 31 липня 2008 року він в м. Миколаєві на проспекті Леніна біля магазину «100» без передбаченого законом дозволу збув ОСОБА_10 9 вибухових пакетів та 2 електричні вибухові пакети,  які перемістив автомобілем із свого гаража.

У першій половині дня 2 вересня 2008 року, продовжував далі ОСОБА_9, він без передбаченого законом дозволу перемістив автомобілем із свого гаража 40 вибухових пакетів до перехрестя вулиць К. Лібкнехта і Адміральської де збув їх ОСОБА_10.

Крім того із показань ОСОБА_9 вбачається, що в один із днів середини вересня 2008 року він придбав без передбаченого законом дозволу у ОСОБА_7 близько 100 вибухових пакетів і зберігав у своєму гаражі, а потім 29 вересня і 22 жовтня того ж року перемістив їх і інші вироби з гаража до Миколаївської філії транспортної компанії «Автолюкс» і посилками переслав через вказану компанію 80 вибухових пакетів і 5 імітаційних патронів «ИМ-82,107М», і 2 імітаціонні патрони «ИМ-120М» ОСОБА_10 в м. Київ, а в кінці жовтня 2008 року збув без передбаченого законом дозволу ОСОБА_11 23 вибухових пакети.

26 листопада 2008 року під час проведення обшуку у його гаражі було виявлено 6 вибухових пакетів.

Підсудний ОСОБА_8 винним себе у скоєному не визнав і при цьому показав, що в один із днів середини вересня 2008 року він виявив на території, яка знаходиться недалеко від військової частини, сумку в якій на його погляд знаходились вибухові пакети.

Вказаний пакет він залишив схованим, а потім повідомив про це ОСОБА_7.

Разом із ОСОБА_7 він прибув до місця схову і впевнившись, що в пакеті знаходяться вибухові пакети, передав незаконно його ОСОБА_7.

Підсудний ОСОБА_7 винним себе у скоєному не визнав і показав що в один із днів середини вересня 2008 року ОСОБА_8 повідомив йому про те, що він знайшов недалеко від військової частини пакет в якому на його думку знаходяться вибухові пакети. Разом із ОСОБА_8, він прибув до місця схову, і впевнившись, що у сумці знаходяться вибухові пакети приблизно 100 шт., незаконно придбав їх у ОСОБА_8, а потім пізніше, перемістивши їх автомобілем до місця зустрічі із ОСОБА_9, збув останньому без передбаченого законом дозволу.

Винність ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у скоєному підтверджується сукупністю доказів, дослідженими в судовому засіданні.

Свідок ОСОБА_10 показав, що ОСОБА_9 двічі у 2008 році в Миколаєві без передбаченого законом дозволу збував йому вибухові речовини і пристрій, перший раз –  вечором 31 липня на проспекті Леніна біля магазина «100», 9 вибухових пакетів, 2 електричні вибухові пакети та 4 імітаціонні патрони «ИМ -120М» з детонаторами; другий раз – 2 вересня на перехресті доріг К.Лібкнехта і Адміральської – 40 вибухових пакетів.

Також ОСОБА_10 пояснив, що для нього ОСОБА_9 29 вересня 2008 року із м. Миколаєва відправляв посилку з 80 вибуховими пакетами, а 22 жовтня 2008 року посилку з 5 імітаціонними патронами «ИМ-82,107М», і 2 імітаціонними патронами «ИМ-120М». Вказані вироби ОСОБА_9 відправляв через транспортну компанію «Автолюкс» на ім’я ОСОБА_12.

Допрошений в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав, що 1 і 23 жовтня 2008 року він разом із ОСОБА_10 отримував в м. Києві по вул. Чистяківській 30 – в головному офісі транспортної компанії «Автолюкс» посилки із м. Миколаєва.

Під час огляду посилок було встановлено, що ОСОБА_9 відправив ОСОБА_10 80 вибухових пакетів і 5 імітаціонних патронів «ИМ-82,107М», і 2 імітаціонні патрони «ИМ-120М».

Із огляду в судовому засіданні протоколів вилучення у покупця і огляду вибухових речовин, придбаних у результаті проведенням ОСОБА_10 оперативної закупки, складених 1 серпня і 3 вересня 2008 року підтверджується, що ОСОБА_9 31 липня у м. Миколаєві продав ОСОБА_10 49 вибухових пакетів, 2 електричні вибухові пакети та 4 імітаціонні патрони «ИМ-120М» з детонаторами. Аналогічні протоколи від 1 і 23 жовтня 2008 року встановлюють, що ОСОБА_9 29 вересня і 22 жовтня передав посилками ОСОБА_10 80 вибухових пакетів, 5 імітаціонних патрона «ИМ-82,107М», і 2 імітаціонних патрона «ИМ-120М».

(а.с. 43-44; 70-71 Т.1)

(а.с. 12,38 Т.2)

Свідок ОСОБА_13 – дав свідчення про те, що осінню 2008 року він придбав у ОСОБА_9 23 вибухові пакети.

Із протоколу обшуку в приміщені гаража №250 автокооперативу «Північний» який належить ОСОБА_9 і розташований в м. Миколаєві видно, що 26 листопада 2008р. було вилучено 6 вибухових пакетів.

Досліджений в судовому засіданні протокол огляду автомашини «Фіат Гранд Пунто» № НОМЕР_3 підтверджує, що із автомобіля яким керує ОСОБА_7 25 листопада 2008р було вилучено 7 вибухових пакетів.

Згідно висновків вибухотехнічних експертиз, проведених експертами Служби Безпеки України вибухові пакети і електродетонатори відносяться до вибухових пристроїв, імітаційні патрони марки «ИМ-120М», електричний вибуховий пакет до вибухових пристроїв не відносяться, а містять вибухову речовину.

(а.с. 185-187; 189-191 Т.1; 7-10; 19-25 Т.6)

Відповідно до висновків вибухотехнічної експертизи, проведеної експертом Київського наукового-дослідного інституту судових експертиз видно, що вибухові пакети, імітаційні патрони марки «ИМ-82,107М»; «ИМ-120М» до вибухових пристроїв не відносяться, а споряджені відповідно метальною і бризантною вибуховою речовиною.

(а.с. 50-57; 68-70; 81-86; 96-98; 108-113 Т.6)

За наявності таких істотних суперечностей між висновками вибухотехнічних експертиз у судовому засіданні як свідка було допитано експерта Бикова, що брав участь у проведенні зазначеної експертизи в стінах Київського науково-дослідного інституту, який повністю підтвердив свої висновки і научно їх обґрунтував.

Крім того він вказав, що електродетонатори за своїми властивостями, показниками і по вимогам наукових досліджень відносяться до вибухових пристроїв, оскільки спроможні за допомогою використання хімічної, теплової, електричної енергії вибуху створити вражаючі фактори, а саме спричинити шкоду життю і здоров’ю, а вибухові пакети,  імітаційні патрони марки «ИМ-82,107М» і «ИМ-120М», електричні вибухові пакети які споряджені метальною і бризантною вибуховою речовиною відносяться до вибухових речовин, оскільки в них міститься порох, тротил і інші суміші, здатні вибухнути без доступу кисню.

Такі твердження експерта Бикова не суперечать п.п. 6;7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 26.04.2002р. «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами».

Оскільки в матеріалах справи були певні суперечності між експертними висновками відносно причетності вибухових пакетів до вибухових речовин чи вибухових пристроїв, то військовий суд проаналізувавши вищезазначені результати різних експертних досліджень приходить до висновку, що дослідження, проведені експертом Биковим ґрунтуються на методиці комплексного дослідження вибухових пристроїв, вибухових речовин і слідів вибуху, і при цьому ним застосовувалися загальні і спеціальні дослідження, а саме – поелементні і вибухотехнічні. Для складання об’єктивного висновку вивчалася різноманітна спеціальна література в зв’язку з чим суд погоджується з висновками експерта Бикова і вважає, що вибухові пакети відносяться до вибухових речовин.

Що ж стосується питань по відношенню імітаційних патронів типу «ИМ-82,107М», «ИМ-120М», електродетонаторів, електричних вибухових пакетів, то між експертними висновками протиріч не було, а допит експерта Бикова не тільки доповнив експертні дослідження, але і допоміг з врахуванням параметрів, конструктивних особливостей правильно визначити що електродетонатори відносяться до вибухових пристроїв, а імітаційні патрони «ИМ-82,107М», «ИМ-120М»; електричні вибухові пакети до – вибухових речовин.

Так як ОСОБА_9 із літа до кінця осені 2008р., ОСОБА_7 із середини вересня до 25 листопада 2008 р. без передбаченого законом дозволу вчинили носіння, зберігання, придбання, збут вибухових речовин, а ОСОБА_9 і вибухового пристрою, а ОСОБА_8 в середині вересня 2008р. вчинив придбання і передачу вибухових речовин, скоєне ними військовий суд кваліфікує по ст. 263 ч. 1 КК України.

Військовий суд прийшов до висновку, що і ОСОБА_8 підлягає кримінальній відповідальності по зазначеній нормі, виходячи з того, що на території, яка знаходиться недалеко від військової частини знайшов пакет, оглянувши його, він зробив висновок, що в пакеті знаходяться вибухові пакети, таким чином привласнивши знайдене, пакет залишив схованим у вибраному і відомому йому місці; через деякий час, повідомив про це ОСОБА_7, а потім разом з ним прибув до місця схову де без належного законом дозволу передав вибухові пакети ОСОБА_7.

Заява ОСОБА_9 про те, що він не збував ОСОБА_10 31 липня 2008 року імітаціонних патронів «ИМ-120М» не заслуговує уваги, оскільки спростовується показами самого ОСОБА_10 і протоколом слідчої дії.

Орган досудового слідства ОСОБА_7, ОСОБА_8 обвинувачував у скоєнні злочину, передбаченого ст. 410 ч.2 КК України, а ОСОБА_9 по ч.ч. 4,5 ст.27, ст. 410 ч.2 того ж кримінального кодексу. При цьому слідчий виходив з того, що в грудні 2007 року ОСОБА_9 познайомився з ОСОБА_10, який запропонував йому придбати вибухові речовини, про що він повідомив ОСОБА_7, а останній ОСОБА_8, і вже в січні 2008р. були викрадені із складу ракетно-технічного озброєнні в/ч А-0224 9-вибухових пакетів, 13 димових шашок, 2 електричні вибухові пакети та 4 імітаціонні патрони «ИМ-120М» з чотирма електродетонаторами. Крім того, їм ставиться у вину те, що 12 серпня 2008р. вони з того ж самого склада викрали 40 вибухових пакетів, а з серпня по жовтень 2008р. заволоділи зі склада РАО 116 вибуховими пакетами, імітаціонними патронами: «ИМ-82,107М» - 5 шт.; «ИМ-120М» - 2 шт.; 241 шт. 30 мм реактивних освітлювальних патронів (РОП).

Висновок слідчого, що ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у співучасті викрали зі складу військової частини вищевказане ґрунтувався зібраними та дослідженими під час досудового слідства доказами, а саме: показами обвинувачених на начальній стадії слідства, тобто після порушення кримінальної справи і допиту в якості підозрюваних і обвинувачених, свідка ОСОБА_10, роздавально-здавальними відомостями, постовими відомостями, оглядом карток обліку, маркою викраденого, протоколами про наслідки здійснення оперативно-розшукових заходів по зняттю інформації з каналу мобільного зв’язку ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8.

ОСОБА_9, будучи допитаним в м. Миколаєві в якості підозрюваного і обвинуваченого 25 листопада 2008р. показав, що вибухові пакети і РОП він придбав у ОСОБА_7.

Аналогічні свідчення ОСОБА_9 дав і під час відтворення обстановки та обставин події і під час допиту його в м. Києві в якості підозрюваного і обвинуваченого 8 грудня 2008р.

(а.с. 112-114; 124-126 Т.1)

(а.с. 70-93 Т.2)

ОСОБА_7, на початковому етапі досудового слідства також визнавав, що він передавав ОСОБА_9 вибухові пакети і РОП, які попередньо списував з обліку ОСОБА_8, а ОСОБА_8 підтверджував, що він передавав зазначене ОСОБА_7.

(а.с. 148-149, 160 Т.1 і 133-143, 152-154 Т.2)

(а.с. 177-178, 189-191 Т.2; 169-172, 183-185 Т.5)

При подальших допитах ОСОБА_9, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 стали не визнавати своєї вини, в тому що вони викрадали вибухові речовини, пристрій і інше військове майно.

В судовому засіданні ОСОБА_9, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 винними себе у скоєнні у співучасті злочину передбаченого ст. 410 ч.2 КК України не признали і показали, що в результаті того, що їм не був предоставлений захисник вони були піддані тиску, зі сторони працівників правоохоронних органів, внаслідок чого обмовили себе у вчиненні злочину, якого фактично не вчиняли.

Орган попереднього слідства не ретельно встановлював підстави зміни показань підсудними, а лише розцінив їх відмову, як намагання отримати під час ознайомлення з матеріалами справи докази їх причетності до вчинення правопорушення, а потім побудувати тактику захисту і таким чином ухилитися від кримінальної відповідальності.

В підтвердження цього висновку слідчий, помилково навів той факт що ОСОБА_9, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 не надали ніяких доказів своєї непричетності до вчинення умисних злочинів, однако такі міркування слідчого суперечать ст. 22 КПК України де вказано, що слідчий не вправі перекладати обов’язок доказування на обвинуваченого. Більш того, слідчий не провів жодної слідчої дії для перевірки версії ОСОБА_8, що він знайшов вибухові пакети за межами військової частини.

Одним із доказів винності обвинувачених в заволодінні ними в січні 2008р. вибуховими речовинами і вибуховими пристроями зі складу РАО військової частини А-0224 було посилання на свідка ОСОБА_10, який під час зустрічі в грудні 2007 року з ОСОБА_9 повідомив йому, що хоче придбати вибухові речовини та піротехнічні вироби, внаслідок чого ОСОБА_9 в грудні 2007 – січні 2008р. звернувся до ОСОБА_7 з метою придбати у нього вказане, а ОСОБА_7 у свою чергу в той же період довів це до ОСОБА_8, який у січні 2008р. і скоїв перше викрадення.

Свідок ОСОБА_10 – оперативний працівник СБУ під час розслідування кримінальної справи давав покази про те, що познайомившись з ОСОБА_9 з грудня 2007року неодноразово зустрічався з ним і купляв у нього різні товари, і лише тоді коли їхні відносини стали більш дружніми, тобто у липні 2008р. було домовлено що ОСОБА_9 продасть йому вибухові пристрої і речовини.

(а.с. 51-52; 84-85 Т.1)

(а.с. 249-250 Т.2)

Аналогічні свідчення ОСОБА_10 дав і під час судового розгляду кримінальної справи.

Свідок ОСОБА_14 під час досудового слідства і в суді показав, що в грудні 2007 року він познайомив ОСОБА_9 з ОСОБА_10. Під час зустрічі ОСОБА_9 і ОСОБА_10 обговорювали питання лише про речове майно, ніяких питань, що стосувалося піротехнічних засобів вони не зачіпали. Крім того він пояснив, що ОСОБА_9 неодноразово їздив в м. Одеса на ринок «7км» звідки привозив і йому деякі речі.

(а.с. 166-168 Т.5)

Із показань свідка ОСОБА_11 вбачається, що він неодноразово був разом із ОСОБА_9 в м. Одесі на ринку «7 км» де покупали різні предмети в тому числі і вибухові пакети і піротехні засоби, а коли ОСОБА_9 запропонував йому вибухові пакети і 30 мм РОП то він передбачав, що вказане ОСОБА_9 придбав на ринку в м. Одесі, в зв’язку з чим і купив у нього.

Посилання слідчого на постові відомості внутрішньої варти № 1 із яких вбачається, що ОСОБА_8 згідно із допусків розпечатував, та опечатував сховище № 2 на посту № 1 і 2 (тобто склад РАО) підтверджує лише ту обставину, що він мав доступ у склад в той момент, коли виконував обов’язки начальника цього складу, але не може служити беззаперечним доказом розкрадань ОСОБА_8 вибухових речовин, пристроїв і іншого військового майна.

Що ж стосується такого доказу, як співпадання номерів вилучених вибухових пакетів, імітаційних патронів «ИМ-82,107М»; «ИМ-120М», РОП то вони дійсно по більшості названих предметів співпадають з тими, які знаходяться на обліку у військовій частині А.-0224.

Слід зазначити, що з огляду картки обліку матеріальних засобів № 621/4 виробу «ИМ-82,107М» видно, що у військовій частині обліковано виріб за логотипом 254-2-89

(а.с. 148 Т.4).

Згідно з протоколом вилучення у покупця і огляду вибухових речовин придбаних у результаті проведення оперативної закупівлі видно, що було оглянуто посилку, яку ОСОБА_9 відправив ОСОБА_10 через транспортну компанію «Автолюкс», в якій знаходились 5 виробів марки «ИМ-82,107М 254-7-82»

(а.с. 38 Т.2)

Крім того із огляду карток обліку матеріальних засобів 30 мм РОП однозіркового червоного вогню № 49/1 видно, що вони у частині обліковані за номером партії 10-89; 30 мм РОП збільшеної дальності № 54 за типом патрона 154-45-86

(а.с. 136 Т.4); (а.с. 143 Т.4).

В матеріалах справи яких небудь процесуальних документів, які б підтверджували, що орган досудового слідства провів слідчі дії по виїмці, обшуку, огляду 30 мм РОП в магазині «Халзан» не має.

Із змісту постанови про призначення вибухотехнічної експертизи від 24.12.08р. вбачається, що у магазині «Халзан» були вилучені 231 шт. 30 мм РОП, які і були доставлені для проведення експертизи.

Експерт який проводив спеціальне дослідження у висновку вказав, що він досліджував п’ятдесят 30 мм РОП однозіркового червоного вогню за шифром 13-89; 25 шт. 30 мм РОП збільшеної дальності за маркою 44-84 які були вилучені в магазині «Халзан» і доставлені із військової прокуратури.

(а.с. 119-120; 126-127; 130-131 Т.6)

Як видно із дослідженого в судовому засіданні листа командира військової частини     А-3102 вибухові пакети партії 34-90-676 направлялися не тільки у в/ч А-0224, але і в інші військові частини Південного оперативного командування в тому числі і у в/ч А-0666, розташовану в м. Одеса.

Командир військової частини А-0224 в своєму листі повідомив, що під час тимчасового виконання обов’язків начальника складу РАО боєприпасів поточного забезпечення ОСОБА_8 в період 2007-2008р. димових шашок, електричних вибухових пакетів, імітаціонних патронів «ИМ-120М» з електродетонаторами не видавалось.

Також командир цієї військової частини стверджує, що з 2 серпня по 31 жовтня 2008р. імітаційні патрони «ИМ-120М»; «ИМ-82,107М» в наявності у частині не знаходились та за обліком не рахувались.

Слідчий, оглядаючи роздавально-здавальні відомості форми 9а за період виконання ОСОБА_8 обов’язків начальника складу також не встановив, щоб ОСОБА_8 видавав імітаціонні патрони «ИМ-120М» з електродетонаторами, димові шашки, електричні вибухові пакети.

(а.с. 120-125 Т.4)

Згідно актів передачі № 28 від 24 грудня 2007р. і № 15 від 11 серпня 2008р. комісія встановила, що начальник складу ОСОБА_15 не передавав, а ОСОБА_8 не приймав: димових шашок, електричних вибухових пакетів, імітаціонних патронів «ИМ-120М» з електродетонаторами.

Згідно акту документальної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини А-0224 за період з 1 січня 2006р. по 1 січня 2009р. складу РАО боєприпасів поточного постачання в період виконання ОСОБА_8 обов’язків начальника складу недостач, надлишків, викрадення не виявлено.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні дав покази про те, що з 24 грудня 2007 по 30 січня 2008 із 11 серпня по 15 вересня 2008р. знаходився у відпустці, і в цей період обов’язки начальника складу виконував ОСОБА_8, якому він здавав сховище. По прибуттю із відпустки він приймав склад у ОСОБА_8, у якого недостач, надлишків, викрадень не було.

Із матеріалів справи вбачається, що під час проведення досудового слідства слідчим було допитано ряд начальників пунктів бойового постачання – яким ОСОБА_8 видавав вибухові пакети, 30 мм РОП і інші вироби, які показали, що фактів неповної видачі, або сдачі на склад не облікованих, невикористаних виробів, щоб призводили до можливості створення надлишків, чи викрадення не було.

Одним із доказів скоєння у співучасті ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9 злочину, передбаченого ст. 410 ч.2 КК України є посилання слідчого на протоколи огляду інформації про вхідні і вихідні дзвінки із яких вбачається, що обвинувачені спілкувалися між собою по своїх мобільних телефонах, по питанню обговорення продажі військового майна.

Із досліджених в судовому засіданні вищезазначених протоколів і протоколів про наслідки здійснення оперативно-розшукових заходів, складених відповідно до постанови голови апеляційного суду Миколаївської області по зняттю інформації з каналів мобільного зв’язку, якими користувалися ОСОБА_9, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 видно, що вони на протязі 2008 року мали між собою розмови по мобільних телефонах, які належали їм.

У зазначених протоколах не має фактичних даних які б вказували, що обвинувачені домовлялися розкрадати із військової частини і реалізовувати ті вироби, які є предметом вищевказаного злочину.

Визнавати як доказ признання ОСОБА_9 і ОСОБА_7 своєї вини під час розгляду подання слідчого погодженого з прокурором про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту у суда не має підстав, оскільки питання вини підсудних у вчиненні злочину безпосередньо вирішується судом при розгляді справи по суті з врахуванням всіх зібраних по справі доказів.

Посилання слідчого як на доказ правдивості показань обвинувачених на досудовому слідстві на те, що з їхніх слів стало відомо про скоєне ними є безпідставним, оскільки із матеріалів справи вбачається, що на час написання явок з повинною працівники правоохоронних органів знали про злочин.

На підставі наведеного військовий суд приходить до висновку, що зібраними і дослідженими доказами участь у вчиненні ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у співучасті злочину передбаченого ст. 410 ч.2 КК України, а ОСОБА_9 ще і по ч.ч. 4,5 ст. 27 того ж кримінального кодексу не доведена, а через це вони по вказаним нормам кримінального закону підлягають виправданню на підставі ст. 213 п.2 КПК України.

Заявлений заступником військового прокурора Центрального регіону України цивільний позов на користь військової частини А-0224 до ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на суму 13498,25 грв. який складався із вартості викрадених ними у співучасті вибухових речовин, пристрою і інших виробів, задоволенню не підлягає, оскільки не доведена участь обвинувачених у вчиненні злочину, а через це на підставі ст. 328 ч.2 КПК України в задоволенні цивільного позову слід відмовити.

Для відшкодування судових витрат слідчий вказав суму в 6937,99 грв. Як вбачається із матеріалів кримінальної справи зазначена сума складається із вартості проведених 5 експертиз на суму 5007,6 грв. які проводились в Київському науково дослідному інституті судових експертиз Биковим, а також вартості дослідження на суму 1930,39 грв. яку проводили експерти науково-дослідного експертно-криміналістичного центру управління МВС України в Миколаївській області.

Оскільки експертом Биковим були проведені 4 дослідження по визначенню причетності вибухових пакетів і одне дослідження по визначенню відношення імітаціонних патронів «ИМ-82,107М»; «ИМ-120М» до предмета злочину передбаченого ст. 263 КК України то суд вважає, що відшкодуванню судових витрат підлягає лише затрати на проведення 2 досліджень, а саме імітаціонних патронів на суму 1001 грв, 20 коп., і вибухових пакетів на суму 1502 грв. 40 коп., а всього на  – 2503 грв. 60 коп., які підлягають стягненню з обвинувачених з урахуванням ступені вини і майнового стану.

Що ж стосується інших відшкодувань за проведені досліджень на суму 2504 грв. військовий суд вважає за необхідне прийняти їх на рахунок держави, оскільки інші експертизи назначалися слідчим по одному і тому ж предмету злочину.

У військового суда не має достатніх підстав задовольнити клопотання начальника НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області, про прийняття рішення про включення до судових витрат суму 1930 грв. 39 коп. оскільки не має ніяких розрахунків і дослідження, яке проводив центр, не відноситься до предмету злочину, норми кримінального кодексу, за якою обвинувачені притягуються до кримінальної відповідальності.

Обставиною, яка обтяжує покарання Сидорчука суд визнає вчинення ним злочину повторно.

Орган досудового слідства в якості обставини, яка обтяжує покарання ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8 вказав скоєння ними злочину групою осіб за попередньою змовою, а по відношенню до ОСОБА_7 і ОСОБА_8 і повторно, однако військовий суд виключає їх з обвинувачення як такі що не найшли свого підтвердження.

Призначаючи покарання ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8 військовий суд враховує що вони прослужили в армії тривалий час і за весь період служби характеризувалися  позитивно, раніше ні в чому негожому помічені не були, стан їхнього здоров’я, що на їх утриманні знаходяться неповнолітні діти, а по відношенню до ОСОБА_9 і ОСОБА_8, що вони являються учасниками бойових дій.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8, роль кожного в скоєнні злочину, військовий суд вважає, що необхідно призначити їм покарання у виді позбавлення волі в межах санкції норми кримінального закону, яке буде необхідним і достатнім для їх виправлення, а також попередження вчинення нових злочинів.

Беручи до уваги, що ОСОБА_7, ОСОБА_9 і ОСОБА_8, засуджуються вперше, скоїли умисний злочин, який відноситься до злочинів середньої тяжкості суд приходить до висновку про те що на них розповсюджується дія ст. 1 п «в» Закону України «Про амністію» від 26 грудня 2008р. № 660-VI оскільки вони мають дітей, яким на момент набрання чинності зазначеного Закону не виповнилося 18 років і підсудні не позбавлені батьківських прав. Крім того ОСОБА_9 і ОСОБА_8 являються ветеранами війни.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324, 327, 328 КПК України військовий суд:

П Р И Г О В О Р И В:

ОСОБА_7, ОСОБА_8  по обвинуваченню у скоєнні злочину, передбаченого ст. 410 ч.2 КК України, ОСОБА_9  по обвинуваченню у скоєнні злочину, передбаченого ч.ч. 4,5 ст. 27, 410 ч.2 КК України визнати не виновними і за недоведеності їх участі у вчиненні злочину – виправдати.

ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8  визнати винними в скоєнні злочину, передбаченого ст. 263 ч.1 КК України на підставі якої позбавити волі кожного: ОСОБА_9 строком на 4(чотири) роки; ОСОБА_7 і ОСОБА_8, кожного строком на 2(два) роки і 6(шість) місяців.

На підставі ст.1 п. «в» Закону України «Про амністію» ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8 від призначеного покарання звільнити.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8 – підписку про невиїзд – відмінити.

Судові витрати в сумі 2503 грв. 60 коп. стягнути з підсудних у  долевому відношенні в слідующих розмірах: ОСОБА_9 – 1503 грв. 60 коп.; ОСОБА_7 – 500 грв.; ОСОБА_8 – 500 грв, а витрати в сумі 4434 грв. 39 коп. прийняти на рахунок держави.

В задоволенні цивільного позову заступнику військового прокурора Центрального регіону України на користь військової частини № А-0224 до ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на суму 13498 грв. 25 коп. – відмовити.

Після вступу вироку в законну силу речові докази, вказані на а.с. 3 Т.5 передати військовій частині А-0222; на а.с. 175 Т.3; 153-156 Т.4; 202-203 Т.5; передати військовій частині А-0224; на а.с. 20 Т.5 – передати ОСОБА_9; на а.с. 12,47 Т.5 передати ОСОБА_9 і ОСОБА_7; на а.с. 230 Т.3, 94, 157 Т.4; 15 Т.5 зберігати при справі, на а.с. 200 Т.5 передати в дохід держави.

Арешт на майно обвинувачених - відмінити.

На вирок суду може бути подана апеляція у військовий апеляційний суд Військово-Морських Сил на протязі 15(п’ятнадцяти) діб з моменту його проголошення.

ДІЙСНО ЗА НАЛЕЖНИМ ПІДПИСОМ

КОПІЯ ВІРНА:

ГОЛОВУЮЧИЙ ПО СПРАВІ

ПОЛКОВНИК ЮСТИЦІЇ М.П.МІНЯЙЛО