АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 липня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючої: Міхасішина І.В.
Суддів: Щолокової О.В., Вавшка В.С.
При секретарі: Кирилюк Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 14 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці про зобов’язання нарахувати та здійснити виплату 30% надбавки до пенсії, як дитині війни ,-
в с т а н о в и л а :
В березні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці про зобов’язання відповідача нарахувати та здійснити виплату 30% надбавки до пенсії як дитині війни, що передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 01.01.2006 року по 29.03.2010 року в розмірі 5687,50 грн. та нараховувати і виплачувати 30% надбавку до пенсії у повному розмірі в подальшому.
Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 14 червня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці нарахувати та виплатити ОСОБА_1 30% надбавку до пенсії, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 29.03.2010 року з урахуванням проведених виплат. В іншій частині позовних вимог відмолено.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду в Замостянському районі м. Вінниці просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, які мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що дана скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
По справі встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким визначено статус дитини війни, що підтверджується пенсійним посвідченням №НОМЕР_1 (а.с. 12).
Положенням ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Однак, згідно з пунктом 17 ст. 77 Закону України від 20 грудня 2005 р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. зупинено на 2006 рік.
Її дію відновлено Законом України від 19 січня 2006 р. «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік». Із положень Закону України від 20 грудня 2005 р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік» виключено пункт 17 ст. 77 вказаного вище Закону, а новою редакцією ст. 110 цього ж Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., запроваджуються у 2006 р. поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Між тим, Кабінет Міністрів України протягом 2006 р. не приймав рішення на виконання вимог ст. 110 Закону України від 20 грудня 2005 р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Отже, пільги для дітей війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., безпосередньо у 2006 р. запроваджено не було.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. зупинено на 2007 р. із урахуванням ст. 111 названого вище Закону.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 р. дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. із урахуванням ст. 111 цього ж Закону.
При цьому, підпунктом 2 пунктом 41 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» норми ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в новій редакції. А саме дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Як вбачається з відповіді управління Пенсійного фонду України у Замостянському м. Вінниці від 26.02.2010 року №26/Ж-1-4 позивачці з 01.01.2008 року виплачувалася доплата до пенсії як дитині війни у передбачених вище розмірах (а.с. 9-10).
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни, внесені підпунктом 2 пунктом 41 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., мають діти війни з 9 липня до 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Аналогічне положення викладене в ст. 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік».
Отже, нарахування та виплата у 2009-2010 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року.
Розмір мінімальної пенсії за віком згідно ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (№1058-IV) встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Законом, який визначає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у даному випадку є Закон України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Таким чином, суд першої інстанції, дослідивши обставини спору, дав належну оцінку наявним доказам, а тому прийшов до обґрунтованого висновку про те, що УПФ у Замостянському районі м. Вінниці як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. і здійснити відповідні перерахування. Однак, відповідач у порушення зазначених положень цього Закону таких нарахувань не проводив, а тому висновок суду першої інстанції про визнання дій відповідача щодо недонарахування та недоплати позивачу підвищення до пенсії неправомірними є обґрунтованим.
При цьому місцевим судом правильно визначено період, за який повинні бути проведені відповідні нарахування, а саме з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 23 березня 2010 року.
Також судом обґрунтовано відмовлено в задоволенні вимоги про зобов’язання відповідача нараховувати та виплачувати 30% надбавку до пенсії у повному розмірі в подальшому , оскільки така вимога суперечить чинному законодавству.
За таких обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1, рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці відхилити.
Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 14 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України з дня набрання нею законної сили протягом двох місяців.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом вірно: