ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122
РІШЕННЯ
Іменем України
15.07.2010Справа №2-31/5328.1-2009
За позовом – Заступника військового прокурора Феодосійського гарнізону (98100, м.Феодосія, вул.Руська, 10) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (03168, м.Київ, Повітрофлотський проспект, 6) в особі Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини району (98100, м.Феодосія, вул.Чкалова, б.134)
до відповідача – Феодосійської міської ради (98100, м.Феодосія, вул..Земська, 4)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору –
1) ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (98100, АДРЕСА_2)
про визнання недійсними рішення та спонукання до виконання певних дій
Суддя А.В. Привалова
ПРЕДСТАВНИКИ:
від позивача 1 - не з’явився
від позивача 2 – Штепа Д.О., дов. у справі
від відповідача – Фролова О.В., дов. у справі
від третьої особи 1- ОСОБА_6, дов. у справі
від третьої особи 2 - ОСОБА_7, дов. у справі
прокурор – Левандовський О.С., посвідч. №330
Обставини справи: У лютому 2008 року заступник військового прокурора Феодосійського гарнізону діючи в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини району звернувся до господарського суду АРК з позовом (з урахуванням змін) до Феодосійської міської ради про визнання недійсним рішення №151 від 14.06.2002р. 4-ї сесії 24-го скликання Феодосійської міської ради «Про вилучення земельної ділянки у 122 ВМИС ВМС України площею 0,84га військового містечка №84/2 м.Феодосії та площею 2,2 га військового містечка №94 м. Феодосії», а також просить зобов’язати Феодосійську міську раду повернути Міністерству оборони України в особі постійного користувача - Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини району земельні ділянки площею 0,84га військового містечка №84/2 м.Феодосії вартістю 538519,84грн., та земельну ділянку площею 2,2га військового містечка №94 м.Феодосії вартістю 1914199,2грн.
Рішенням господарського суду АРК від 17.12.2008 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.04.2009 рішення господарського суду АРК від 17.12.2008 у справі №2-8/2728-1008 скасовано. Прийняте нове рішення, яким позов задоволено, визнано недійсним рішення №151 від 14.06.2002 4-ї сесії 24-го скликання Феодосійської міської ради «Про вилучення земельної ділянки у 122 ВМС України площею 0,84га військового містечка №84/2 м. Феодосії та площею 2,2 га військового містечка №94 м. Феодосії», зобов’язано відповідача – Феодосійську міську раду повернути Міністерству оборони України в особі постійного користувача – Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини району земельну ділянку площею 0,84га військового містечка №84/2 у м. Феодосія вартістю 538519,84грн. та земельну ділянку площею 2,2га військового містечка №94 у м. Феодосія вартістю 1914199,2грн.,
Постановою Вищого господарського суду України від 16.09.2009 рішення господарського суду АРК від 17.12.2008 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.04.2009 у справі №2-8/2728-2008 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду АРК.
Ухвалою господарського суду АРК від 05.10.2009 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду, з привласненням справі №2-31/5328.1-2009.
Ухвалою Верховного суду України від 11.02.2010 відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 16.09.2009 по справі №2-8/2728-2008.
01.04.2010 справу повернуто до господарського суду АРК.
Ухвалою господарського суду АРК від 06.04.2010 справу призначено до розгляду.
Ухвалою господарського суду АРК від 25.05.2010 залучено в порядку ст.27 ГПК України до участі у розгляді справи у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, фізичну особу ОСОБА_2 та фізичну особу-підприємця ОСОБА_3, власника та орендаря спірних земельних ділянок.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення про вилучення земельних ділянок у 122 ВМИС ВМС України на підставі пункту «а» статті 141 Земельного кодексу України прийнято відповідачем за відсутності належної відмови землекористувача від користування земельною ділянкою.
Відповідач позов не визнав. У відзиві на позов зазначив, що рішення про вилучення земельних ділянок Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини району прийнято відповідно до статей 141, 149 Земельного кодексу України за зверненням керівника 122 ВМИС ВМС України.
Треті особи вважають, що позов задоволенню не підлягає, оскільки спірне рішення Феодосійської міської ради про вилучення земельних ділянок у 122 ВМИС ВМС України повністю відповідає нормам Земельного кодексу України. Вказують, що ці земельні ділянки передані у користування ОСОБА_3 на умовах оренди, та придбані ОСОБА_2 у власність на законних підставах, а тому не можуть бути повернути позивачу.
Прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.
Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України. Ухвалою суду від 16.11.2009 за клопотанням сторін продовжено строк розгляду справи в порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, прокурора, дослідивши надані сторонами докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Скасовуючи рішення господарського суду АРК від 17.12.2008 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.04.2009 по даній справі, Вищий господарський суд України в своєї постанові від 16.09.2009 вказав на те, що суди попередніх інстанцій, розглянувши спір по суті, не надали жодної оцінки ні посиланням прокурора щодо пропуску ним строку позовної давності, ні клопотанню відповідача щодо застосування строків позовної давності.
Згідно зі ст.111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду.
Під час нового розгляду справи відповідач відмовився від заявленого раніше клопотання про застосування строків позовної давності (а.с.14, т.2).
Щодо посилань прокурора у позовній заяві на відновлення строку позовної давності, то суд вважає, що позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки за пунктом 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу власника чи іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право. При цьому, саме приписи діючого Кодексу підлягають застосуванню у даному випадку, оскільки на момент набрання ним чинності, строк позовної давності щодо оспорення вищезазначеного рішення міської ради не сплинув. На відсутність пропуску позовної давності зазначено прокурором у письмових поясненнях до позовної заяви (а.с.15-17, т.2).
Як вбачається з матеріалів справи, Феодосійській квартирно-експлуатаційній частині району на підставі рішення виконкому Феодосійської міської ради народних депутатів від 27.11.1987 №496 були відведені у постійне користування земельні ділянки загальною площею 155,707га та виданий Державний акт на право користування землею серії В №014027 (а.с.8-10, т.1, а.с.7, т.2).
Рішенням №151 4-ї сесії 24-го скликання Феодосійської міської ради від 14.06.2002 «Про вилучення земельних ділянок у 122 ВМИС ВМС України» з посиланням на ст.ст.141,149 Земельного кодексу України вирішено вилучити із землекористування 122 ВМИС ВМС України земельні ділянки, які розташовані у місті Феодосії та зараховані у вільні землі міста Феодосії, а саме: площею 0,84га військове містечко №84/2 мис Ілля в/ч А-4366; площею 2,2га військове містечко №94 пров.Індустріальний в/ч А-4366.
Підставою прийняття вказаного рішення стало звернення керівника 122 ВМИС ВМС України №242 від 16.05.2002 до Феодосійського міського голови про те, що в результаті реформування збройних сил України в даний час не використовуються земельні ділянки, а саме: площею 0,84га (вм №84/2) мис Ілля в/ч А-4366 та площею 2,2 га (в/м №94) пров.Індустріальний в/ч А-4366.
Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності в порядку ст..43 ГПК України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.
За змістом частини першої статті 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.
Згідно з частинами першою та третьою статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі оборони, крім земельних ділянок під об’єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.
Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.
Пунктами 3 та 4 статі 142 Земельного кодексу України встановлено, що припинення права постійного користування у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Отже, законною та правомірною підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою є однозначне волевиявлення землекористувача у формі заяви, що повинна містити таке волевиявлення (саме на відмову від права постійного користування земельною ділянкою) та здійснюватися повноважною особою.
Згідно з частиною другою статті 149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Відповідно до частини другої статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України» земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління
Відповідно до Закону України «Про оборону України» та Закону України «Про правовий режим майна у Збройних силах України» Міністерство оборони України є уповноваженим державою органом на управління військовим майном.
Відповідно до пункту 45 Положення «Про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями», затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997р. №483, передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.
Таким чином, припинення права користування землями оборони і їх передача місцевим органам влади можлива лише за згодою Міністра оборони України або за згодою начальника розквартирування військ та капітального будівництва - начальника Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України, якщо на це є відповідне доручення Міністра оборони України.
Однак, в порушення вказаного порядку Феодосійська міська рада рішення про вилучення земельних ділянок від постійного землекористувача - Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини району прийняла на підставі листа начальника 122 ВМИС ВМС України, який не мав права на відмову від земельних ділянок (а.с.24-26, т.1).
Крім того, органом місцевого самоврядування не перевірено та не встановлено повноваження начальника 122 ВМИС ВМС України подавати заяви про відмову від права постійного користування земельною ділянкою, що була надана у постійне користування іншій особі - Феодосійській квартирно-експлуатаційній частині району.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Посилання відповідача на отримання письмової згоди Міністра оборони України від 16.12.2004 на передачу до земель запасу місцевих органів самоврядування земельної ділянки площею 0,84га військового містечка №84/2 у Феодосійському гарнізоні на мисі Ілля (а.с.86, т.1), судом до уваги не приймається, оскільки така згода надана після прийняття оскаржуваного рішення.
Згідно з пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 №7 вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 Земельного кодексу України.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем прийнято оскаржуване рішення №151 від 14.06.2002 про вилучення земельних ділянок у 122 ВМИС ВМС України за відсутності відповідних правових підстав на момент його прийняття, в порушення прав позивача, що є підставою для визнання його недійсним.
Згідно статті 152 Земельного кодексу України порушені права землекористувачів підлягають захисту способами, передбаченими цією статтею, з обов’язковим дотриманням норм чинного законодавства. Відповідно до вказаної норми захист прав юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування.
Інші позовні вимоги про зобов’язання Феодосійської міської ради повернути Міністерству оборони України в особі постійного землекористувача Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини району земельні ділянки площею 0,84га військового містечка №84/2 м.Феодосії вартістю 538519,84грн. та площею 2,2га військового містечка №94 м.Феодосії вартістю 1914199,2грн не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Стосовно земельної ділянки площею 0,84га військового містечка №84/2 м.Феодосії, позивачем не доведено належними доказами, що земельна ділянка фактично вибула з його користування і перебуває у володінні відповідача або іншої особи.
Сторонами не надано суду доказів, що у виконання оскаржуваного рішення відповідача відбулася фактична передача цієї земельної ділянки відповідачу за відповідним актом, не надано доказів дотримання відповідачем приписів пункту 4 статті 142 Земельного кодексу України, а також доказів виконання рішення Феодосійської міської ради №151 від 14.06.2002 про вилучення земельних ділянок щодо внесення змін до правовстановлюючих документів позивача на землю.
Матеріалі справи свідчать, що відповідні зміни до державного акту позивача не вносились, також відсутня державна реєстрація у відповідності до ч.4 ст142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування позивача щодо цієї земельної ділянки.
Згідно листа Феодосійського міського відділу Кримської регіональної філії ГП «Центр державного земельного кадастру» від 16.10.2008 №20-07/351 відсутні відомості про межі земельної ділянки та реєстрацію правовстановлюючих документів на землю за Феодосійською КЕЧ. Згідно листа Феодосійського міського управління земельних ресурсів рішень про передачу у власність або користування земельної ділянки пл.0,84га (мис Ілля) на приймалось Феодосійською міською радою (а.с.92, т.1, а.с.12, т.2).
Відповідно до ст.202 Земельного кодексу України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель.
Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі (до яких належать земельні ділянки), обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Отже, речове право постійного користування на землю припиняється не з моменту надання письмової фактичної відмови землекористувача чи прийняття рішення органу місцевого самоврядування, а з моменту державної реєстрації припинення такого права, тобто внесення відповідної записи до державного реєстру.
Відповідно до частини третьої статті 173 Земельного кодексу України включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення відповідно до цього Кодексу.
Отже, запис у пункті 2 рішення відповідача №151 від 14.06.2002 про зарахування земельних ділянок до вільних земель міста Феодосій не тягне за собою автоматичного припинення права постійного користування на землю, без відповідної державної реєстрації припинення такого права.
З наведеного судом вбачається, що факту припинення права постійного користування позивача земельною ділянкою площею 0,84га військового містечка №84/2 м.Феодосії не відбулось, будь-яких рішень щодо її передачі у користування чи власність іншим особам відповідачем не приймалось, на день розгляду справи доказів зворотного суду не надано, тому позивач не позбавлений права постійного користування земельною ділянкою, відтак вимога позивача про повернення земельної ділянки у користування є передчасною.
Позивачем не виконані вимоги пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку доказування обставин на які сторона посилається, як на підставу своїх вимог, та не надано суду належних доказів, що його право постійного користування на земельну ділянку площею 0,84га військового містечка №84/2 м.Феодосії припинено, а земельна ділянка вибила з його фактичного користування.
При таких обставинах, суд вважає, що визнання недійсним рішення Феодосійської міської ради від 14.06.2002 №151 відновлює право постійного землекористувача - Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини району на користування даною йому у постійне користування земельною ділянкою площею 0,84га військового містечка №84/2 м.Феодосії.
Стосовно земельної ділянки площею 2,2га військового містечка №94 м.Феодосії, матеріали справи свідчать про вибуття земельної ділянки з законного користування позивача.
Але, ця земельна ділянка перебуває частково у приватній власності та частково у оренді третіх осіб по справі, на підставі відповідних правовстановлюючих документів на землю, які не визнавались недійсними у встановленому законом порядку.
Як встановлено судом, частина земельної ділянки площею 1,04га на підставі рішення №2254 від 29.07.2005 Феодосійської міської ради та договору оренди землі від 11.08.2005р. (державна реєстрація 09.09.2005 за реєстровим №040501900156), укладеним строком до 29.04.2015, передана за актом приймання-передачі земельної ділянки фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 у оренду для будівництва багатоквартирних житлових будинків з комплексом підземних гаражів (а.с.88,90,92-96, т.2).
Інша частина земельної ділянки площею 2,2га, яка знаходилась у користуванні позивача, придбана у власність за договорами купівлі-продажу земельних ділянок НОМЕР_1 від 18.052006 площею 0,0990га, НОМЕР_2 від 18.05.2006 площею 0,0990га, НОМЕР_3 від 22.09.2006 площею 0,1га, НОМЕР_4 від 07.06.2006 площею 0,0990га, НОМЕР_9 від 19.07.2005 площею 0,0994га, НОМЕР_5 від 17.06.2006 площею 0,0995га, НОМЕР_6 від 19.05.2006 площею 0,0990га, НОМЕР_7 від 07.06.2006 площею 0,0990га, НОМЕР_8 від 19.05.2006 площею 0,0999га, громадянкою ОСОБА_2, право власності на які посвідчено відповідними державними актами на землю (а.с.5-31, т.3).
Таким чином, повернення земельної ділянки площею 2,2 га військового містечка №94 м.Феодосії пров.Індустріальний в/ч А-4366 можливе лише шляхом пред’явлення відповідних позовів до вказаних громадян.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача в порядку ст..49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно задоволеним вимогам.
Вступна та резолютивна частина рішення за згодою сторін оголошена в судовому засіданні 15.07.2010р. Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення оформлено та підписано 20.07.2010.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати недійсним рішення №151 від 14.06.2002р. 4-ї сесії 24-го скликання Феодосійської міської ради «Про вилучення земельної ділянки у 122 ВМИС ВМС України площею 0,84га військового містечка №84/2 м.Феодосії та площею 2,2 га військового містечка №94 м. Феодосії».
3. В іншій частині позовних вимог у задоволенні позову відмовити.
4. Стягнути з Феодосійської міської ради (98100, м.Феодосія, вул.Земська, 4, ОКПО 04055759) в дохід державного бюджету України (рахунок №31115095700002, банк одержувача ГУ Державного казначейства України в АРК, м.Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м.Сімферополь, код платежу 22090200, ЗКПО 34740405) держмито в сумі 42,50грн.
5. Стягнути з Феодосійської міської ради (98100, м.Феодосія, вул.Земська, 4, ОКПО 04055759) в дохід державного бюджету України (рахунок №31214264700002 в ГУ Державного казначейства України в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м.Сімферополь, код платежу 22050003, ОКПО 34740405) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у господарському суді АР Крим в сумі 59,00 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Копію рішення надіслати поштою на адреси сторін, третіх осіб та прокурора.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Привалова А.В.