Справа N 2-625/10р.
РІШЕННЯ
Іменем України
28 липня 2010 року
КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
в складі: головуючого судді Навроцького А.П.,
при секретарі Сологуб Л.А.,
з участю адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Козятин
справу за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «Селянський комерційний банк «Дністер» про стягнення грошових коштів,
ВСТАНОВИВ:
В квітні 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до відкритого акціонерного товариства «Селянський комерційний банк «Дністер» (ВАТ СКБ «Дністер) та Козятинського відділення вказаного банку про стягнення грошових коштів в сумі 8306 гривень 30 копійок. Також просить стягнути з відповідача кошти у відшкодування понесених судових витрат та витрат на оплату аудиторських послуг.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав в позовній заяві, що 5 січня 2009 року, в м. Козятин, між ним та філією ВАТ СКБ «Дністер» був укладений договір банківського вкладу (строковий) № 2039 «Стандартний» в гривнях та виплати процентів у кінці терміну, сума вкладу становила 20000 грн..
Пунктом 1.3 договору термін повернення вкладу визначений 5 березня 2009 року.
Відповідачі пункт 1.3 договору не виконали. 5 березня 2009 року вклад в сумі 20000 грн. йому не було повернуто .
До дня звернення до суду з цим позовом вклад в сумі 20000 грн. йому не повернутий.
Пунктом 1.4 договору визначено, що по закінченню терміну договору відповідачі повинні виплатити йому 24 % річних.
Відповідно до довідки про рух коштів по договору банківського вкладу № 2039 «Стандартний» за період з 05.01.2009 року по 31.03.2010 року включно відповідачі зобов’язані виплатити йому в гривнях проценти в сумі 5654 грн. 75 коп..
25 січня 2008 року між ним та відповідачами був укладений договір банківськового вкладу (строковий) № 199 «Стандартний» у доларах США та виплатою процентів у кінці терміну.
Пунктом 1.2 договору зазначено, що банк прийняв на депозитний рахунок вкладника кошти в доларах США в сумі 2472 долари. Вклад був прийнятий на 13 місяців з датою повернення 25 лютого 2009 року.
25 лютого 2009 року 2472 долари США банк йому не повернув.
На час пред’явлення позову кошти в сумі 2472 долари США йому не повернуті.
Відповідно до довідки про рух коштів по договору банківського вкладу (строкового) № 199 «Стандартний» за період з 25.01.2008 року по 31.03.2010 року включно відповідачі зобов'язані виплатити йому 334,58 дол. США, як проценти відповідно до договору.
Відповідно до довідки «Приватбанку» станом на 07.04.2010 року курс долара - 7,925 грн. за 1 долар США.
За 334,58 дол. США відповідачі повинні виплатити йому проценти в сумі 2651 грн. 55 коп.
Проценти по вкладу йому не виплачені.
За аудиторські послуги по визначенню відсотків (процентів) сплачено 250 грн.
Всього на його користь проценти по договорах складають 8306 грн. 30 коп..
Кошти в сумі 8306 грн. 30 коп. йому не виплачені.
При цьому, позивач посилається на положення ст.ст. 526, 532,536 ЦК України.
В судовому засіданні позивач позов підтримав і підтвердив обставини, що вказані в позовній заяві.
При цьому, відповідаючи на запитання суду, позивач пояснив, що в травні 2010 року у відділенні «Брокбізнесбанку» він отримав повністю кошти, які були поміщені на вищевказані депозитні рахунки у відповідача за вищевказаними договорами та відсотки, які були передбачені умовами цих договорів. Наполягає на стягненні з відповідача відсотків в розмірах, передбачених умовами вищевказаних договорів, за період затримки повернення йому коштів, які ним були поміщені на депозитні рахунки, та виплати відсотків відповідно до умов цих договорів. Мотивує цю вимогу тим, що відповідач безпідставно користувався його грішми більше року.
Представник відповідача Поліщук Т.В. в судовому засіданні позов не визнала. В своїх поясненнях та письмових запереченнях проти позову вказала, що банк заперечує щодо вимоги позивача про нарахування та виплату 24 і 11.5 відсотків річних на суму вкладу, оскільки після закінчення терміну дії договору банківського вкладу, відповідно до його умов, кошти залишаються на вкладному рахунку і відсотки за ними не зараховуються. Депозитні угоди не підлягають автоматичній пролонгації. Для продовження нарахування відсотків на кошти позивача, йому необхідно було укласти договір банківського вкладу
Між банком та позивачем виникли договірні грошові зобов'язання, відповідальність за невиконання яких встановлена ст. 625 Цивільного кодексу України, якою не передбачено такий вид цивільної відповідальності як стягнення збільшеного відсотку за період затримки виплати вкладу. А оскільки чинним Цивільним кодексом України чітко врегульовано питання відповідальності за порушення виконання зобов'язань застосування в даному питанні аналогії є неприпустимим.
Крім того, представник відповідача пояснила, що кошти, які позивач поміщав на депозитні рахунки відповідно до вищевказаних договорів, та відсотки по цих депозитних вкладах позивачеві були виплачені відділенням «Брокбізнесбанку» за рахунок фонду гарантування вкладів фізичних осіб в період з 29 квітня по 16 червня 2010 року. Вважає, що немає ніяких підстав виплачувати позивачеві відсотки за вищевказаними договорами за період затримки повернення коштів, поміщених на депозитні рахунки, та період затримки виплати відсотків по цих депозитних вкладах.
З матеріалів справи встановлено наступне.
25 січня 2008 року між позивачем і ВАТ СКБ «Дністер» (Банк) в особі начальника Козятинського відділення банку був укладений договір банківськового вкладу (строковий) № 199 «Стандартний» у доларах США та виплатою процентів у кінці терміну.
В пунктах 1.2 і 1.3 договору зазначено, що банк приймає на депозитний рахунок вкладника кошти в доларах США в сумі 2477 долари на 13 місяців з датою повернення 25 лютого 2009 року.
В пункті 1.4 договору зазначено, що на суму коштів, внесених вкладником на депозитний рахунок, банк проводить нарахування і виплату процентів із розрахунку 11,5 процентів річних.
Відповідно до п.3.3 договору виплата процентів здійснюється банком в кінці терміну депозиту, разом з поверненням основної суми депозиту.
25 лютого 2009 року суму депозиту та нарахованих процентів банк позивачеві не повернув.
Як встановлено з пояснень сторін що кошти, поміщені позивачем на депозитний рахунок відповідно до цього договору, та відсотки по цьому депозитному вкладі позивачеві були виплачені лише в травні 2010 року відділенням «Брокбізнесбанку» за рахунок фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Відповідно до п.2.5 зазначеного договору якщо вкладник не вимагає повернення суми вкладу за даним договором після спливу строку розміщення вкладу, даний договір не вважається продовженим, а нарахування процентів по вкладу за даним договором припиняється.
(а.с.13)
5 січня 2009 року між позивачем і ВАТ СКБ «Дністер» в особі начальника Козятинського відділення банку був укладений договір банківського вкладу (строковий) № 2039 «Стандартний» в гривнях та виплатою процентів у кінці терміну.
В пунктах 1.2 і 1.3 договору зазначено, що банк приймає на депозитний рахунок вкладника кошти в гривнях в сумі 20000 грн. на 2 місяці з датою повернення 05 березня 2009 року.
В пункті 1.4 договору зазначено, що на суму коштів, внесених вкладником на депозитний рахунок, банк проводить нарахування і виплату процентів із розрахунку 24 проценти річних.
Відповідно до п.3.3 договору виплата процентів здійснюється банком в кінці терміну депозиту, разом з поверненням основної суми депозиту.
05 березня 2009 року суму депозиту та нарахованих процентів банк позивачеві не повернув.
Як встановлено з пояснень сторін, кошти, поміщені позивачем на депозитний рахунок відповідно до цього договору, та відсотки по цьому депозитному вкладі позивачеві були виплачені лише в травні 2010 року відділенням «Брокбізнесбанку» за рахунок фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Відповідно до п.2.5 зазначеного договору якщо вкладник не вимагає повернення суми вкладу за даним договором після спливу строку розміщення вкладу, даний договір не вважається продовженим, а нарахування процентів по вкладу за даним договором припиняється.
(а.с.14)
Відповідно до п.1.3 «Положення про Козятинське відділення ВАТ СКБ «Дністер» у Вінницькій області» зазначене відділення не є юридичною особою, не має власного балансу та функціонує на балансі Вінницької філії ВАТ СКБ «Дністер». По зобов’язаннях відділення відповідальність несе банк.
(а.с.31-36)
Постановою правління Національного банку України №229 від 16.04.2009 року від 16.04.2009 року призначено тимчасову адміністрацію у ВАТ СКБ «Дністер». Відповідно до наказу № 44-ТА від 17.04.2010 року М.Л. Мазуркевич приступив до виконання обов’язків тимчасового адміністратора ВАТ СКБ «Дністер» з 17.04.2009 року.
(а.с.30)
Наказом №19-ЛІКВ від 15.03.2010 року ліквідатором ВАТ СКБ «Дністер» призначено Яремчишина І.Б. та впроваджена процедура ліквідації ВАТ СКБ «Дністер».
(а.с.24-29)
Позивач надав розрахунки нарахування відсотків по вищевказаних договорах банківського вкладу.
Відповідно до розрахунку відсотків по договору банківського вкладу № 199 «Стандартний» від 25 січня 2008 року відсотки нараховані за період з 25 лютого 2009 року по 31 березня 2010 року (а.с.4-5).
Відповідно до розрахунку відсотків по договору банківського вкладу № 2039 «Стандартний» від 05 січня 2009 року відсотки нараховані за період з 05 березня 2009 року по 31 березня 2010 року.
Тобто, відсотки нараховані за період після закінчення строків розміщення вкладів за вказаними договорами.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши надані сторонами письмові докази, суд вважає що в задоволенні позову необхідно відмовити.
Так, між позивачем і відповідачем були укладені вищевказані договори банківського вкладу (депозиту).
Відповідно до ч.1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до п.3.3 вищевказаних договорів виплата процентів здійснюється банком в кінці терміну депозиту, разом з поверненням основної суми депозиту.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Проте, в порушення вимог ст. 526 та ст.. 530 ч.1 ЦК України та умов вищевказаних договорів, передбачених п.3.3, вкладні кошти і відсотки за вищевказаними договорами позивачеві були виплачені лише в травні 2010 року.
Позивач просить стягнути з відповідача відсотки передбачені вищевказаними договорами за період після закінчення строків розміщення вкладів за вказаними договорами.
Відповідно до п.2.5 зазначених договорів якщо вкладник не вимагає повернення суми вкладу за даним договором після спливу строку розміщення вкладу, даний договір не вважається продовженим, а нарахування процентів по вкладу за даним договором припиняється.
Проте, ця умова договору суперечить положенням ч.4 ст. 1060 ЦК України, якою передбачено, що якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, … договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.
Тобто в даному випадку, дію вищевказаних договорів після спливу строку розміщення вкладів слід вважати продовженою до моменту фактичної виплати позивачеві вкладних коштів і відсотків за вищевказаними договорами на умовах вкладу на вимогу.
Відповідно, немає підстав виплачувати позивачеві відсотки по вкладах на умовах, передбачених вищевказаними договорами за період затримки повернення коштів, поміщених на депозитні рахунки, та період затримки виплати відсотків по цих депозитних вкладах.
В даному випадку позивач може захистити своє право шляхом звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача відсотків, передбачених умовами вкладу на вимогу, та стягнення коштів, передбачених положеннями ч.2 ст.625 ЦК України.
Оскільки, таких вимог позивач не ставить, а згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих доказів, то в задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 208, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд
Вирішив:
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «Селянський комерційний банк «Дністер» про стягнення грошових коштів
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області через Козятинський міськрайонний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги
В разі подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подачі такої заяви.
Суддя: підпис
З оригіналом вірно.
Суддя – Секретар –