У Х В А Л А

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

19 липня 2010 року                                                                                         м. Рівне

         Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі :

                    головуючого судді Григоренка М.П.,

                    суддів  Буцяка З.І.,Ковалевича С.П.,

при секретареві судового засідання Омельчук А.М., за участю позивача та представника відповідача Шимчука С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Кузнецовського акціонерного товариства відкритого типу ’’Енерговисотспецбуд’’ на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 22 квітня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Кузнецовського акціонерного товариства відкритого типу ’’Енерговисотспецбуд’’  про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,  

ВСТАНОВИЛА  :

          Рішенням  Кузнецовського міського суду Рівненської області від 22 квітня 2010 року  позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

          Стягнуто із Кузнецовського акціонерного товариства відкритого типу ’’Енерговисотспецбуд’’ на користь позивача заборгованість по заробітній платі, в розмірі 10113 грн. 43 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, в розмірі 26151 грн. 60 коп.

    Не погодившись із вказаним рішенням, в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,  відповідач подав  апеляційну скаргу, в якій вказує, що затримка розрахунку із позивачем виникла не з вини відповідача, а у зв’язку із накладенням на рахунки останнього органами ДВС арешту, що згідно статті 117 КЗпП України виключає їх відповідальність.

    Крім того, судом не було враховано те, що після звільнення  з ’’Енерговисотспецбуд’’  позивач влаштувався на іншу роботу, на які отримував заробітну плату.

    У зв’язку із викладеним, апелянт просить скасувати оскаржуване рішення, в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні цих позовних вимог відмовити.

    В запереченнях на апеляційну скаргу позивач вказав, що апеляційна скарга є безпідставною, а тому просить її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

_______________________________________________________________________ Справа № 22-1082-2010р.                                               Головуючий у 1 інстанції : Демчина Т.Ю.

            Категорія : 51.53                                                                            Доповідач : Григоренко М.П.            

В ході апеляційного розгляду справи представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Позивач апеляційну скаргу не визнав та просив її відхилити.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції виходив із того, що в ході судового розгляду було встановлено вину відповідача у затримці здійснення розрахунку при звільненні позивача з роботи.

З даним висновком суду погоджується і колегія суддів, оскільки із матеріалів справи вбачається, що всупереч вимог статті 116 КЗпП України, відповідач не провів розрахунок із позивачем в день його звільнення, а тому, відповідно до вимог статті 117 того ж Кодексу, має сплатити останньому його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Доводи апеляційної скарги також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звільнився з роботи 27 жовтня 2008 року, а арешт на рахунки відповідача були накладено органами ДВС лише в березні 2009 року, тобто через п’ять місяців, протягом яких ’’Енерговисотспецбуд’’ не мав ніяких перешкод здійснити розрахунок із позивачем.

При цьому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що неплатоспроможність відповідача також не є підставою для звільнення його від виконання обов’язку, передбаченого статтею 116 КЗпП України.

           Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції  були правильно, всебічно і повно  встановлені  обставини справи,  характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню  при вирішенні даного спору, в зв’язку із чим рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 22 квітня 2010 року   підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

    На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

                                              У Х В А Л И Л А :

    Апеляційну  скаргу Кузнецовського акціонерного товариства відкритого типу ’’Енерговисотспецбуд’’ відхилити.    

    Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області  від 22 квітня 2010 року залишити без змін.

            Ухвала   набирає законної сили з моменту її проголошення.

            Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити ухвалу   апеляційного суду та рішення суду першої інстанції до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання  законної сили ухвали апеляційної інстанції, з подачею касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

   Головуючий                                          

          Судді