АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-4744/2010 Головуючий в 1й інстанції –Мазниця А.А.
Категорія –27 Доповідач - Григорченко Е.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2010 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого – Кочкової Н.О.
суддів –Григорченка Е.І., Пищиди М.М.
при секретарі – Керімової Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2010 року про забезпечення позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення боргу,
встановив:
Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2010 року в забезпечення позову ПАТ КБ «Приватбанк» накладений арешт в межах заявлених позовних вимог 2287534, 90 грн., зокрема на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, які належать ОСОБА_1, шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати йото відчуження.
ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на зазначену ухвалу, де ставить питання про її скасування та відмовити у забезпечення позову.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала судді скасуванню, з наступних підстав.
Як вбачається з позовної заяви, ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення боргу в сумі 2287534, 90 грн. за трьома кредитними договорами укладеними з ОСОБА_2 По
Відповідач ОСОБА_1 згідно позовної заяви, є поручителем лише за двома кредитними договорами на загальну суму 302692,65 грн.
Позивач також звернувся з заявою про забезпечення позову, де просив накласти арешт на майно та грошові кошти, які належать відповідачам.
Згідно з ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.
Відповідно до п.4 роз’яснень Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (судді) має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовними вимогами.
Однак, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не пересвідчився в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не з’ясував обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову.
Крім того, згідно ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Районний суд дані вимоги закону не врахував, не дав оцінки тому, чи відповідає вартість майна належного ОСОБА_1, на яке накладено арешт розміру заявлених до нього позовних вимог. Будь-які відомості щодо вартості цього майна та грошових коштів в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з передачею питання про забезпечення позову на новий розгляд до суду першої інстанції, відповідно до ч.3 ст.312 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ЦПК України, апеляційний суд, –
ухвалив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2010 року скасувати, матеріали повернути до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська для повторного вирішення питання про забезпечення позову.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СУДДІ: