Справа 22ц-7044/10                     Головуючий у 1-й інстанції – Шестакова З.С.

Категорія 57                         Доповідач – Демченко Е.Л.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

28 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

    головуючого – судді Басуєвої Т.А.

    суддів – Волошина М.П., Демченко Е.Л.

    при секретарі – Лещинській О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області на постанову Нікопольського міського суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2009 року по справі  за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -

в с т а н о в и л а:

    У березні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради та просила визнати протиправними дії відповідача. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради на її користь 7.562 грн.20 коп., недоплату з липня 2007 року по лютий 2009 року щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

      Постановою Нікопольського міського суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради провести перерахунок та виплатити на користь позивачки суму недоплаченої державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст.15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року у розмірі 1.843 грн.70 коп.

      В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради просить скасувати постанову суду та ухвалити нову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки при винесенні постанови судом порушено норми матеріального й процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка має доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв’язку з чим знаходиться на обліку у відповідача та отримує виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Поновлюючи ОСОБА_1 строк на звернення до суду, суд першої інстанції правильно виходив з того, що вказаний строк пропущений з поважних причин, оскільки про порушення прав їй стало відомо наприкінці 2008 року.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд вірно виходив з того, що з ухваленням Конституційним Судом України 09 липня 2007 року рішення №6-рп/2007, яким визнано неконституційним положення ст.ст.29,36, ч.2 ст.56, ч.2 ст.62, ч.1 ст.66, п.п.7,9,2,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45,46 ст.71, ст.ст.98,101,103,111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо зупинення на 2007 рік дії ст.12, ч.1 ст.15 та п.3 розділу УШ „Прикінцеві положення” Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” норми втрачають чинність і не підлягають застосуванню, а тому відповідач мав діяти відповідно до ч.1 ст.15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”.

Згідно з п.14 ст.71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” дію ст.12, ч.1 ст.15 та п.3 розділу УШ „Прикінцеві положення” Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” призупинено на 2007 рік. Конституційний Суд України в своєму рішенні від 09 липня 2007 року  дійшов висновку, що зупинення Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає ст.ст.1,3, ч.2 ст.6, ч.2 ст.8, ч.2 ст.19, ст.ст.21,22, а.1 ч.2 ст.92, ч.ч.1,2,3 ст.95 Конституції України.

Частиною 1 ст.62 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік” встановлено, що прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років з 01 січня складає 434 грн., з 01 квітня – 463 грн., з 01 жовтня – 470 грн.

Відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 01 січня 2008 року – 50 відсотками, з 01 січня 2009 року – 75 відсотками, з 01 січня 2010 року – 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередніх шість місяців.

Як вбачається з наведеного, законодавцем визначений розмір грошової допомоги, яка надається сім’ям з дітьми, а тому підстав для відмови у виплаті вказаної допомоги позивачці не має.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав право позивачки на підвищення допомоги відповідно до вимог ч.1 ст.15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Відповідач здійснював нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення ними трирічного віку за 2008 - 2009 роки відповідно до ст.15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", з урахуванням внесених до неї змін.

Проте, при ухваленні постанови, суд не врахував положення ст.ст.21,105,162 КАС України, і визначив конкретну суму.

Враховуючи наведене, а також те, що обставини справи судом встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає зміні з скасуванням у частині стягнення з відповідача недоотриманих сум.

Керуючись ст.ст.303,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, –

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради задовольнити частково.

Постанову Нікопольського міського суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2009 року змінити, скасувавши її в частині визначення суми – „у розмірі 1.843(одна тисяча вісімсот сорок три)грн.70 коп.” В решті постанову залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду чинна з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.

        Судді: