АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа   № 22-4721/10             Головуючий у 1-й інстанції:  Куценко О.О.

                                                                       Суддя-доповідач:  Мануйлов Ю.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     02 серпня  2010 року                         м. Запоріжжя

     Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

     Головуючого:    Осоцького І.І.

     суддів :                Мануйлова Ю.С.

                          Давискиби Н.Ф.

     при секретарі:    Белименко С.В.  

     розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу військового прокурора Дніпропетровського гарнізону, що діє в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, на постанову Якимівського районного суду Запорізької області від

15 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про стягнення заборгованості по продовольчому забезпеченню, -

ВСТАНОВИЛА:

     У листопаді 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Міністерства оборони України про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення. заборгованості по продовольчому забезпеченню. В позові зазначав, що проходив військову службу в Збройних  Силах Міністерства  оборони України. За законом він мав право на одержання продовольчих пайків та речового майна або за бажанням отримати грошову компенсацію за продовольчий пайок. За час проходження військової служби з

24 червня 2000 року по 23 вересня 2008 року він не отримував продовольче забезпечення , вартість якого складає  67 961 грн. 22 коп.

     Пославшись на вказані обставини, просив суд визнати неправомірними дії відповідача з невиплати йому заборгованості по виплаті грошової компенсації за продовольче забезпечення у сумі 67 961 грн. 22 коп., стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по виплаті грошової компенсації за продовольче забезпечення у сумі

67 961 грн. 22 коп.

     Постановою Якимівського районного суду Запорізької області від 11грудня 2008 року позов ОСОБА_3 задоволено.

     Визнані неправомірними дії Міністерства оборони України  з невиплати йому заборгованості по виплаті грошової компенсації за продовольче забезпечення  та стягнуто з відповідача на його користь заборгованість по виплаті грошової компенсації за продовольче забезпечення у сумі  67 961 грн. 22 коп.

     Ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 09 червня 2009 року  зазначена постанова суду від 11 грудня 2008 року скасована за нововиявленими обставинами.

     Постановою Якимівського районного суду Запорізької  області від 15 червня 2009 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.  

     Військовий прокурор Дніпропетровського гарнізону, що діє в інтересах держави в собі Міністерства оборони України (далі - прокурор) подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову .

     Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги,  колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

     Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач ОСОБА_3 проходив військову службу  у військових частинах  Збройних сил України та на нього  поширюються положення ст. 9 Закону України   «Про соціальний і правовий захист  військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (надалі - Закон № 2011-ХІІ).

     Так згідно ч. 1 ст. 9-1 З Закону № 2011-ХІІ продовольче та речове забезпечення  військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

     Згідно розрахунків  наданих до суду позивачем,  він за період служби не отримував продовольче забезпечення в розмірі 6 7961 грн. 22 коп.

     Постановою Кабінету Міністрів України № 316 від 12 березня 1996 року «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового складу Міністерства внутрішніх справ», військовослужбовцям Збройних Сил України було надано право отримувати пайок за нормою №7 «Пайок для видачі на руки генералам, адміралам, офіцерам, прапорщикам, мічманам військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом» або грошової компенсацію замість них»..

     Відповідно до п. З Постанови Кабінету Міністрів України № 426 від 29 березня 2002 року «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань..», Постанова КМУ № 316 від 12 березня 1996 року втратила чинність.

    Разом з цим, дія ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків та речового майн або за їх бажанням, грошової компенсації замість них» призупинена, на підставі Закону України № 1459-ІІІ від 17 лютого 2000 року «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів».

     Даний нормативний акт не скасовано та не визнано неконституційним у встановленому законом порядку, а тому відмова позивачу у виплаті грошової компенсації за продовольчий пайок є правомірною.

     Зважаючи на викладене, суд визнав доводи позивача викладені в позовній заяві з посиланням на рішення Конституційного суду України, як  безпідставні, та такі, що не спростовують   висновків  суду та не могли бути прийняти судом  до уваги, оскільки  зазначені рішення не стосуються спірних правовідносин, які виникли між сторонами.

     За таких обставин суд прийшов висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими, а тому не вбачав підстав для їх задоволення.

     Крім того, суд виходив з того, що , позивачем пропущений строк звернення до суду передбачений ч.2 ст. 99 КАС України, а посилання  позивача на ст. 16 Закону України  «Про Збройні Сили України» № 1934-ХІІ від 06 грудня 1991 року та ч.2  ст.  233  Кодексу  законів  про  працю  України,   суд  вважав  безпідставними, оскільки соціальні виплати не є заробітною платою.

     З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального Права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення, яким позовні вимоги позивача задоволені частково, порушень чи неправильного застосування норм

матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній справі адміністративній справі залишити без змін.

     Доводи апеляційної скарги прокурора спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу прокурора необхідно  відхилити.

     Керуючись ст.ст.307,308,313,317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

     Апеляційну скаргу військового прокурора Дніпропетровського гарнізону, що діє в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, відхилити.

     Постанову Якимівського районного суду Запорізької області від 15 червня 2009 року    у цій справі   залишити без зміни.

     Ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

      Головуючий :

     судді: