Справа №22ц-5159/10 Головуючий у 1 інстанції Міланіч А.М.
Категорія 5, 37 Доповідач у 2 інстанції Поліщук М.А.
У Х В А Л А
Іменем України.
21 липня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого – судді Поліщука М.А.
суддів: Касьяненко Л.І., Мережко М.В.
при секретарі Мацевич О.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 31 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, виконкому Здвижівської сільської ради Бородянського району Київської області, треті особи - Бородянська районна державна нотаріальна контора, КП КОР «Бородянське БТІ» про визнання рішення виконкому сільської ради недійсним, свідоцтва про права власності на будинок недійсним, заповітів частково недійсними, встановлення факту прийняття спадщини, факту набуття права власності, визнання права власності на спадкове майно та усунення перешкод у користуванні будинком, зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на жилий будинок.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
В квітні 2007 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернулись в суд із вказаним позовом, який в ході розгляду справи уточнили і доповнили і просили встановити факт прийняття ними спадщини після смерті батьків ОСОБА_6 і ОСОБА_7, визнати недійсним свідоцтво про право власності на АДРЕСА_1 на ім.’я ОСОБА_8, визнати недійсним рішення виконкому Здвижівської сільської ради№8 від 10 серпня 1993року в частині визнання права власності на спірний будинок за ОСОБА_8; визнати за ними в порядку спадкування право власності на вказаний житловий будинок та грошові вклади з компенсаційними рахунками, визнати недійсним заповіт від імені ОСОБА_6, встановити факт набуття у спільну власність ОСОБА_6 і ОСОБА_7 житлового будинку АДРЕСА_1, прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 спадкоємцями ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, визнати за ними в рівних долях за кожним право на спадщину після смерті ОСОБА_6
Позовні вимоги обґрунтовували тим, що їх батьки: ОСОБА_6 і ОСОБА_7 при відселенні із зони ЧАЕС в с.Здвижівка Бородянського району отримали у спільну власність житловий будинокАДРЕСА_1. Після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_1 вони разом із батьком прийняли спадщину, проте житловий будинок вирішили не переоформляти. В подальшому ОСОБА_6 зареєстрував шлюб з ОСОБА_8, а
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Після смерті батька вони прийняли спадщину, так як володіють його особистими речами, ощадними книжками спадкодавця ОСОБА_6
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_8 і після її смерті вони дізнались, що будинок було зареєстровано на праві власності на її ім’я.
В серпні 2007року ОСОБА_5 звернулась із зустрічним позовом і просила визнати за нею в порядку спадкування за заповітом право власності на житловий АДРЕСА_1.
Вимоги за зустрічним позовом обґрунтовувала тим, що ОСОБА_6 за свого життя 17 квітня 1993року заповів належне йому майно ОСОБА_8, яка після його смерті в установленому законом порядку прийняла спадщину, а заповітом від 17 грудня 1999 року заповіла належне їй майно ОСОБА_5, яка в свою чергу звернувшись в установлений законом строк в нотаріальну контору прийняла спадщину.
Рішенням Бородянського районого суду Київської області від 31 березня 2010 року позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано за ОСОБА_5 право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_8, яка померла 20 жовтня 2006року в с.Здвижівка Бородянського району Київської області. В позові ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, виконкому Здвижівської сільської ради Бородянського району Київської області, треті особи - Бородянська районна державна нотаріальна контора, КП КОР «Бородянське БТІ» про визнання рішення виконкому сільської ради недійсним, свідоцтва про права власності на будинок недійсним, заповітів частково недійсними, встановлення факту прийняття спадщини, факту набуття права власності, визнання права власності на спадкове майно та усунення перешкод у користуванні будинком – відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з”ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні первісного позову і задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_5, суд виходив із того, що житловий будинокАДРЕСА_1 був переданий спадкодавцю ОСОБА_6 у власність за актом, затвердженим 1 квітня 1992 року, тобто після смерті його дружини ОСОБА_7, яка не могла набути право власності на вказаний будинок. Єдиним спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_6 є ОСОБА_8, яка прийняла спадщину, вступивши в управління та володіння спадковим майном. Оспорюваними рішеннями виконкому сільської ради та свідоцтвом про права власності права позивачів за первісним позовом не порушені. Правових підстав для визнання недійсним заповіту ОСОБА_6 не встановлено. ОСОБА_5 в установленому законом порядку прийняла спадщину після смерті ОСОБА_8
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи і відповідають вимогам закону.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7 мати позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.
Після смерті ОСОБА_7 її дочка ОСОБА_3 прийняла спадщину, отримавши в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину - грошовий вклад.
Згідно акту, затвердженого виконкомом Здвижівської сільської ради 1.04.1992року
Колгосп «Дружба» передав у приватну власність ОСОБА_6 – батьку позивачів за первісним позовом житловий будинок АДРЕСА_1.
1 червня 1992року ОСОБА_6 уклав шлюб із ОСОБА_8 та заповітом від 17 квітня 193року все належне йому майно заповів своїй дружині ОСОБА_8
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер і відкрилась спадщина на належне йому майно, яке складається із житлового будинкуАДРЕСА_1 та грошового вкладу в розмірі 6588грн.
Відповідно до ст.ст.548,549 ЦК України ( в редакції 1963 року) ОСОБА_8 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 , оскільки вступила у фактичне володіння і управління спадковим майном.
10.03.1994року на ім.’я ОСОБА_8 було видане свідоцтво про право власності на вказаний житловий будинок.
За свого життя 17 грудня 1999 року ОСОБА_8 заповіла належне їй майно ОСОБА_5
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 померла і відкрилась спадщина на належне їй на праві власності майно.
ОСОБА_5 в установлений законом строк 28 листопада 2006 року подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 до Бородянської районної державної нотаріальної контори, що відповідає вимогам ст..ст.1268-1270 ЦК України щодо здійснення права на спадкування.
Встановивши вказані обставини справи, суд прийшов до правильного висновку, що мати позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_7 в установленому законом порядку за свого життя не набула права власності на спадковий житловий будинок, оскільки він був переданий у власність її чоловіку після смерті ОСОБА_7, а тому після її смерті спадщина на частину цього будинку не відкривалась.
Обґрунтовано суд відмовив в позові про визнання недійсним заповіту від імені ОСОБА_6, оскільки правові підстави для визнання його недійсним, що заповіт від його імені підписано іншою особою, в установленому законом порядку не доведені.
Вірними є висновки суду про відсутність правових підстав для визнання недійсними рішення виконкому Здвижівської сільської ради№8 від 10 серпня 1993року, свідоцтва про право власності на спірний будинок на ім.’я ОСОБА_8, оскільки на час відкриття спадщини ОСОБА_8 вступила у фактичне володіння і управління спадковим майно, тобто прийняла спадщину у відповідності із вимогами статей 548,549 ЦК України (в редакції 1963року) і оспорюваними рішенням виконкому сільської ради і свідоцтвом про право власності права позивачів не порушені.
Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Позивачі за первісним позовом не довели свого позову, що є їх обов’язком відповідно до ст.ст.10,60 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував, що після смерті матері кожен із позивачів разом із батьком успадкували частину спадщини - грошові кошти, прикраси, посуд та інші речі, а оскільки житловий будинок на той час не був переданий у власність батькам, то прийняти його у спадщину не могли, а вважали, що успадкують його після оформлення права власності, не заслуговують на увагу, так як судом встановлено, що спадковий житловий будинок був переданий у власність батьку позивачів ОСОБА_6 після смерті його дружини.
Доводи апелянта на те, що ОСОБА_6 не міг скласти заповіт лише на ОСОБА_8 і його підпис на заповіті є підробленим не можуть бути прийняті до уваги, оскільки із висновку експертизи не вбачається, що підпис від імені ОСОБА_6 в заповіті виконано від його імені іншою особою. Інших доказів на підтвердження вказаної обставини немає.
Інші доводи апеляційної скарги про порушення норм матеріального і процесуального права є необґрунтованими і не спростовують висновків суду, оскільки не призвели до порушення основних принципів цивільного процесуального законодавства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі і не вплинули на суть ухваленого рішення.
Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Бородянського районого суду Київської області від 31 березня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий
Судді: