Судове рішення #1031270
47/63

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


 06.09.2007                                                                                           № 47/63

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Малетича  М.М.

 суддів:                                           

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Дослідний завод зварбвального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 25.05.2007

 у справі № 47/63  

 за позовом                               Науково-технічний комплекс "Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона" НАН України

 до                                                   ЗАТ "Дослідний завод зварбвального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 6361,16 грн.

 Суть рішення і скарги:



Науково – технічний комплекс “Інститутелектрозварювання ім. Є.О. Патона” НАН України (надалі – НТК “Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона” НАН України, Позивач) звернувся в господарський суд міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства “Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона” (надалі – ЗАТ “ДЗЗУ Інституту  електрозварювання ім. Є.О. Патона”, Відповідач) про стягнення 6 361,16 грн.


Рішенням господарського суду м. Києва від 25.05.2007р. у справі № 47/63 позов НТК “Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона” НАН України було задоволено частково, а саме: стягнуто на користь Позивача із ЗАТ “ДЗЗУ Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона” суму основного боргу у розмірі 4 920,00  грн., 506,76 грн. - індексу інфляції,  356,66 грн. - пені, 147,60 грн. - 3% річних, а також 102,00 грн. - витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.


Не погоджуючись з вказаним рішенням, Відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив скасувати повністю рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2007р. у справі № 47/63 та прийняти нове рішення, яким відмовити Позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.


В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно з”ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми процесуального та матеріального права, а саме: ст.ст. 4-3, 33, 34, 36 та 43 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України), що є підставами для скасування такого судового рішення.


Позивач надав суду свій відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що рішення господарського суду м. Києва від 25.05.2007р. у даній справі є законним, об”єктивним і таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а тому просив залишити це рішення без змін, а подану на нього Відповідачем апеляційну скаргу – без задоволення.



Заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд, -


ВСТАНОВИВ:

 


Як вказувалось вище, Науково – технічний комплекс “Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона” НАН України звернувся в господарський суд міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства “Дослідний завод зварювального устаткування Інституту  електрозварювання ім. Є.О. Патона” про стягнення боргу та штрафних санкцій на загальну суму 6 361,16 грн. і рішенням господарського суду м. Києва від 25.05.2007р. у справі № 47/63 даний позов було задоволено частково, а саме: стягнуто із ЗАТ “ДЗЗУ Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона” на користь НТК “Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона” НАН України суму основного боргу у розмірі 4 920,00  грн., 506,76 грн. - індексу інфляції,  356,66 грн. - пені, 147,60 грн. - 3% річних, а також 102,00 грн. - витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.


Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що Позивач виконав належним чином умови договору № 2/03-04/П-2 від 09.03.2004р., надавши Відповідачу повний комплекс робіт та послуг, в той час, як останній свої свої обов”язки по договору не виконав – в повній мірі оплату за виконані роботи і надані послуги не здійснив, а тому суд визнав вимоги Позивача про стягнення з Відповідача суми основної заборгованості в розмірі 4920,00 грн., а також трьох відсотків річних в розмірі 147,60 грн., законними та обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Щодо втрат від інфляції та пені, яка на думку місцевого господарського суду також підлягала стягненню з Відповідача, то розмір такої, відповідно до проведених судом розрахунків, є меншим, ніж зазначений Позивачем у його позовній заяві, і становить відповідно, 506,76 грн. та 356,66 грн.


У зв”язку з цим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.


Згідно ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (надалі – ГК України), майнові зобов”язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.


Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, у тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.


Стаття 193 ГК України встановлює, що суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.


Згідно змісту ст.ст. 11, 14 та 509 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) договір, зокрема, є підставою виникнення цивільних прав і обов”язків (зобов”язань), які мають виконуватися у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.


В ст. 629 ЦК України також зазначається, що договір є обов”язковим для виконання сторонами.


Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов”язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб”єкту, права або законні інтереси якого порушено де під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов”язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.


Крім того, згідно змісту ст.ст. 525, 526 та 530 ЦК України, зобов”язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.


Згідно статті 598 ЦК України зобов”язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов”язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом, а згідно статті 599 ЦК України зобов”язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.


Також, статтями 610 та 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов”язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов”язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.


Частиною 1 статті 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов”язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.


Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов”язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов”язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.


Статтею 903 ЦК України крім того визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов”язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.


Як правильно було встановлено судом першої інстанції, між НТК “Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона” НАН України (Організатор), як виконавця, з однієї сторони, та ЗАТ “ДЗЗУ Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона” (Експонента), як замовника, з другої, було укладено Договір № 2/03-04/П-2 від 09.03.2004р. (надалі – Договір), відповідно до умов якого Позивач взяв на себе обов”язок по наданню комплекса робіт і послуг для забезпечення демонстрації продукції Відповідача в розділі “Зварка і Будівництво – 2004” ІІІ міжнародного фестивалю “Будівництво і архітектура – 2004”, який повинен був проходити 24-28 березня 2004 року у павільйоні “КиївЕкспоПлаза”, а Відповідач, у свою чергу, зобов”язався своєчасно і в повному об”ємі прийняти та оплатити послуги виконавця відповідно до виставлених рахунків, згідно умов даного договору (п.п. 1. – 3.2. Договору).


Відповідно до п. 3.1. Договору вартість робіт та послуг за даним договором складає 4920,00 грн., згідно Протоколу погодження договірної ціни на роботи та послуги (Додаток 1), що є невід”ємною частиною даного договору.


Крім того, Експонент сплачує вартість робіт та послуг відповідно до даного Договору у вигляді 100% передоплати, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом п”яти банківських з моменту підписання договору (п. 3.2. Договору).


Згідно п. 4.1. Договору № 2/03-04/П-2 після проведення фестивалю Організатор надає Експоненту акт прийому-передачі, а останній підписує його протягом п”яти днів та повертає один екземпляр Організатору.


Також, п. 5.1. Договору передбачалося, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов”язків відповідно до даного договору згідно з чинним законодавством України.


Сторонами на виконання п. 4.1 Договору було погоджено та підписано Протокол погодження договірної ціни, згідно якого сторони дійшли згоди, що вартість робіт та послуг становить 4 082,99 грн., крім того – 816,60 грн. ПДВ і податок на рекламу (0,5%) –20,41 грн., а всього – на суму 4 920,00 грн.


Відповідно до умов Договору, після виконання робіт та надання послуг, Позивач направив на адресу Відповідача акт здачі-приймання робіт, який був підписаний та скріплений печаткою представником Відповідача.


В подальшому, як видно з матеріалів справи, 07.11.2006р. Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію № К 37/314 з вимогою провести розрахунок за надані послуги, яка однак, була залишена без відповіді.


Як було вірно встановлено судом першої інстанції, на день розгляду справи в суді заборгованість Відповідача перед Позивачем за надані послуги відповідно до умов Договору № 2/03-04/П-2 становила 4 920,00 грн.


Таким чином, судова колегія констатує, що Науково-технічномий комплекс “Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона” НАН України умови Договору № 2/03-04/П-2 від 09.03.2004 року виконав повністю, у свою чергу, Відповідач - Закрите акціонерне товариство “Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона” свої обов”язки за зазначеним Договором по повній оплаті наданих йому Позивачем комплексу робіт та послуг на суму - 4920.00 грн. - не виконав, а отже, вимога Позивача про стягнення з Відповідача суми основної заборгованості в розмірі - 4920,00 грн. є законною та обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.


Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.


Таким чином, вимога Позивача про сплату суми боргу Відповідачем з урахуванням трьох відсотків річних від вищезгаданої простроченої суми підлягає задоволенню в повному обсязі  і складає 147,60 грн.


Крім того, враховуючи те, що Позивачем заявлена вимога про стягнення з Відповідача суми інфляційних витрат за неналежне виконання останнім своїх зобов”язань по Договору № 2/03-04/П-2, то судова колегія констатує, що така вимога є законною та обгрунтованою і такою, що підлягає задоволенню частково – в сумі 506,76 грн., згідно зробленого судом першої інстанції розрахунку.


Стаття 549 ЦК України вказує, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.


Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки, так і відшкодування збитків.


Стаття 230 ГК України також встановлює, що штрафні санкції – це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов”язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов”язання.


Стаття 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства та розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.


Згідно статі 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.


Згідно ст. 3 згаданого Закону розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.


Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено порядок застосування штрафних санкцій, відповідно до якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов”язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов”язання мало бути виконано.


Враховуючи зазначене, колегія суддів констатує, що пеня за неналежне виконання зобов”язання в даному випадку складає: за період з 17.03.2004р. по 08.06.2004р. – 158,51 грн.; з 09.06.2004р. по 06.10.2004р. – 198,15 грн., а отже вимога Позивача про стягнення з Відповідача суми пені за прострочення виконання грошового зобов”язання по Договору підлягає задоволенню частково, на суму 356,66 грн., згідно розрахунку, зробленого місцевим господарським судом.


Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов”язок доказування та подання доказів розподіляється  між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.


Проте, в даному випадку, Відповідач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.


Посилання Відповідача в апеляційній скарзі на те, що акт здачі-приймання виконаних робіт за Договором № 02/03-04/П-2 від 03.03.2004р. підтверджує надання послуг по іншому договору, а саме – від 03.03.2004р., судовою колегією не приймаються та спростовуються наявними матеріалами справи, відповідно до яких зазначений Акт є підтвердженням надання послуг саме за Договором № 2/03-04/П-2 від 09.03.2004р., оскільки співпадають номер, предмет договору та вартість послуг. Крім того, в судовому засіданні представниками сторін було підтверджено, що ніякого іншого договору між сторонами в цей період укладено не було, а існує тільки один договір – № 2/03-04/П-2 від 09.03.2004р.  


Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2007р., яке було прийнято по даній справі, у зв”язку з повним з”ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також у зв”язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим. Підстав, для скасування або зміни вказаного судового рішення та задоволення апеляційної скарги ЗАТ “Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона”, суд апеляційної інстанції не знаходить.



На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 91, 92, 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -



ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона” залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2007р. у справі № 47/63 за позовом Науково – технічного комплексу “Інститут електрозварювання ім. Є. О. Патона” НАН України до Закритого акціонерного товариства “Дослідний завод зварювального устаткування Інституту  електрозварювання ім. Є. О. Патона”, про стягнення 6 361,16 грн., – без змін.


2. Справу № 47/63 повернути до господарського суду міста Києва.    


 Головуючий суддя                                                                      


 Судді                                                                                          



 12.09.07 (відправлено)


  • Номер:
  • Опис: стягнення 53 102,36 грн.
  • Тип справи: Позовна заява(звичайна)
  • Номер справи: 47/63
  • Суд: Господарський суд міста Києва
  • Суддя: Малетич М.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 13.01.2009
  • Дата етапу: 15.12.2010
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація