УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Матюшенка І.В.

суддів: Малахової Н.М., Худякова A.M.

при секретарі судового

засідання Жовновській О.О.

за участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

встановила:

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, яким позов ОСОБА_4 задоволено частково - стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача 57282 грн. 39 коп. заборгованості за договором позики з урахуванням індексу інфляції, 710 грн. 96 коп. у вигляді відсоткової ставки від простроченої суми, 580 грн. судового збору та 30 грн. витрат з ІТЗ розгляду справи. Зокрема, апелянт вказує, що судом не в повній мірі досліджені докази по справі а тому суд дійшов помилкового висновку про отримання ОСОБА_2 грошей за договором позики. Також, на думку апелянта, судом не застосовані норми матеріального права щодо недійсності договору позики.

ОСОБА_4 та його представник - адвокат ОСОБА_1 заперечують проти задоволення апеляційної скарги, вважають рішення суду законним та обґрунтованим.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції дійшов висновку, що між сторонами 1 листопада 2007 року був укладений договір позики за яким ОСОБА_4 передав у власність ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 50 тисяч грн. на термін по 30 грудня 2007 року. Оскільки позичальником сума позики повернута не була, суд стягнув її розмір з урахуванням індексу інфляції та 3% річних. При цьому суд зазначив, що договір позики, що заперечувався ОСОБА_3, не оспорений останнім.

Проте, такий висновок суду є передчасним.

З матеріалів справи (а.с.44, 45) вбачається, що 1 листопада 2007 року сторони підписали договір позики за яким ОСОБА_4 передав у

власність ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 50 тисяч грн. на термін по 30 грудня 2007 року. Також відповідачем складено розписку про отримання вказаної суми грошей від позичальника. Заперечуючи факт отримання грошових коштів та сам договір, як позику, ОСОБА_2 пояснював, що мав місце договір про повну матеріальну відповідальність між ним та ПП Верховський і представником відповідача під час розгляду справи судом першої інстанції була подана заява про тлумачення вище вказаного правочину в порядку ст. 213 ЦК України (а.с.67). Суд першої інстанції по вказаній заяві, яка фактично є зустрічним позовом, будь-якого рішення не прийняв, чим порушив вимоги ст. ст. 121-123, 213-215, 311 ЦПК України.

Згідно положень п. 5 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

За таких обставин, рішення суду підлягає скасуванню, а справа поверненню до суду на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 -ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 березня 2009 року скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Справа № 22ц/1351 Головуючий в суді 1-ї інстанції Чішман Л.М.

Категорія 27 Доповідач Матюшенко І.В.