КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.09.2007 № 6/396
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Малетича М.М.
суддів:
при секретарі:
Суходольській Т.А.
За участю представників:
від Позивача:
від Відповідача:
Олійник О.А., довіреність б/н від 31.05.2007р.,
Бугар А.В., довіреність б/н від 18.06.2007р.,
Ємельянов О.В., довіреність № 101 від 10.09.2007р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Унікод-Олавтекс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 19.06.2007
у справі № 6/396
за позовом Дочірнє підприємство "Адідас-Україна"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Унікод-Олавтекс"
про стягнення 502554,65 грн.
Суть рішення і скарги:
Дочірнє підприємство “Адідас-Україна” (надалі – ДП “Адідас-Україна”, Позивач) звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Унікод-Олавтекс” (надалі – ТОВ “Унікод-Олавтекс”, Відповідач) про стягнення 502 554,65 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.06.2007р. у справі № 6/396 позов ДП “Адідас-Україна” було задоволено повністю, а саме: стягнуто з ТОВ “Унікод-Олавтекс” на користь ДП “Адідас-Україна” 502 554,65 грн. боргу, 5 025,55 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник Відповідача подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2007р. у справі № 6/396 в частині стягнення з Відповідача боргу в сумі 502 554,65 грн. та ухвалити нове рішення, в якому врахувати всі суми, сплачені Відповідачем на користь Позивача за Контрактом, а судові витрати покласти на Позивача.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно з”ясовано обставини, які мають значення для справи, а самі висновки суду, викладені в його рішенні, не відповідають обставинам справи, зокрема, про те, що із загальної суми заборгованості судом необхідно було виключити 75 000 грн., які були перераховані ним Позивачу в якості оплати за поставлений товар і які знаходяться в користуванні останнього, у зв”язку з чим, загальний розмір боргу складає 427 554,65 грн., а не 502 554,65 грн., як було визначено судом у його рішенні. Крім того, на представника Відповідача, судом було порушено норми матеріального та процесуального права, що є підставами для скасування такого судового рішення.
Представник Позивача надав суду свій відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що рішення господарського суду м. Києва від 19.06.2007р. у даній справі є законним, об”єктивним і таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а тому просив залишити це рішення без змін, а подану на нього представником Відповідача апеляційну скаргу – без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Як вказувалось вище, ДП “Адідас-Україна” звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до ТОВ “Унікод-Олавтекс” про стягнення заборгованості в розмірі 502 554,65 грн., а також понесених у зв”язку із розглядом даної справи судових витрат, і рішенням господарського суду м. Києва від 19.06.2007р. у справі № 6/396 даний позов було задоволено повністю, а саме: стягнуто з ТОВ “Унікод-Олавтекс” на користь ДП “Адідас-Україна” 502 554,65 грн. боргу, 5 025,55 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що Позивач умови контракту № 20062-PSGDA-SHD-00052 від 01.08.2006р. на поставку товару виконав, в той час, як Відповідач свої зобов”язання за цим договором в повній мірі не виконав – залишивши неоплаченим товар вартістю 502 554,65 грн., а тому вимоги Позивача про стягнення з Відповідача суми основної заборгованості в розмірі 502 554,65 грн. є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
У зв”язку з цим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Як правильно було встановлено судом першої інстанції, 01.08.2006р. між Дочірнім підприємством “Адідас-Україна” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Унікод-Олавтекс” було укладено контракт на поставку товару № 20062-Р8СВА-8НВ-00052 (надалі – Контракт), відповідно до п. 1.1. якого Продавець (ДП “Адідас-Україна”) зобов”язувався передати у власність, а Покупець (ТОВ “Унікод-Олавтекс”) зобов”язувався прийняти та оплатити товари торгової марки “Salomon” колекції 2006 року (надалі – Товар) на умовах Контракту. Кількість, асортимент, ціни на товар зазначені у специфікації (Додаток № 1), яка є невід”ємною частиною цього Контракту.
Згідно п. 2.1. Контракту поставка Товарів здійснюється на умовах попереднього замовлення, яке надається Покупцем Продавцю у електронному або на вимогу Продавця у письмовому вигляді та є підставою для укладання та виконання цього Контракту.
Відповідно до п. 3.2. Контракту оплата товару здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок Продавця, згідно з Додатком № 4 (Графік поставок та платежів).
Пунктом 3.10.2. також, зокрема, було встановлено, що перерахування коштів має бути здійснено не пізніше, ніж за 2 робочі дні до закінчення відповідного місяця та, в будь-якому випадку, не пізніше 28 числа відповідного місяця.
Додатком № 4 до Контракту теж передбачалось, що платежі повинні здійснюватися щомісяця не пізніше, ніж за 2 банківських дні до закінчення місяця.
Крім того, відповідно до п. 3.9.1. Контракту на підтвердження зобов”язання отримати замовлений за попереднім замовленням товар Покупець зобов”язаний не пізніше 21 жовтня 2006 року внести Гарантійний платіж у розмірі 75 000 грн., а згідно п.п. 3.9.2 та 3.9.3 Контракту в разі виконання Покупцем своїх зобов”язань за цим Контрактом у повному обсязі, сума гарантійного платежу зараховується у рахунок платежів за останньою поставкою товарів. У разі порушення Покупцем зобов”язань за цим Контрактом, з суми Гарантійного платежу погашаються суми грошових зобов”язань Покупця перед Продавцем у наступній послідовності:
1. Штрафи, передбачені Контрактом;
2. Пені, збитки та неустойки;
3. Заборгованість за цим контрактом, що виникла найдавніше.
При чому, згідно п. 3.9.4. Контракту в разі використання Гарантійного платежу Продавець надсилає Покупцю відповідне повідомлення про суми та причини такого використання.
Як правильно було встановлено судом першої інстанції, на виконання умов вказаного Контракту Позивачем було поставлено товар на загальну суму 757 837,60 грн., що підтверджується відповідними товарними накладними: № S10040681 від 19.10.2006р. на суму 37 644,20 грн., № S10040684 від 19.10.2006р. на суму 17 876,65 грн., № S10040685 від 19.10.2006р. на суму 142 448,35 грн., № S10044317 від 01.12.2006р. на суму 100 562 грн., №S10044322 від 01.12.2006р. на суму 1897,35 грн., № S10046714 від 29.12.2006р. на суму 2 823,60 грн., № S10046715 від 29.12.2006р. на суму 95 453,05 грн. і № S 10046716 від 29.12.2006р. на суму 359 132,40 грн., проти чого не заперечували і самі представники Відповідача.
Однак, свої зобов”язання по оплаті вартості товару Відповідач виконав частково і його заборгованість на день звернення Позивача з даним позовом до суду становить 502554,65 грн.
Згідно ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (надалі – ГК України), майнові зобов”язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, у тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.
Згідно змісту ст.ст. 11, 14 та 509 ЦК України договір, зокрема, є підставою виникнення цивільних прав і обов”язків (зобов”язань), які мають виконуватися у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Крім того, згідно змісту ст.ст. 525, 526 та 530 ЦК України, зобов”язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В ст. 629 ЦК України також зазначається, що договір є обов”язковим для виконання сторонами.
Таким чином, судова колегія констатує, що ДП “Адідас-Україна” взяті на себе зобов”язання по договору – контракту № 20062-PSGDA-SHD-00052 від 01.08.2006р. виконало належним чином, в той час, як ТОВ “Унікод-Олавтекс” свої зобов”яння по цьому договору належним чином не виконало – в повній мірі поставлений йому товар, на суму 502 554,65 грн., не оплатило, а тому вимоги Позивача про стягнення з Відповідача цієї суми боргу є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, судова колегія, як і суд першої інстанції, вважає, що доводи Відповідача про те, що із загальної суми заборгованості необхідно виключити 75 000 грн., які були перераховані ним Позивачу в якості оплати за поставлений товар і які знаходяться в користуванні останнього, у зв”язку з чим, загальний розмір боргу складає 427 554,65 грн. є необґрунтованими і спростовується матеріалами справи, з огляду на таке.
Дійсно, як вказував Відповідач, 16.10.2006р. він перерахував Позивачу, як попередня оплата за товар 75 000 грн., згідно графіку платежів до контракту № 20062-PSGDA-SHD-00052 від 01.08.2006р.
Разом з тим, як зазначалося вище, відповідно до п. 3.9.1. Контракту, на підтвердження зобов”язання отримати замовлений за попереднім замовленням товар Покупець зобов”язаний не пізніше 21.10.2006р. внести гарантійний платіж у розмірі 75000 грн., а згідно п.п. 3.9.2 та 3.9.3 Контракту в разі виконання Покупцем своїх зобов”язань за цим Контрактом у повному обсязі, сума гарантійного платежу зараховується у рахунок платежів за останньою поставкою товарів. У разі порушення Покупцем зобов”язань за цим Контрактом, з суми Гарантійного платежу погашаються суми грошових зобов”язань Покупця перед Продавцем у наступній послідовності: штрафи, передбачені Контрактом; пеня, збитки та неустойки; заборгованість за цим контрактом, що виникла найдавніше.
Оскільки умовами Контракту було передбачено, у тому числі, перерахування в якості гарантійного платежу в строк до 21.10.2006р. 75 000 грн., на підтвердження зобов”язання отримати замовлений за попереднім замовленням товар, а також право продавця на стягнення у випадку порушення покупцем зобов”язань сплати штрафу у розмірі 9% від суми Контракту, місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку, що грошові кошти у розмірі 75 000,00 грн. не можуть бути зараховані в рахунок оплати основного боргу.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов”язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Проте, в даному випадку, Відповідач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2007р., яке було прийнято по даній справі, у зв”язку з повним з”ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також у зв”язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим. Підстав, для скасування або зміни вказаного судового рішення та задоволення апеляційної скарги ТОВ “Унікод-Олавтекс”, суд апеляційної інстанції не знаходить.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 91, 92, 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Унікод-Олавтекс” залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2007р. у справі № 6/396 за позовом Дочірнього підприємства “Адідас-Україна” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Унікод-Олавтекс” про стягнення 502 554,65 грн., – без змін.
2. Справу № 6/396 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
17.09.07 (відправлено)