Справа №22ц-870\09 Головуючий в І інстанції Смирнов Г.С.
Категорія Доповідач: Гаркуша В.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2009 року травня місяця 19 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого: Орловської Н.Б.
Суддів: Гаркуші В.О.
Майданік В.В.
при секретарі: Ляшенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства комерційного Банку «ПриватБанк» на рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 16 грудня 2008 року в справі
за позовом
ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства комерційного Банку «ПриватБанк» про визнання рішення про звільнення недійсним, визнання запису у трудовій книжці недійсним, розірвання трудового договору,
ВСТАНОВИЛА:
В травні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства комерційного Банку «ПриватБанк» про визнання рішення про звільнення недійсним, визнання запису у трудовій книжці недійсним, розірвання трудового договору.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що згідно трудового договору, з 13 вересня 2004 року він працював у ЗАТ КБ «Приватбанк» на посаді економіста. На початку квітня 2008 року він вирішив звільнитись з роботи за власним бажанням та подав письмову заяву про звільнення до відділу кадрів ХФ ЗАТ КБ «Приватбанк», але керівником відділу кадрів в прийнятті та реєстрації цієї заяви було відмовлено, тому він був змушений направити її поштою. За Наказом директора ХФ ЗАТ КБ «Приватбанк» № Э.НЕ.0.0 .0 .0.\17-248 від 24.04.2008 року позивача було звільнено з посади фінансового консультанта по обслуговуванню індивідуальних клієнтів Gold-клуба Чорноморського відділення за п.2 ст.41 КЗпП України, у зв'язку з втратою довіри.
Просив визнати недійсним викладене у наказі відповідача рішення про його звільнення згідно п.2 ст.41 КЗпП України та внесений до його трудової книжки запис, а укладений між сторонами 13 вересня 2004 року трудовий договір визнати розірваним з 08 травня 2008 року згідно ст. 38 КЗпП України.
Рішенням суду від 16 грудня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено в повному обсязі.
Викладене в наказі директора Херсонської філії ЗАТ Комерційний банк «ПриватБанк» від 24.04.2008 року рішення про звільнення ОСОБА_2 з посади фінансового консультанта по обслуговуванню індивідуальних клієнтів Gold кубу Чорноморського відділення із системи «ПриватБанка» згідно п.2 ст. 41 КЗпП України у зв'язку з втратою довіри визнано недійсним.
Запис внесений Херсонської філією ЗАТ Комерційний банк «ПриватБанк» до трудової книжки ОСОБА_2 за № 15 від 29.03.2008 року про його звільнення визнаний недійсним.
Укладений 13.09.2004 року між ЗАТ Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 трудовий договір визнано розірваним 08 травня 2008 року , згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України.
В апеляційній скарзі ЗАТ КБ «Приватбанк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі, зазначаючи, що судом не в повній мірі були досліджені обставини справи, не було надано належної оцінки поданим доказам, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.
Письмових заперечень на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшло.
У судовому засідання представник ЗАТ КБ «Приватбанк» підтримав апеляційну скаргу по мотивам та підставам зазначеним в ній.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного:
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для звільнення позивача у зв'язку з втратою довіри виходячи з вимог ч. 1 ст.21, ч.1 ст.29, ст..31, ст.. 23, ч.1 ст.48, ч.1 ст.38 КЗпП України.
Розглядаючи спір судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно оцінив та дослідив обставини по справі надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює.
З матеріалів справи вбачається що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем, і наказом від 05.11.2007 року позивач був переведений на посаду економіста Чорноморського відділення (а.с.7).
Наказом від 24.04.2008 року він звільнений з посади фінансового консультанта по обслуговуванню індивідуальних клієнтів Gold кубу Чорноморського відділення на підставі п.2 ст 41 КЗпП України у зв'язку з втратою довіри до нього, про що внесений запис у трудову книжку (а.с.8).
Зі слів позивача в квітні 2008 року ним подана заява про звільнення за власним бажанням.
Колегія суддів вважає, що районний суд повно дослідивши матеріали справи дав їм належну оцінку у відповідності до ст. 212 ЦПК України і прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог виходячи зі змісту п.2 ст. 41, ч.1 ст. 21, ст.. 31, ст.. 23, ч.1 ст. 29 , ч.1 ст. 38 КЗпП України і про відсутність правових підстав для звільнення позивача з посади фінансового консультанта по обслуговуванню індивідуальних клієнтів Gold кубу Чорноморського відділення на підставі п.2 ст. 41 КЗпП України.
Крім того, колегія суддів вважає . що районний суд прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог, щодо розірвання трудового договору між сторонами з 08.05.2008 року згідно з ч. 1 ст. 38 КЗпП України виходячи з наданих позивачем доказів та попередження ним відповідача про розірвання трудового договору у встановлений законом строк.
Доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не спростовують висновків суду і не дають підстав для висновку про порушення матеріального чи процесуального права, які призвели чи могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає , що рішення суду слід залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства комерційного Банку «ПриватБанк» відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 16 грудня 2008 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.