Справа № 22Ц-2072/2009 р.

Головуючий в 1 інстанції Бондаренко І.А.

Категорія 45

Доповідач Корзаченко І.Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2009 року колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі: головуючого Лащенка В. Д., суддів Корзаченко І.Ф., Сліпченка О.І.,

при секретарі Приходько Л. Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Бориспільського міжрайонного прокурора на рішення Бориспільського міськрайонного суду від 21 березня 2008 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СП Бориспіль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

встановила:

У березні 2008 року позивач ТОВ «СП Бориспіль» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. Позов обгрунтовував тим, що 3 січня 2008 року між ним та ОСОБА_1 укладений договір позики, згідно з яким він передав відповідачці 90000 грн., які відповідачка зобов’язалася повернути до 4 лютого 2008 року. Оскільки відповідачка кошти не повернула, позивач просив звернути стягнення на належні відповідачці земельні ділянки розміром 3, 8049 га та 0, 1464 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміщені на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 21 березня 2008 року позов задоволено. Постановлено визнати за ТОВ «СП Бориспіль» право на стягнення 90000 грн. в рахунок погашення боргу за договором позики від 3 січня 2008 року, укладеним між сторонами. Звернути стягнення на належні відповідачці земельні ділянки розміром 3, 8049 га та 0, 1464 га, розміщені на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області. Припинити право власності ОСОБА_1 на вказані земельні ділянки. Визнати за ТОВ «СП Бориспіль» право власності на вказані земельні ділянки.

Зобов’язати управління земельних ресурсів у Бориспільському районі підписати та видати позивачу державні акти на право приватної власності на вказані земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення підсобного сільського господарства.

Зобов’язати Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», Київську регіональну філію Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», Бориспільський районний відділ Київської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» зареєструвати та видати позивачу державні акти на вказані земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення підсобного сільського господарства.

В апеляційній скарзі Бориспільський міжрайонний прокурор просить скасувати рішення суду з підстав порушення норм матеріального і процесуального права і ухвалити нове рішення.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що 3 січня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір позики, згідно з яким позивач передав відповідачу 90000 грн., які відповідач зобов’язався повернути до ‘4 лютого 2008 року. Оскільки відповідач кошти не повернув, то необхідно звернути стягнення на належні відповідачу земельні ділянки.

З висновками суду не можна погодитись, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Суд не врахував, що позивачем заявлено вимоги не про повернення отриманих та неповернутих коштів, а про звернення стягнення на земельну ділянку.

Задовольняючи вказані позовні вимоги, суд фактично вирішив не судовий спір щодо стягнення коштів за договором позики а визначив порядок та спосіб виконання зобов’язання про стягнення коштів, не з’ясувавши при цьому матеріальне становище відповідача та можливість виконати вказані зобов’язання у спосіб, визначений ст. 1049 ЦК України.

Суд не врахував, що предметом позову є земельні ділянки, які мають цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а тому на вказані земельні ділянки поширюється дія пп. б п.15 розділу X "Перехідних положень" Земельного кодексу України щодо заборони купівлі-продажу або іншого способу відчуження земельних ділянок, що унеможливлює їх відчуження в тому числі і зазначеним судом способом.

Суд ухвалив рішення, яким зобов’язав органи державної влади вчинити дії з виготовлення державних актів позивачу та вчинити інші дії відповідно до повноважень, які мають вказані органи при оформленні земельних ділянок.

При цьому на порушення вимог ст. 33 ЦПК України суд не залучив вказані органи державної влади до участі в справі, не з’ясував якими діями вони порушили права позивача в даних правовідносинах та чи звертався до них позивач з приводу вказаних прав.

Оскільки суд порушив норми матеріального і процесуального права, вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участі у справі, то відповідно до вимог п.4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду необхідно скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись ст. 311 ЦПК України, колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Бориспільського міжрайонного прокурора задоволити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду від 21 березня 2008 року скасувати і справу передати на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.