Справа № 2-1592-1/04
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 червня 2010 року Дніпровський районний суд м.Києва в складі:
головуючої – судді Астахової О.О.
при секретарі: Сиволап О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, додаткових витрат та надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини, -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів в розмірі ј частини його заробітної плати, на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, посилаючись на те, що вони з відповідачем разом не проживають, дитина проживає з нею, і відповідач повинен її утримувати.
У судовому засіданні позивач збільшувала та доповнювала позовні вимоги, за останніми уточненнями просила стягнути на її користь з відповідача аліменти за минулий час у розмірі ј частини його заробітної плати на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 15 березня 2007 року, до досягнення дитиною повноліття, а також стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати - половину вартості витрат понесених нею за навчання їхнього сина в сумі 1020,00 грн., та додаткові витрати за навчання наперед - щорічно, з вересня по травень місяці до 2013 року в сумі 204,00 грн. Крім того, просила надати дозвіл на тимчасовий виїзд із території України неповнолітнього ОСОБА_3,1995 року народження, у її супроводі, до моменту досягнення дитиною 16 років.
Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_2 ухилявся від сплати аліментів, не приймав участі в утриманні та вихованні сина з моменту розлучення. Коли останній телефонував відповідачу та намагався з ним зустрітися, батько ніяким чином не реагував та не проявляв будь-якої турботи про дитину. Також відповідач не бере участі в додаткових витратах на сина, що викликані його навчанням в Українському медичному ліцеї національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Крім того, в зв»язку з зверненням позивача до суду з позовом про стягнення аліментів, відповідач відмовився надавати свою згоду на виїзд неповнолітнього ОСОБА_5 за кордон, у супроводі позивача, що шкодить інтересам дитини, та змушує ОСОБА_1 звернутися з даними позовними вимогами до суду.
Представник відповідача в судовому засіданні позов визнала частково, не заперечувала проти стягнення з відповідача аліментів на користь позивача в розмірі 1/6 частини його заробітку на утримання сина, в іншій частині позов не визнала.
Мотивуючи свої заперечення тим, що окрім неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, на утриманні відповідача перебуває ще одна дитина - малолітня ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 та мати – ОСОБА_7, яка являється інвалідом ІІІ групи, з врахуванням даних обставин, просила стягнути аліменти на користь позивача у розмірі 1/6 частини заробітку ОСОБА_2 Щодо стягнення аліментів за минулі три роки, заперечувала посилаючись на те, що позивачем не надано доказів того, що відповідач не утримував сина протягом цього періоду часу. З приводу стягнення додаткових витрат заперечила в повному обсязі з тих причин, що заробітна плата відповідача не дозволяє йому здійснювати оплату за навчання сина в комерційному навчальному закладі, а тому батьки приймаючи рішення мають діяти спільно, виходячи з матеріальних можливостей кожного, крім того, своєї згоди на навчання сина в ліцеї, відповідач не надавав. Щодо отримання дозволу на тимчасовий виїзд із території України неповнолітнього ОСОБА_3,1995 року народження, у супроводі матері – ОСОБА_1 до моменту досягнення дитиною 16 років заперечувала, оскільки вважала дану вимогу безпідставною.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, допитавши свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_8, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що сторони від подружнього життя мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
У відповідності до свідоцтва про розірвання шлюбу виданого повторно 10.11.2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано 29.04.1999 року.
14.04.2006 року відповідач ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_9, що підтверджується даними свідоцтва про шлюб від 14.04.2006 року, від якого у нього народилась дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується свідоцтвом про народження від 16.03.2007 року виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві.
Згідно ст. 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст.. 182 Сімейного Кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Оскільки син відповідача - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з позивачем, і між сторонами не досягнуто згоди щодо його утримання батьком, а також враховуючи ту обставину, що у відповідача крім сина, є ще одна малолітня дитина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, то суд приходить до висновку, що з ОСОБА_2 необхідно стягнути аліменти у розмірі 1/6 частини його заробітку на утримання ОСОБА_3, до досягнення ним повноліття. Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача, щодо перебування на утриманні ОСОБА_2 ще і непрацездатної матері - ОСОБА_7, оскільки доказів, підтверджуючих непрацездатність ОСОБА_7 суду не надано.
Що стосується часу з якого мають присуджуватися аліменти на ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, то суд виходить з наступного.
Згідно ст.. 191 Сімейного Кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.
Відповідно до ст.ст. 10,60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Згідно ч.2 ст.. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_8 підтвердили той факт, що відповідач з моменту розлучення з позивачем, на протязі останніх одинадцяти років, періодично проявляв турботу та увагу про сина, що виражалось в подарунках на свята, однак грошове утримання ним не надавалось.
Свідками не було повідомлено обставин того, що позивач зверталася до відповідача щодо грошового утримання їхнього сина, однак останній їй відмовляв, або в інший спосіб ухилявся від їх сплати. Крім того сама позивач зазначила, що нею не вживалось заходів щодо отримання аліментів з ОСОБА_2, інших доказів на підтвердження обставин того, що відповідач не сплачував аліменти у зв»язку з ухиленням останнього від сплати, суду не надано, а тому аліменти на ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, присуджуються судом від дня пред»явлення позову.
Вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 половини вартості витрат понесених нею за навчання сина в медичному ліцеї в сумі 1020,00 грн., а також, щомісячне стягнення з відповідача до 2013 року половини вартості навчання в сумі 204,00 грн., суд знаходить частково обґрунтованими.
Як вбачається з даних довідки від 15.06.2010 року № 161 виданої Українським медичним університетом імені О.О. Богомольця, ОСОБА_3, навчається у 9-му класі даного навчального закладу. За час його навчання, в період з січня по червень місяці 2010 року ОСОБА_1 сплачує щомісячно по 408,00 грн.
Відповідно до ст.. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Таким чином вартість навчання ОСОБА_3 у медичному ліцеї за період з 01.01.2010 року по 01.06.2010 року становить 2040,00 грн. (408,00 грн. х 5 місяців). Оскільки обов»язок по утриманню дитини покладається на обох батьків, суд приходить до висновку, що з відповідача необхідно стягнути половину вартості за навчання сина в ліцеї за вказаний період у сумі 1020,00 грн.(2040,00 грн.:2). Щодо витрат за навчання на майбутні періоди, до 2013 року щомісячно в сумі 204,00 грн., то позивачем не надано суду доказів того, що навчання ОСОБА_3 в даному учбовому закладі визначено до 2013 року та, з відповідно встановленим розміром оплати за таке навчання, а тому суд приходить до висновку, що права позивача і неповнолітнього ОСОБА_3 не будуть порушені, якщо фінансування додаткових витрат буде покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно, за цих обставин, в частині стягнення додаткових витрат на ОСОБА_3 наперед, необхідно відмовити.
Щодо позовної вимоги про надання позивачу дозволу на тимчасовий виїзд з території України неповнолітнього ОСОБА_3,1995 року народження, в її супроводі, до моменту досягнення дитиною 16 років, то суд знаходить її обґрунтованою.
Згідно ст..4 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" за відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
Судом встановлено, що відповідач заперечує проти тимчасового виїзду ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 за територію України у супроводі матері, з причин того, що йому відомі наміри позивача емігрувати до США, з чим він не згодний.
Однак таке обмеження у тимчасовому виїзді за кордон та вільному пересуванні, суд вважає порушенням законних прав і інтересів неповнолітнього ОСОБА_3, 07.11. 1995 року, який знаходиться на стадії формування, і набуття культурного, освітнього досвіду, в тому числі, і за межами України не зашкодить його інтересам, тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України понесені позивачем судові витрати, за позовними вимогами про надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітнього ОСОБА_3, що складаються з судового збору - 8,50 грн., а також витрат з інформаційно-технічного забезпечення - 120,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Крім того, з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в сумі 51,00 грн. за вимогу про стягнення аліментів.
Керуючисьст.ст.10, 11, 57-60, 208-210, 212 215, 223, 294, 367 ЦПК України, ст.ст.180,181,182,183,185,191 Сімейного Кодексу України, ст..4 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", суд, –
в и р і ш и в :
Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, уродженця Житомирської області, Ружинського району, с. Зарудинці, мешканця АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) ОСОБА_2, але не менше 30 % встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03 березня 2010 року до повноліття ОСОБА_3 (до 07.11.2013 р.).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1020,00 грн. додаткових витрат на сина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, пов»язаних з навчанням останнього в Українському медичному ліцеї Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.
Надати дозвіл на тимчасовий виїзд з території України неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у супроводі матері - ОСОБА_1 до досягнення дитиною 16-ти річного віку (до 07.11.2011року).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 120 (сто двадцять) 00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та 8,50 грн. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 51 (пятдесят одну) грн. 00 коп. судового збору.
В іншій частині – відмовити.
Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів.
Рішення суду може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суду м. Києва у 20-ти денний термін з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо подається в строк встановлений для подання цієї заяви.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний термін з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги, рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.О. Астахова
Справа № 2-1592-1/04
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 червня 2010 року Дніпровський районний суд м.Києва в складі:
головуючої – судді Астахової О.О.
при секретарі: Сиволап О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, додаткових витрат та надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини, -
На підставі ст.209 ЦПК України оголошується вступна та резолютивна частина рішення суду, повний текст рішення буде виготовлений через п»ять днів.
Керуючисьст.ст.10, 11, 57-60, 208-210, 212 215, 223, 294, 367 ЦПК України, ст.ст.180,181,182,183,185,191 Сімейного Кодексу України, ст..4 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", суд, -
в и р і ш и в :
Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, уродженця Житомирської області, Ружинського району, с. Зарудинці, мешканця АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) ОСОБА_2, але не менше 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, щомісячно, починаючи з 03 березня 2010 року до повноліття ОСОБА_3 (до 07.11.2013 р.).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1020,00 грн. додаткових витрат на сина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, пов»язаних з навчанням останнього в Українському медичному ліцеї Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.
Надати дозвіл на тимчасовий виїзд з території України неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у супроводі матері - ОСОБА_1 до досягнення дитиною 16-ти річного віку (до 07.11.2011року).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 120 (сто двадцять) 00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та 8,50 грн. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 51 (пятдесят одну) грн. 00 коп. судового збору.
В іншій частині – відмовити.
Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів.
Рішення суду може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суду м. Києва у 20-ти денний термін з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо подається в строк встановлений для подання цієї заяви.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний термін з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги, рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.О. Астахова