Справа № 2-1155-1/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 травня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої – судді Астахової О.О.,
при секретарі Сиволап О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Островок» про стягнення середньомісячної заробітної плати за весь час затримки та грошової компенсації за невикористану відпустку, моральної шкоди, -
в с т а н о в и в :
22 січня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов’язати відповідача видати йому належно оформлену трудову книжку, визначити міру покарання відносно ТОВ «Островок», відповідно до законодавчої бази України, на підставі незаконного утримання особистого документу, стягнути з відповідача середньомісячну заробітну плату за весь час затримки видачі трудової книжки та грошову компенсацію за невикористану відпустку, суму моральної шкоди в розмірі 3 000 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що з 23.12.2008 року по 25.07.2009 року він працював водієм у ТОВ «Островок». При прийнятті на роботу йому було встановлено посадовий оклад у розмірі 755 грн. 83 коп., в березні 2009 року, його було переведено на чотирьох годинний робочий день з посадовим окладом в розмірі 387,91 грн. 28.07.2009 року ОСОБА_1 був звільнений з займаної посади за власним бажанням, при цьому був ознайомлений з наказом про звільнення під підпис. При звільнені позивачу не було видано належним чином оформлену трудову книжку та не проведено розрахунку за невикористану щорічну відпустку. На неодноразові звернення до відповідача з проханням виплатити йому компенсацію за невикористану щорічну відпустку та видати належним чином оформлену трудову книжку, позивач отримував відмови, що завдало йому моральних страждань. Для захисту своїх прав позивач звернувся до суду з даним позовом.
У попередньому судовому засіданні позивач відмовився від позовних вимог в частині зобов’язання відповідача видати йому належним чином оформлену трудову книжку, та визначити міру покарання відносно відповідача, відповідно до законодавчої бази України, за незаконне утримання особистого документу, так як трудова книжка йому була повернута представником відповідача при попередньому розгляді справи, в іншій частині позовні вимоги позивач підтримав.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17.02.2010 року прийнято відмову позивача від позову та закрито в цій частині провадження у справі.
В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на його користь середньомісячну заробітну плату за весь час затримки видачі трудової книжки, а саме в період з 27.07.2009 року по 17.02.2010 року в сумі 2 225,04 грн., грошову компенсацію за невикористану відпустку в сумі 129,92 грн. та моральну шкоду в розмірі 3 000 грн. Позовні вимоги мотивував тим, що відповідач не законно утримував його трудову книжку з моменту його звільнення з ТОВ «Островок» до дати попереднього розгляду даної справи в суді, а саме до 17.02.2010 року, на неодноразові усні звернення, а також письмову вимогу про видачу трудової книжки не реагував, що завдало позивачу моральних страждань, оскільки він довгий час не міг влаштуватися на роботу, переніс емоційне напруження, що тягне за собою в своїй сукупності психологічний дискомфорт і моральні переживання. Крім того за період його роботи він не перебував у відпустці і при його звільненні не було здійснено розрахунку грошової компенсації, за таких обставин просив позов з врахуванням даних уточнень задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов з уточненими позовними вимогами не визнала, та пояснила, що при звільненні ОСОБА_1 з ТОВ «Островок» з ним було проведено всі розрахунки, в тому числі здійснено виплату компенсації за невикористану відпустку, незважаючи на те, що за два тижні перед звільненням він самовільно не вийшов на роботу та фактично перебував у відпустці, після чого згідно його усного повідомлення був звільнений за власним бажанням з займаної посади. Трудову книжку ОСОБА_1 при звільненні не видавали, оскільки останній відмовився написати заяву про звільнення. Однак після відкриття провадження у даній справі ТОВ «Островок» направило ОСОБА_1 поштове повідомлення від 03.02.2010 року за № 14/02-10 з проханням отримати позивачем трудову книжку, однак той відмовився, даного факту в судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечував. За таких обставин представник відповідача вважала, що порушень прав позивача з боку відповідача не було і відповідачем не завдано позивачу жодної як майнової так і моральної шкоди, в зв»язку з чим просила в задоволенні позову відмовити.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, допитавши свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до даних записів трудової книжки ОСОБА_1, останній був прийнятий на роботу у ТОВ «Островок» на посаду водія 22.12.2008 року, згідно наказу № 28-к від 22.12.2008 року та звільнений з роботи за власним бажанням 28.07.2009 року – наказ № 136-к від 28.07.2009 року.
Згідно ст.. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
Відповідно до наданої представником відповідача розрахунково-платіжної відомості № ОС-0000007 за липень 2009 року (а.с.62) ОСОБА_1 нараховано до виплати – 867,40 грн., що на думку представника відповідача включає суму компенсації за невикористану відпустку. Однак в графі «розписка в отриманні» відсутній підпис ОСОБА_1 Тому суд знаходить обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача на його користь компенсацію за невикористану відпустку за період його роботи в ТОВ «Островок» з 22.12.2008 року по 28.07.2009 року
Згідно ст.. 6 Закону України «Про відпустки» Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Відповідно до ст.. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.
При здійсненні розрахунку грошової компенсації за всі не використані позивачем дні щорічної відпустки, суд виходить з того, що оскільки ОСОБА_1 відпрацював в ТОВ «Островок» протягом 6 (шести) місяців, з 22.12.2008 року по 28.07.2009 року, то кількість днів відпустки становить 12 (24:2)
Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати компенсації за невикористані дні відпустки проводиться виходячи з виплат за 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації невикористаної відпустки. Працівник, який пропрацював на підприємстві, організації, установі менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця в якому виплата компенсації відпускних.
Як вбачається з даних відомостей на виплату грошей (а.с.22-26,28) за період з 01.01.2009 року по 30.06.2009 року заробітна плата ОСОБА_1 становить 1595,60 грн. Відпрацьовані календарні дні за цей період складають 172. Таким чином середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 9,28 грн. (1595,60 грн.:172 дні). Сума компенсації за невикористану відпустку становить 111,36 грн. (9,28 грн.* 12 днів відпустки).
Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за невикористану відпустку підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі - 111,36 грн.
Згідно ст.. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до п.4.1 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників» (Назва в редакції Наказу Мінпраці та соцполітики N 259/34/5 від 08.06.2001 ) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.
При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Згідно п. 4.2 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях» N 162 від 20.06.1974 якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то адміністрація підприємства в цей день направляє йому поштове повідомлення з зазначенням про необхідність отримання трудової книжки.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який також працював у відповідача, підтвердили ту обставину, що керівництво ТОВ «Островок» при звільненні працівників, не видає їм в день звільнення трудові книжки та не проводить вчасно розрахунки по належним до виплати сум. Свідок ОСОБА_2 повідомила, що безпосередньо при зверненні позивача до директора ТОВ «Островок», йому було відмовлено у видачі трудової книжки мотивуючи тим, що ОСОБА_1, нібито користувався службовим автомобілем в особистих цілях.
Судом встановлено, що трудова книжка ОСОБА_1 була видана йому 17.02.2010 року. З пояснень представника відповідача письмове повідомлення про необхідність в отриманні ОСОБА_1 його трудової книжки була направлена останньому після відкриття провадження у даній справі 03.02.2010 року, чого не заперечував і позивач.
Таким чином, суд приходить до висновку, що затримка у видачі трудової книжки здійснена з вини власника ТОВ «Островок». Разом з тим, як вбачається з даних наказу № 10-к від 21.10.2009 року (а.с.61) ОСОБА_1 призначено на посаду експедитора в ТОВ «Нутрімед» з 21.10.2009 року, і, як зазначив сам позивач, станом по сьогоднішній день він продовжує працювати на даному підприємстві.
Те, що ОСОБА_1 з 21.10.2009 року отримує заробітну плату у ТОВ «Нутрімед» також підтверджуються даними довідки про доходи ОСОБА_1 від 23.04.2010 року № 1168/29-223 виданої Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва.
Отже, час вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить 85 днів з 28.07.2009 року (день звільнення з ТОВ «Островок») по 21.10.2009 року (день зарахування на роботу в ТОВ «Нутрімед»).
При здійсненні розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці видачі трудової книжки, суд виходить з наступного: 9,28 грн.(1595,60 грн.:172 відпрацьовані дні) - середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за шість місяців до моменту звільнення з ТОВ «Островок» * 85 днів - кількість днів затримки видачі трудової книжки за час вимушеного прогулу з( 28.07.2009 року по 21.10.2009 року).
Таким чином позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Островок» на користь ОСОБА_1 середньомісячної заробітної плати за весь час затримки видачі трудової книжки, підлягають частковому задоволенню в сумі - 788,80 грн.
Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то суд також знаходить їх частково обґрунтованими.
Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Факт несвоєчасної видачі трудової книжки, та не проведення розрахунків по компенсації за невикористану позивачем відпустку, на думку суду вже свідчить про порушення конституційних прав ОСОБА_1, що призвели до необхідності обходитись без грошей на протязі 3 місяців (до моменту працевлаштування) та прикладенні додаткових зусиль для організації життя. Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує душевні страждання позивача, ступінь вини відповідача та виходячи з засад розумності і справедливості оцінює її у 1000,00 грн.
Крім того, на підставі ст. 88 ЦПК України з позивача також підлягає стягненню судовий збір в розмірі - 59,50 грн. (51,00 і 8,50) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120,00 грн. на користь держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 57, 60, 88, 209, 212-215, 223, 292,294 ЦПК України, ст.ст.47,116, 237-1 КЗпП України ст.ст.6,24 Закону України «Про відпустки» суд, -
в и р і ш и в :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Островок» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку в сумі - 111,36 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 28.07.2009 року по 21.10.2009 року при затримці видачі трудової книжки в сумі - 788,80 грн. та 1000,00 грн. моральної шкоди, а всього 1 900 (одна тисяча дев»ятсот) грн..16 коп.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Островок» на користь держави - судовий збір в сумі 59,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120,00 грн.
В іншій частині – відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду та апеляційної скарги. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.О. Астахова