Справа №1-647/2010
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 червня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі :
головуючої судді Астахової О.О.,
при секретарі Пашиніні Є.О.,
за участю прокурора Довбищука А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Житомир, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_2, 2007 року народження, працюючого начальником виробництва ПП «РПА Галас» м. Житомир, зареєстрованого та проживаючого за адресою : АДРЕСА_1, раніше не судимого,
в скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.358 КК України,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1, наприкінці 2008 року знаходячись на авто ринку в м. Житомир по вул. Маршала Рибалки, придбав у невстановленої досудовим слідством особи талон про проходження технічного огляду автомобіля, що надає право на використання транспортного засобу, з метою подальшого незаконного використання завідомо підробленого талону.
Продовж уючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 вніс данні свого транспортного засобу в талон про проходження технічного огляду, і помістив його в нижній кут лобового скла автомобіля та почав його використовувати. 04.01.2010 року приблизно о 12 годині ОСОБА_1 рухаючись по проспекту Гагаріна, 3 в м. Києві на даному автомобілі, був зупинений працівниками ІДПС Дніпровського ВДАІ м. Києва та під час перевірки документів транспортного засобу «Ford Courier», державний номерний знак «НОМЕР_1», талон про проходження НОМЕР_2 був вилучений, оскільки не відповідає аналогічному документу, що знаходиться в офіційному обігу на території України.
Підсудний ОСОБА_1 свою вину у пред’явленому обвинуваченні визнав повністю та показав, що приблизно в кінці 2008 року, знаходячись на авто ринку в м. Житомир по вул. Маршала Рибалки, він почув розмову між раніше незнайомими чоловіками, прикмет яких вже не пам’ятає, про можливість отримання талону ТО в обхід законного методу. Так як на той час в нього не було достатньо коштів на проходження технічного огляду автомобіля, він вирішив звернутися до одного з цих чоловіків з метою отримання талону ТО. Чоловік повідомив, що вартість його послуг буде коштувати 200 гривень. Зустрівшись наступного дня, він передав чоловіку 200 гривень, а чоловік дав йому талон ТО, який на вигляд був схожий на справжній. Він вніс в талон данні свого автомобіля, помістив талон на лобове скло та почав його використовувати. 04.01.2010 року він знаходився по робочим питанням в м. Києві. Приблизно о 12 годині він, під своїм керуванням рухався на автомобілі марки «Ford Courier» державний номерний знак «НОМЕР_1» по проспекту Гагаріна в м. Києві та був зупинений працівниками ДАІ, в яких при перевірці документів виникли сумніви в справжності талону про проходження ТО. Після чого, його доставили до Дніпровського РУ для дачі пояснень та з’ясування обставин.
Покази ОСОБА_1 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння підсудними змісту обставин злочину, добровільності та істинності їх позицій.
Обмеживши в судовому засіданні, за згодою учасників процесу в порядку ч.3 ст.299 КПК України, обсяг дослідження доказів допитом підсудного, який повністю визнав себе винними у вчиненні злочину, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, роз»яснивши при цьому учасникам процесу, що в такому випадку, вони позбавлені права оспорювати ці фактичні дані у апеляційному порядку.
Оцінивши докази, суд вважає доведеною винність ОСОБА_1 в умисних діях, які виразились у використанні завідомо підробленого документа, і знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч.3 ст. 358 КК України.
Призначаючи підсудному ОСОБА_1 покарання, суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який згідно ст.. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, особу підсудного, який працює, характеризується позитивно/а.с.64/, одружений, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_2, 2007 року/а.с.62/, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває /а.с.58,59/, до кримінальної та адміністративної відповідальності раніше не притягувався, а також відношення до скоєного підсудного, який свою вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся.
Обставиною, яка пом’якшує покарання ОСОБА_1, є щире каяття у вчиненні злочину.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1, судом не встановлено.
З урахуванням наведеного, суд вважає необхідним й достатнім для виправлення та перевиховання ОСОБА_1 призначити йому покарання у виді штрафу.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України суд, -
З А С У Д И В :
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.358 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день постановлення вироку становить 850 (вісімсот п»ятдесят) гривень 00 коп.
Речовий доказ у справі - талон про проходження НОМЕР_2 - знищити.
/а.с.23/
Стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ ГУ МВС України в м. Києві судові витрати за проведення судово - технічної експертизи у розмірі 235 гривень 35 копійок.
/а.с.19/
Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін – у виді підписки про невиїзд.
Вирок може бути оскаржено учасниками процесу до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб з дня його проголошення через Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя О.О. Астахова