Справа №22ц-1350, 2009р. Головуючий в 1-й інстанції Калімбет Л.І.
Категорія: 5 Доповідач - Цуканова I.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2009 року травня місяця "13" дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого - Цуканової І.В.
Суддів: Капітан І.А., Полікарпової О.М.
при секретарі - Шешені С.В.,
з участю адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 25 березня 2009 року
за позовом
ОСОБА_2
до
ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_5, ОСОБА_6,
Щасливцівської сільської ради Генічеського району
Херсонської області
про визнання права власності на житловий будинок, визнання частково недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, рішень сесії Щасливцівської сільської ради, про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю, зобов'язання Щасливцівської сільської ради до видачі державного акта на право власності на землю, поновлення строку звернення до суду
та за зустрічним позовом
ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_5
до
ОСОБА_2
про витребування правовстановлюючих документів, майна із чужого незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та будовами,
встановила:
В квітні 2003 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на 3/4 частини житлового будинку. При цьому зазначала, що з серпня 1997 року вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
За час перебування у фактичних шлюбних відносинах ними за спільною домовленістю та для спільного проживання зведений житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1.
Посилаючись на те, що відповідачі претендують на отримання вказаного будинку, правовстановлюючі документи на який видані на ім'я ОСОБА_7, у власність в порядку спадкування, позивачка просила визнати за нею право власності на 3/4 частини нерухомості на підставі ст. 17 Закону України «Про власність» (т. 1 а.с.3-4).
В жовтні 2003 року ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про витребування правовстановлюючих документів на спадкове майно і витребування від ОСОБА_2 спірного домоволодіння, зазначаючи, що остання незаконно утримує документи на будинок, сам будинок та землю, що позбавляє їх можливості оформити спадщину після смерті ОСОБА_7 (т.1а.с.56-58).
В квітні 2004 року ОСОБА_2 змінила позовні вимоги, просила визнати за нею право власності на весь житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами на тій підставі, що він будувався для неї і за її кошти, а ОСОБА_7 участі в його будівництві ні трудом, ні коштами не приймав (т. 1 а.с. 142).
В жовтні 2004 року ОСОБА_2 подала додаткову позовну заяву до ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_5 про визнання частково недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, рішень Щасливцівської сільської ради та державного акта на право приватної власності на землю на ім'я ОСОБА_7, зазначаючи, що угоди та рішення ради про виділення і передачу у власність ОСОБА_7 земельних ділянок, на яких розташований будинок по АДРЕСА_1, є недійсними в частині покупця, землекористувача та землевласника, оскільки придбавалися за її кошти і виділялися для будівництва нею вказаного житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами. Просила також поновити строк позовної давності як пропущений з поважних причин (т.2 а.с.38).
В травні 2005 року ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4 доповнили зустрічний позов, просили усунути перешкоди з боку ОСОБА_2 щодо використання земельної ділянки в АДРЕСА_1 і будівель, розташованих на вказаній земельній ділянці, зобов'язавши останню звільнити територію земельної ділянки і будівлі (т. 1 а.с. 147-148/.
В травні 2005 року ОСОБА_2 доповнила предмет позовних вимог і просила визнати за нею право власності на садибу, розташовану в АДРЕСА_1, покликаючись на те, що їй належить на праві власності не лише житловий будинок з надвірними будівлями, а і земельна ділянка, на якій він розташований (т. 1 а.с. 187).
В жовтні 2008 року ОСОБА_2 змінила позовні вимоги, просила, не визнаючи за нею право власності на спірну земельну ділянку, зобов'язати Щасливцівську сільську раду видати на її ім'я державний акт на право власності на земельну ділянку (т.3 а.с. 12).
Справа розглядалася судами двічі.
Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 25.03.2009 року:
відновлено ОСОБА_2 строк позовної давності та строк звернення до суду;
в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок, про визнання частково недійними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, рішень сесії Щасливцівської сільської ради та державного акта на право приватної власності на землю, зобов'язання Щасливцівської сільської ради до видачі державного акта на право власності на землю — відмовлено;
стягнуто з ОСОБА_2 в доход держави недоплачене держмито в розмірі 635, 28грн.;
зустрічний позов задоволено;
витребувано у ОСОБА_2 правовстановлюючі документи на домоволодіння, розташоване в АДРЕСА_1;
зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою в АДРЕСА_1 та будов, які на ній розташовані, шляхом їх звільнення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити, у задоволенні зустрічного позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Письмових заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.
При розгляді справи апеляційним судом ОСОБА_2 та її представник апеляційну скаргу підтримали, ОСОБА_5, яка з 12.05.2009 року змінила прізвище на ОСОБА_5, і яка за довіреностями представляє інтереси ОСОБА_3 та ОСОБА_4, доводи апеляційної скарги не визнала, просила рішення суду залишити без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_7 з серпня 1997 року перебували у фактичних шлюбних відносинах, проживали з ним однією родиною, господарювали.
На підставі договорів купівлі-продажу, нотаріально посвідчених, ОСОБА_7 купив у ОСОБА_9 для будівництва та обслуговування житлового будинку земельні ділянки за адресою АДРЕСА_1: за договором від 26.02.1999 року - 500кв.м, за договором від 29.03.1999 року - 100кв.м, за договором від 26.05.1999 року -163, 85кв.м (т.2а.с.39-41).
Щасливцівська сільська рада рішенням №156 від 24.03.1999 року надала ОСОБА_7 під будівництво житлового будинку земельну ділянку 0, 03га в с.Генгірка (т. 1 а.с.71), рішенням №82 від 22.07.1999 року передала надану земельну ділянку у його власність (т.1 а.с.72).
Крім того, рішенням цієї ж ради від 09.02.2001 року ОСОБА_7 під будівництво житлового будинку за вищевказаною адресою надано земельну ділянку площею 0, 05га, рішенням №203 від 29.09.2001 року - площею 0, 0284га (т.2 а.с.71).
24.04.2002 року Щасливцівською сільською радою ОСОБА_7 видано державний акт на право приватної власності на землю площею 0, 01534га за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 12).
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер (т.1 а.с. 11).
04.02.2003 року із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 до державної нотаріальної контори звернулися як спадкоємці померлого ОСОБА_7 його мати ОСОБА_3, син ОСОБА_4 і дочка ОСОБА_8 (т.1 а.с.24, 63-66).
Актом від 16.03.2005 року прийнято в експлуатацію закінчений будівництвом житловий будинок з надвірними спорудами, будівлями, зведений на вказаній земельній ділянці (т.2 а.с.68).
Рішенням Щасливцівської сільської ради №17 від 23.03.2005 року будинок прийнято в експлуатацію за померлим ОСОБА_7 (т.2 а.с.70).
Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позову про визнання частково недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, суд виходив з того, що вона не надала на підтвердження своїх тверджень доказів.
Проте, з таким висновком суду погодитися неможливо.
Згідно ч.2 ст.58 ЦК України (1963р.), якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.
З пояснень ОСОБА_2, показань відповідача ОСОБА_9 в судовому засіданні Генічеського районного суду Херсонської області від 13.01.2005 року, які він підтвердив в письмових заявах і просив оголосити з посиланнями на неможливість з'явитися в судове засідання через хворобливий стан здоров'я і похилий вік (т.2 а.с.77зв., 80, 80зв., т.3 а.с. 16, заява на адресу апеляційного суду вх №2-4527 від 19.05.2009р.) вбачається, що в дійсності покупцем земельних ділянок була ОСОБА_2, яка розраховувалася за угодами.
Про намір ОСОБА_2 користуватися придбаними земельними ділянками, як покупець, свідчать і надані нею докази про придбання на її ім'я матеріалів на будівництво житлового будинку на цих земельних ділянках, проведення будівельних робіт, страхування незакінченого будівництва, починаючи з 2001 року (т.1 а.с. 110-130, 13-133, 154-157, 159-185).
Доказів, які б спростовували наведені, відповідачі Карпенко суду не надали. їх твердження про недостовірність чеків, квитанцій, довідок про придбання ОСОБА_2 будівельних матеріалів колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спростовуються копією постанови Генічеського РВ УМВС України в Херсонській області від 02.03.2006 року (т.3 а.с. 13).
З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, укладені з ОСОБА_9 26.02.1999р., 29.03.1999р., 26.05.1999р. в частині покупця ОСОБА_7 є законними, обґрунтованими і підлягаючими задоволенню із зазначенням дійсного покупця за цими договорами — ОСОБА_2, відповідно, рішення суду у вказаній частині є незаконним.
Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позову про визнання права власності на спірний житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, суд виходив з того, що ст. 17 Закону України «Про власність», за якою майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, за загальним правилом, є їх спільною сумісною власністю, до спірних правовідносин не застосовується, оскільки стосується лише осіб, що знаходяться в зареєстрованому шлюбі, в той час, як ОСОБА_2 і ОСОБА_7 знаходилися у фактичних шлюбних відносинах.
При цьому суд не звернув уваги, що ОСОБА_2 обґрунтовувала свої вимоги зазначеною нормою права лише при подачі первісної позовної заяви. В подальшому підставу позову про визнання права власності на весь житловий будинок вона змінила: заперечувала факт створення разом з ОСОБА_7 спільної сумісної власності, факт будь-якої участі останнього у будівництві житлового будинку, підставою позовних вимог вказувала будівництво нею особисто за власні кошти спірної домобудівлі на придбаній нею земельній ділянці в т.ч.3а договорами купівлі-продажу з ОСОБА_9
Оскільки вищезазначене свідчить, що підставою позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на домобудівлю є будівництво нею нерухомості на придбаній в установленому порядку земельній ділянці (т. 1 а.с. 142), тобто ст. 12 Закону України «Про власність», а не ст. 17 цього Закону, як вважав суд, то колегія суддів, керуючись п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.1991 року з подальшими змінами «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», з урахуванням наданих ОСОБА_2 доказів про придбання будівельних матеріалів, та показань свідків, допитаних за її ініціативою, про організацію і оплату нею будівельних робіт приходить до висновку про незаконність рішення суду в частині відмови їй в визнанні права власності на домобудівлю і вважає вказані позовні вимоги підлягаючими задоволенню.
Відмову ОСОБА_2 у визнанні державного акта про право приватної власності на землю недійсним суд обґрунтував тим, що ОСОБА_7 безпосередньо вирішував питання щодо земельних ділянок, 14.03.2001 року уклав з підприємством «Херсонгеоінформ» договір виконання комплексу проектно-вишукувальних робіт, пов'язаних з підготовкою документів для передачі земельної ділянки у приватну власність.
Проте з таким висновком суду погодитися неможливо, оскільки судом не враховано, що згідно ч.ч.3.4 ст. 18 ЗК України в редакції від 13.03.1992 року підставою для видачі державного акта на право власності на землю є договір купівлі-продажу земельної ділянки, що перебуває у приватній власності, який посвідчується в нотаріальному порядку.
Оскільки, як зазначено вище, договори купівлі-продажу земельних ділянок, укладених між ОСОБА_7 і ОСОБА_9, є недійсними в частині покупця, то і виданий з урахуванням цих договорів державний акт на землю на ім'я ОСОБА_7 є також; недійсним, тому відмова суду в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання державного акта недійсним є незаконною, відповідно, вказану позовну вимогу слід задовольнити.
Так як судом неправильно застосовано норми матеріального права і порушено вимоги ст.213 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості рішення суду при вирішенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання частково недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, визнання права власності на житловий будинок, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю, висновки суду не відповідають обставинам справи, то згідно п.п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду у вказаній частині слід скасувати і ухвалити нове, яким ці позовні вимоги задовольнити.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 про витребування від ОСОБА_2 правовстановлюючих документів на будинок, самого домоволодіння, усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою і будовами, на ній розташованими, внаслідок відсутності у ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку та житловий будинок, то з урахуванням викладеного вище висновку колегії суддів про наявність у останньої такого права, зустрічний позов задоволенню не підлягає. Відповідно, рішення суду у цій частині також слід скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні зустрічного позову відмовити.
Що стосується рішення суду в іншій частині первісного позову, то колегія суддів виходить з наступного.
Поновляючи ОСОБА_2 строк для звернення до суду, місцевий суд правильно виходив з поважності причини пропуску строку, врахувавши, що спірне майно фактично перебувало в її користуванні та володінні до смерті ОСОБА_7
Колегія суддів погоджується також з висновком суду про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними рішень Щасливцівської сільської ради про надання земельних ділянок ОСОБА_7 у користування і власність і зобов'язання Щасливцівської сільської ради до видачі ОСОБА_2 державного акта на спірну земельну ділянку, якого суд дійшов у зв'язку з недоведеністю останньою незаконності рішень ради та правом ради самостійно вирішувати питання про надання громадянам земельної ділянки у власність.
Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що 16.05.2008 року Щасливцівська сільська рада видала ОСОБА_2 державний акт ЯБ№ 122455 на право власності на спірну земельну ділянку площею 0, 1534га, копію якого апелянтка надала в ході засідання апеляційного суду.
Враховуючи, що рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 строку позовної давності, відмови у задоволенні її позовних вимог про визнання недійсними рішень ради та зобов'язання ради до видачі державного акта на право власності на земельну ділянку ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, то підстави для скасування рішення у вказаній частині відсутні, тому доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення в цій частині до уваги не приймаються, як такі, що не обґрунтовані вимогами закону і не підтверджені належними доказами.
На підставі ст. 12 Закону України «Про власність», ч.ч.3, 4 ст.18 ЗК України в редакції від 13.03.1992 року, ч.2 ст.58 ЦК України 1961 року, керуючись ст.ст.303, 316, п.2 ч.1 ст.307, п.п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 25 березня 2009 року залишити без змін в частині поновлення ОСОБА_2 строку позовної давності та строку звернення до суду, відмови ОСОБА_2 в задоволенні позову про визнання частково недійсними рішень Щасливцівської сільської ради Генічеського району Херсонської області, відмови в задоволенні позову про зобов'язання Щасливцівської сільської ради до видачі державного акта на право власності на землю.
В іншій частині зазначене рішення суду скасувати, ухвалити нове.
Позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання права власності на житловий будинок, визнання частково недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами і будівлями за адресою: АДРЕСА_1.
Визнати недійсними в частині покупця договори купівлі-продажу земельних ділянок за вказаною адресою, укладені між продавцем ОСОБА_9 і покупцем ОСОБА_7 26 лютого 1999 року, 29 березня 1999 року, 26 травня 1999 року, і вважати покупцем за цими договорами ОСОБА_2.
Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю №ІІ-ХС№035975, виданий Щасливцівською сільською радою 24.04.2002 року на ім'я ОСОБА_7.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.