Справа № 2-827-1/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 квітня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої – судді Астахової О.О.
при секретарі: Сиволап О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -
в с т а н о в и в :
Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києві звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача, яка проживає у квартирі АДРЕСА_1, заборгованість за житлово-комунальні послуги, що за період з 01.01.2002 року по 01.10.2009 року становить 10 774,14 грн., і не сплачується відповідачем у добровільному порядку, а також суму сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі – 30,00 грн.
У судовому засіданні представник позивача неодноразово уточнювала позовні вимоги, за останніми уточненнями просила стягнути з відповідача заборгованість за комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_1, в період з 01.01.2007 року по 01.09.2009 року в сумі 10 320,24 грн., обмежити право ОСОБА_1 на виїзд за кордон України до виконання зобов»язань покладених на неї судовим рішенням по даній справі , а також стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, що складаються з витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі – 30,00 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав посилаючись на відсутність договірних відносин між сторонами щодо надання житлово-комунальних послуг. Пояснив, що між позивачем і відповідачем лише 22.07.2009 року було укладено договір про проведення розрахунків за водопостачання та водовідведення за показами квартирних приладів обліку споживання холодної та гарячої води і з цього часу ОСОБА_1 здійснює поточні платежі за надані комунальні послуги. Вважав, що за таких обставин заборгованість у відповідача відсутня. Також представник зазначив, що в період з 01.08.2006 року по 01.07.2009 року відповідач не проживала в квартирі АДРЕСА_1 та не користувалася комунальними послугами, а тому, ще і за цих обставин не має за них сплачувати. Заяв до позивача про звільнення ОСОБА_1 та членів її сім»ї від оплати за комунальні послуги, за вказаний період, відповідачем позивачу не надавалось, але направлялась заява про нарахування комунальних послуг по іншій квартирі, яку обслуговує позивач, за АДРЕСА_2, в якій в цей період часу ОСОБА_1 проживала разом з неповнолітнім сином. Крім того, представник відповідача зазначив, що за тарифами на житло-комунальні послуги для населення розрахунок суми заборгованості по комунальним послугам має бути меншим, про що надав свій розрахунок. Щодо вимоги позивача про обмеження відповідача у праві виїзду за кордон України до виконання зобов»язань покладених на неї судовим рішенням по даній справі, представник відповідача також просив відмовити, посилаючись на незаконність даної вимоги. Огрунтовуючи тим, що робота відповідача пов»язана з постійними службовими відрядженнями і таке обмеження, призведе до незаконного порушення її прав та інтересів. Крім того представник відповідача в своїх запереченнях послався на те, що позов подано особою, яка не має повноважень на ведення справи, оскільки заява подана від імені юридичної особи, а підписана фізичною особою, без зазначення повного імені представника позивача, його місця проживання та без доведення підстав для пред»явлення позову даною особою, яка діє на захист інтересів позивача, також позовна заява не містить вхідного номеру та дати реєстрації. За цих обставин, вважав, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Так, судом встановлено, що відповідач являється власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується даним договору купівлі-продажу квартири від 18.03.2005 року (а.с.8).
Згідно даних розрахунку заборгованості по комунальним послугам (а.с.11-14) у відповідача ОСОБА_1 в період з 01.01.2007 року по 01.09.2009 року виникла заборгованість по платі за комунальні послуги, в сумі 9 843,59 грн., яка нею не сплачена.
Виходячи з цього, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст. 162 ЖК України, п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків», затверджених Постановою КМУ від 8.10.1992 року № 572, зі змінами і доповненнями від 14.01.2009 р.
Отже, власник та наймач (орендар) квартири, зобов'язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Посилання представника відповідача, про відсутність підстав про стягнення суми заборгованості за комунальні послуги в період з 01.01.2007 року по 01.09.2009 року, оскільки між сторонами не укладався договір про надання житлово-комунальних послуг, а також те, що в період з 01.08.2006 року по 01.07.2009 року відповідач не проживала в квартирі АДРЕСА_1, суд не приймає до уваги, оскільки факт надання позивачем комунальних послуг в період з 01.01.2007 року по 01.09.2009 року, відповідач ніяким чином не спростував, та не надав суду підтверджуючих доказів того, що такі послуги ним не споживались. По-друге: відповідач не зверталася з заявою до позивача, в установленому законом порядку, про звільнення її та членів її сім»ї від оплати за комунальні послуги, за вказаний період, як це передбачено Рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 року № 409/1843 «Про порядок звільнення наймачів (власників) квартир (приватних будинків) та членів їх сімей за період їх тимчасової відсутності від оплати за комунальні послуги».
Відповідно до п.7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків», затверджених Постановою КМУ від 8.10.1992 року № 572, зі змінами і доповненнями від 14.01.2009 р., обов»зок по укладанню договору на надання житлово-комунальних послуг покладено на власника та наймача (орендаря) квартири, житлового приміщення; власник зобов»язаний у строки, встановлені договором або законом оплачувати надані житлово-комунальні послуги.
Таким чином, невиконання власником житла обов»язку по укладанню договору на надання житлово-комунальних послуг, не являється підставою для звільнення його від оплати за надані комунальні послуги.
Разом з тим, суд знаходить частково обґрунтованими доводи позивача в частині суми заборгованості за комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_1 в період з 01.01.2007 року по 01.09.2009 року. Виходячи з наданого позивачем розрахунку, вбачається, що сума заборгованості за вказаний період становить 9 843,59 грн. а не 10 320,24 грн., як просить позивач.
Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача щодо завищених, на його думку, сум нарахувань по комунальним послугам за вказаний період та не бере до уваги наданий ним розрахунок, оскільки вимоги про здійснення перерахунку сум комунальних послуг за спірний період відповідачем в суді не заявлялись.
Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по оплаті комунальних послуг підлягають частковому задоволенню і з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 9 843,59 грн. заборгованості за період з 01.01.2007 року по 01.09.2009 року.
Що стосується поданої позивачем в процесі розгляду справи, в порядку ст..31 ЦПК України, позовної вимоги в частині обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон України до виконання зобов»язань покладених на неї судовим рішенням по даній справі, яка підтримувалась нею при наданні пояснень, саме як позовна вимога, то дане питання вирішується в встановленому ст.153 ЦПК України порядку та являється видом забезпечення позову. Оскільки позивачем не подано належним чином оформлену заяву про забезпечення позову, а дана вимога висувається як позовна, то до задоволення вона не підлягає.
Відповідно до ст.ст. 10,60 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості по платі за комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_1, в період з 01.01.2007 року по 01.09.2009 року в сумі - 9 843,59 грн.,. також до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі - 30,00 грн.
Крім того, на підставі ч.3 ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави – судовий збір в сумі 98,44 грн.
Керуючись ст. ст.10, 60, 208, 209, 212, 213-216, 223,294 ЦПК України, ст. 162 ЖК України, п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків», затверджених Постановою КМУ від 8.10.1992 року № 572, зі змінами і доповненнями від 14.01.2009 р., -
в и р і ш и в :
Позов Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення боргу – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києві заборгованість по платі за комунальні послуги в сумі 9 843,59 грн. та 30,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи, а всього 9 873 (дев»ять тисяч вісімсот сімдесят три) грн. 59 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 98 (дев»яносто вісім) грн. 44 коп.
В іншій частині – відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у десятиденний строк, з моменту проголошення рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.О. Астахова