АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2010 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

Головуючого - судді Гладія С.В.

          Суддів – Бєлан Н.О., Єленіній Ж.М.

          за участю прокурора Пламадяли І.П.  

          захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2

         підсудної ОСОБА_3

        розглянула у відкритому  судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора Ковальської О.В., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Подільського районного суду м. Києва від 19 травня 2010року.

 Цією постановою кримінальна справа з обвинувачення

           ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст.307 ч.2 КК України, повернута прокурору Подільського району м. Києва для проведення додаткового розслідування.

Органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що 9 квітня 2009 року о 12 год., перебуваючи на вулиці Булаховського в м. Києві, у не встановленої слідством особи вона незаконно придбала наркотичний засіб у великому розмірі – 500 капсул трамадолу з метою збуту, який зберігала за своїм місцем проживання, у квартирі АДРЕСА_1, до її затримання працівниками міліції біля вказаного будинку в цей же день, приблизно о 16 год.10 хв.

Повертаючи справу на додаткове розслідування внаслідок неповноти досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні, і задовольнивши про це клопотання захисника підсудної, суд першої інстанції у постанові зазначив, що органи досудового слідства проігнорували судове доручення про привід ОСОБА_4, допит якого в якості свідка визнаний обов’язковим для усунення суперечностей в його показаннях на досудовому слідстві, а також в показаннях підсудної, яка свою вину в пред’явленому обвинуваченні визнала частково.

Справа №11-а-1477 Категорія ст.307 ч.2 КК України.            

 Головуючий у першій інстанції Ноздряков С.В. Доповідач Бєлан Н.О.

Також у постанові головуючий зазначив, що з показань інших свідків, зокрема ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які були понятими при вилученні у підсудної наркотичного засобу, суд «не може встановити реальні обставини справи».

Крім того, неповнота досудового слідства виразилася, на переконання головуючого, у тому, що у справі відсутні інші докази, у тому числі й не проведена оперативна закупівля наркотичного засобу .

В апеляції прокурор порушив питання про скасування постанови як незаконної та направлення кримінальної справи на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.

В запереченнях підсудна наполягає на безпідставності доводів апеляції прокурора.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію, пояснення захисників та підсудну про законність та обґрунтованість постанови суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, судова колегія вважає її такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду справи допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні.

За змістом частини першої вказаної статті та роз’яснень, що містяться у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11 лютого 2005 року “Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення справ на додаткове розслідування”, суд повинен вживати необхідних заходів до усунення виявлених недоліків досудового слідства під час судового розгляду справи, у тому числі й шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідків, виклику й допиту нових свідків, проведення експертиз, витребування документів, вчинення інших процесуальних дій.

Проте усупереч цим вимогам закону суд при  розгляді справи не вжив належних заходів щодо усунення зазначеної неповноти.

Як вбачається з протоколу судового засідання, підсудна визнала свою вину частково, заперечувала умисел на збут наркотичного засобу, який дійсно зберігала за місцем свого мешкання на прохання знайомого чоловіка на ім’я ОСОБА_4. Також зауважувала, що на неї чинили тиск працівники міліції, тому у перших поясненнях стверджувала, що мала намір продати пігулки трамадолу.

 У постанові, пославшись на те, що в показаннях підсудної містяться суперечності, суд не зазначив будь-які дані про це та не навів переконливих мотивів, чому вважає неможливим їх усунути під час судового розгляду справи.

Між тим, з цього приводу підсудна допитана поверхово, її показання на досудовому слідстві не перевірялися.

Що стосується посилань у постанові на те що, слідчий не виконав судове доручення щодо “доставки” свідків, то вони безпідставні, оскільки в матеріалах справи містяться дані, які свідчать про те, що зокрема свідок ОСОБА_8 на момент розгляду справи перебував за межами м. Києва.

Проте питання про можливість дослідження його показань відповідно до вимог ст.306 КПК України не вирішувалося.

Крім того, зі справи убачається, що постановою суду від 26 листопада 2009 року працівникам Подільського РУ ГУ м. Києва було доручено у порядку ст.292 КПК України здійснити привід свідків, у тому числі й свідка ОСОБА_4 та його дружини ОСОБА_8, проте яка не виконана у зв’язку з тим, що вони не мешкають у цьому районі.

Така ж постанова від 22 лютого 2010 року була направлена для виконання до Деснянського РУ ГУ М. Києва, а у порядку ст.315-1 КПК України слідчому доручено встановити місце знаходження цих осіб.

На виконання судового доручення встановлено, що ОСОБА_8 на час розгляду справи у суді виїхав за межі України, що підтверджувала й допитана в якості свідка його дружина, за показаннями якої він перебуває у м. Москва.

Разом з тим, ці дані не перевірялися і судове доручення слідчому з цього приводу не надавалося.

Крім того, суд допустився оцінки доказів, зазначивши що від допиту вказаних у постанові суду свідків неможливо встановити винуватість, або невинуватість підсудної у вчиненні злочину, що є недопустимим.

Отже, не перевіривши показання підсудної протягом досудового слідства, у томі числі й на очній ставці із свідком ОСОБА_4, а також не дослідивши показання останнього у встановленому законом порядку, суд поставив під сумнів достовірність їх показань як доказу.

Також незрозумілою є вказівка у постанові щодо неможливості винесення судом виправдувального вироку, що не може бути підставою, як для визнання досудового слідства неповним, так і повернення справи на додаткове  розслідування.

Безпідставними і незрозумілими у постанові є вказівки щодо проведення оперативної закупівлі, бо не ґрунтуються на матеріалах справи.

Отже, у постанові не наведено переконливих аргументів щодо обставин, які не були досліджені або були поверхово досліджені на досудовому слідстві, а також, не зазначено, які суперечності містяться в показаннях свідків, і чому суд не може їх усунути в судовому засіданні, а також допустив неправильність у формулюванні своїх висновків, тому таку постанову судді не можна визнати законною, і яка підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно повно та об’єктивно дослідити обставини справи та прийняти законне й обґрунтоване рішення

Керуючись ст.ст.365, 366, 382 КПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора Ковальської О.В. задовольнити.

 Постанову Подільського районного суду м. Києва від 19 травня 2010 року про направлення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3 за ст.307 ч.2 КК України на додаткове розслідування скасувати,  а справу повернути в той же суд на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.

Головуючий:                                                      

            Судді: