Справа № 22ц-1791/2009 р. Категорія 01, 37
Головуючий у 1 інстанції Білик Г. О.
Доповідач Тракало В.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 травня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі: головуючого - судді Тракало В.В., суддів Воробйової Н.С., Данілова О.М., при секретарі Бобко О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Семиполківської сільської ради Броварського району Київської області, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно та визнання незаконним рішення сільської ради.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів
встановила:
У березні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Семиполківської сільської ради про визнання за ним права власності на АДРЕСА_1 та земельну ділянку за вказаною адресою розміром 0, 29 га в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його баби ОСОБА_6, яка у 1973 році склала на його ім"я заповіт.
У позовній заяві зазначив, що земельна ділянка перебувала у бабиному користуванні, після смерті якої він фактично прийняв спадщину, вступивши в управління спадковим майном, так як до 1986 року проживав за вказаною адресою, а з 1986 року - у м. Києві. Відповідно до ст. 3О ЗК у редакції 1992 року, до нього разом з переходом права власності на будівлі повинна була перейти в користування і вказана земельна ділянка. Проте у 2001 році він побачив, що земельну ділянку обробляв сусід ОСОБА_3, який пояснив, що 0, 14 га йому надано тимчасово під город. Позивач дозволив йому обробляти земельну ділянку. Але у 2004 році ОСОБА_3 самовільно зніс успадкований позивачем будинок та викорчував сад. У 2007 році йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на будинок, так як таке свідоцтво не видавалося первинному власнику, тобто спадкодавцю. Тому позивач просив задовольнити позов.
В ході розгляду справи позивач доповнив позов вимогами про визнання незаконним рішення Семиполківської сільської ради від 18 квітня 1997 року про передачу ОСОБА_1 у власність 0, 175 га під індивідуальне будівництво та 0, 15 га для ведення підсобного господарства по АДРЕСА_2 без номера, посилаючись на те, що фактично ця земельна ділянка була незаконно надана ОСОБА_1 із земельної ділянки його баби, майно якої він успадкував. Починаючи із 1985 року вказана земельна ділянка ніким не вилучалася, тому не могла бути надана нікому іншому, крім спадкоємця.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку розміром 0, 29 га по АДРЕСА_1 залишено без розгляду за заявою позивача.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Встановлено факт прийняття ним спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його баби ОСОБА_6 за заповітом та визнано за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на будинок і надвірні будівлі по АДРЕСА_1. Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Семиполківської сільської ради від 18 квітня 1997 року про передачу ОСОБА_7 у власність 0, 175 га під індивідуальне будівництво та 0, 15 га для ведення підсобного господарства, а всього0, 325 га по АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові з таких підстав.
Відповідно до п. 3 та 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття ним спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 та визнаючи за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на будинок та надвірні будівлі АДРЕСА_1 суд вважав доведеним факт, що у шестимісячний строк після смерті баби позивач вчинив дії, які свідчать про вступ ним в управління та володіння спадковим майном, оскільки про це свідчить довідка сільської ради від 18 жовтня 1986 року. А так як на час прийняття виконавчим комітетом Семиполківської сільської ради рішення 18 квітня 1997 року про передачу ОСОБА_7 у власність 0, 175 га під індивідуальне будівництво та 0, 15 га для ведення підсобного господарства, а всього 0, 325 га по вул. Єсеніна у с Семиполки, ця земельна ділянка рішенням ради в порушення вимог ч.5 ст. 116 ЗК України не вилучалась з користування спадкодавця, то вона незаконно була передана ОСОБА_1, суд визнав вказане рішення недійсним.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6, яка проживала у АДРЕСА_1 У 1973 році вона заповіла все своє майно ОСОБА_2 Спадкова справа після смерті ОСОБА_6 за період 3 1985 по 31 грудня 1997 року не заводилась, що стверджується довідкою завідувача Київського обласного нотаріального архіву від 13 жовтня 2008 року (а.с. 98). ОСОБА_2 вперше звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини 7 квітня 2007 року (а.с. 45). Пославшись на довідку сільської ради від 18 жовтня 1986 року як на доказ про прийняття позивачем спадщини, суд взагалі не з"ясовував обставини, передбачені п.1 ч. 1 ст. 549 ЦК України 1963 року, та не навів у рішенні достовірних доказів, які стверджують, що саме у шестимісячний строк після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач вчинив дії (які саме і коли та чим це підтверджується), які б свідчили, що він фактично вступив у володіння та управління спадковим майном. Проте такі докази у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до вимог ст. 380 ЦК України об"єктом права власності є житловий будинок, тобто будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Визнаючи за позивачем право власності в порядку спадкування на
будинок та надвірні споруди по АДРЕСА_1, суд цих вимог закону не врахував, та визнав за ним право власності на неіснуючі будівлі. Факт відсутності будь-яких будівель на вказаній земельній ділянці стверджується довідкою сільської ради (а.с. 46), актом обстеження земельної ділянки за участю депутата (а.с. 47), факт відсутності будинку на земельній ділянці стверджував і сам позивач у позовній заяві.
Не можна погодитися і з висновком суду про визнання незаконним за позовом ОСОБА_2 рішення виконавчого комітету Семиполківської сільської ради від 18 квітня 1997 року про передачу ОСОБА_7 у власність 0, 175 га під індивідуальне будівництво та 0, 15 га для ведення підсобного господарства, а всього 0, 325 га по АДРЕСА_2. Оскільки його право вказаним рішенням ніяк не порушено. На час смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 земельна ділянка не могла перебувати у власності громадян, а тому не могла спадкуватися. Станом на 1985 рік ще не діяла ст. 30 ЗК України в редакції 1992 року щодо переходу права користування земельною ділянкою при переході права власності на будинок, на яку послався позивач. Рішень первинного землекористувача про надання ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, як то було передбачено земельним кодексом 1970 року, чи правоустановчих документів на земельну ділянку, передбачених ст. ст. 22, 23 ЗК України в редакції 1992 року, ст. ст. 125, 125 діючого на даний час ЗК у матеріалах справи немає. А застосування судом вимог статей 116, 118 діючого у даний час ЗК 2001 року для визнання незаконним рішення від 18 квітня 1997 року є безпідставним. І зовсім абсурдним є висновок суду про відсутність рішення ради про вилучення земельної ділянки у спадкодавця після 1985 року. До того ж суд взагалі не звернув уваги на пропуск позивачем строку звернення до суду з вимогами про оскарження рішення ради, в той час як в силу ст. 75 ЦК України 1963 року суд зобов"язаний застосувати наслідки пропуску встановленого законом трьохрічного строку позовної давності незалежно від заяви сторін.
За таких обставин, коли висновки суду не відповідають обставинам справи, крім того судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення про відмову в позові ОСОБА_2
Керуючись ст. 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Семиполківської сільської ради Броварського району Київської області, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно та визнання незаконним рішення сільської ради.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.