Справа № 22ц-2043 /2009 р.

Головуючий у 1 інстанції Ковальчук Л.М.

Категорія 01, 45

Доповідач Тракало В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 червня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі: головуючого - судді Тракало В.В., суддів Березовенко Р.В., Воробйової Н.С., при секретарі Бобко О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, до якої приєднався ОСОБА_3, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області, товариства з обмеженою відповідальністю "Екер", ОСОБА_4, Києво-Святошинської районної державної адміністрації, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, треті особи: садове товариство "Масив "Оленівка", Києво-Святошинський районний відділ Київської регіональної філії державного підприємства "Центр земельного державного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах" про визнання частково недійсним розпорядження, визнання недійсними державного акта на право власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь- у справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,

встановила:

У березні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_7, який з 1991 року був членом садового товариства "Масив "Оленівка" та якому була надана у користування земельна ділянка НОМЕР_1. Позивач є спадкоємцем батька за заповітом. Крім того, ще за життя батька позивача також було прийнято у члени цього садового товариства.

За життя ОСОБА_7 та сусід ОСОБА_3 користувалися суміжною земельною ділянкою НОМЕР_2, яка рішенням Малютянської сільської ради від 26 серпня 1997 року була передана у власність ОСОБА_8, але яка нею не користувалася, дозволивши використовувати її сусідам ОСОБА_7 та ОСОБА_3 10 червня 2004 року за клопотанням ОСОБА_7 було прийняте рішенням правління садового товариства про передачу йому земельної ділянки НОМЕР_2. У цей же день ОСОБА_7 подав клопотання про приватизацію цієї земельної ділянки. 13 липня 2004 року він уклав договір з ТОВ "Екер" на розробку технічної документації, сплативши вартість послуг вказаної організації. Розпорядженням Києво-Святошинської райдержадміністрації від 4 жовтня 2004 року ОСОБА_7 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність. 24 червня 2006 року Українським науково-дослідним інститутом "Процивільсільбуд" було розроблено "Коригування організації та забудови території садівницького товариства "Оленівка-2" на території Малютянської сільської ради", на підставі якого відведені ОСОБА_7 земельні ділянки НОМЕР_1 та НОМЕР_2 були об’єднані в одну земельну ділянку. Таке коригування було погоджено і підписано головою правління садового товариства., завідуючим відділом містобудування та архітектури, а також начальником відділу земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі.

Проте у березні 2007 року позивача та його батька землевпорядна організація ТОВ "Екер" повідомила про неможливість закінчити виготовлення технічної документації на земельні ділянки, так як 8 червня 2005 року державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_2 видано ОСОБА_9 Після цього позивач дізнався, що влітку 2004 року в.о. голови правління садового товариства Шепелев О.А. без відповідного рішення садового товариства, без прийняття у члени садового товариства ОСОБА_9, без повідомлення ОСОБА_7, якому було надано дозвіл на виготовлення проектної документації на вказану земельну ділянку, незважаючи на те, що ця ділянка знаходилася у фактичному користуванні ОСОБА_7 та ОСОБА_3, незаконно передав спірну земельну ділянку ОСОБА_9

Посилаючись на те, що за життя батько розпочав процес приватизації земельної ділянки і не встиг завершити його не зі своєї волі, так як помер ІНФОРМАЦІЯ_1 а позивач є правонаступником його прав та обов’язків, успадкував будинок у садовому товаристві, крім того, будучи членом садового товариства ще за життя батька, не зміг скористатися своїм правом на отримання спірної ділянки у власність як член товариства, що використовував її разом з батьком протягом тривалого часу, хоч після смерті батька звернувся з таким проханням до компетентних органів, ОСОБА_1 просив скасувати розпорядження Києво-Святошинської райдержадміністрації від 14 січня 2005 року про передачу у власність ОСОБА_9 земельної ділянки розміром 0, 0603 га у садовому товаристві "Оленівка", визнати недійсним державний акт, виданий ОСОБА_9 8 червня 2005 року, а так як ОСОБА_9 24 жовтня 2008 року продав цю земельну ділянку ОСОБА_5, то визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, на цю земельну ділянку.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, до якої приєднався ОСОБА_3, просять скасувати рішення суду з направленням справи на новий розгляд з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд виходив з того, що ОСОБА_1 свої вимоги обгрунтовував тим, що спірна земельна ділянка належала його батькові, проте правовстановчих документів на ім’я батька на цю ділянку не надав. Крім того, за життя батько позивача знав, що спірна земельна ділянка передана у власність ОСОБА_9, проте за захистом порушених прав до суду не звертався. Крім того, спірна земельна ділянка вже продана ОСОБА_5 і договором купівлі-продажу права позивача не порушені.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки вони зроблені без повного та всебічного з’ясування обставин справи.

Так, обгрунтовуючи позов, ОСОБА_1 посилався на те, що його батько розпочав процес приватизації спірної ділянки, але він не був закінчений у зв’язку зі смертю батька. Крім того, позивач зазначав, що він особисто як член садового товариства ще за життя батька також мав намір отримати у власність спірну земельну ділянку, звертався до компетентних органів.

Проте суд, в порушення вимог ч.4 ст. 10 ЦПК України, яка передбачає, що суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи: роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки, попереджує про вчинення чи не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом, суд належним чином не уточнив підстави позовних вимог ОСОБА_1, та не розглянув позовні вимог про порушення його права як члена садового товариства на отримання спірної земельної ділянки в особисту власність, що відповідно до вимог п.5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

Крім того, не можна погодитися з висновком суду про те, що за життя ОСОБА_7 знав, що спірна земельна ділянка передана у власність ОСОБА_9, проте за захистом порушених прав не звертався. З матеріалів справи вбачається, що 10 червня 2004 року відведено на місцевості межі земельної ділянки ОСОБА_7, а саме земельних ділянок НОМЕР_1, НОМЕР_2. Цей акт підписано головою правління садового товариства, представником ДП "Києво-Святошинське" земельн-кадастрового бюро, представник виконкому сільської ради та, землевпорядник та 5 суміжних землекористувачів (а.с. П). 30 липня 2004 року ОСОБА_7 звернувся до Києво-Святошинської райдержадміністрації з заявою про безоплатну передачу у приватну власність земельної ділянки у садовому товаристві розміром 0, 12 га (в тому числі й спірної земельної ділянки НОМЕР_2) (а.с. 15). 13 липня 2004 року ОСОБА_7 здійснив оплату за виготовлення технічної документації (а.с. 9). 4 жовтня 2004 року за наслідками розгляду клопотання ОСОБА_7 надано дозвіл на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки йому у власність (а.с. 12). 13 лютого 2007 року ОСОБА_11 звернувся до землевпорядного органу із письмовою заявою, в якій просив повідомити про причини тривалого не виготовлення технічної документації (а.с. 14). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер. Матеріали справи не містять відомостей про те, що за життя ОСОБА_7 було відомо про видачу державного акта на спірну земельну ділянку ОСОБА_9 Позивач заявляв, що про наявність державного акта на ім’я відповідача він дізнався лише у 2007році і батько не міг звернутися до суду, так як помер. Суду необхідно було з’ясувати з чиєї вини не було своєчасно закінчено приватизацію земельної ділянки ОСОБА_7, яка фактично перебувала у його користуванні з дозволу компетентних органів, та правомірність видачі державного акта на вказану земельну ділянку відповідачеві, який не був членом товариства та ніколи не користувався спірною земельною ділянкою.

До того ж, з матеріалів справи вбачається, що частина спірної земельної ділянки тривалий час перебувала і перебуває у користуванні ОСОБА_3, який в порушення вимог ст. 3З ЦПК України не був залучений до участі у справі в якості відповідача чи третьої особи і який приєднався до апеляційної скарги, оскаржуючи рішення. Це є підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд на підставі п.4 ст. 311 ЦПК України.

Не з’ясовані судом також обставини, чи було припинено у встановленому законом порядку право користування цією земельною ділянкою члена садового товариства ОСОБА_8, чи приймалися до членів садового товариства її члени сім’ї чи правонаступники, що має істотне значення для вирішення спору.

За таких обставин, коли судом порушені норми матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, рішення суду не може залишатися без змін і підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, розглянути всі заявлені позовні вимоги та їх правові підстави, притягнути до участі у справі всіх осіб, інтереси яких зачіпаються, повно та всебічно з’ясувати обставини справи, права та обов’язки сторін і вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись ст. 307, 311, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2009 року скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.