УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Матюшенка І.В.

суддів: Малахової Н.М., Женевської А.В.

при секретарі судового

засідання Жовновській О.О.

з участю: апелянта ОСОБА_2 та представника ПП „Горизонталь плюс" Кобернюка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ружинського районного суду від 23 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства „Горизонталь плюс" та ОСОБА_4 про зобов’язання виконання умов договору,

встановила:

У травні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в якому просив: зобов’язати приватне підприємство „Горизонталь плюс" (далі -Підприємство) виконати умови договору від 18 липня 2006 року, укладеного між ним та Підприємством на виконання робіт по виготовленню технічної документації із землеустрою по переоформленню права власності на земельні ділянки, отримані ОСОБА_2 за договором дарування від 20 листопада 2003 року, та виготовленню Державного акта на право власності на вказані земельні ділянки та встановити межові знаки згідно Державного акта на землю серії ЖТ № 155812; зобов’язати ОСОБА_4 демонтувати частину огорожі, яка розміщена на його, ОСОБА_2, земельній ділянці згідно Державного акта на землю. На обгрунтування позову зазначав, що Підприємство не виконує умови договору від 18 липня 2006 року в частині строків виконання зобов’язань, а відповідач ОСОБА_4 самовільно зайняв частину належної йому земельної ділянки.

Рішенням Ружинського районного суду від 23 квітня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про задоволення його позовних вимог. Апелянт зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про відмову з його боку щодо переоформлення Державного акта на право власності на земельну ділянку, суд безпідставно послався на положення ст. 158 ЗК України та не застосував до спірних правовідносин положення ст. ст. 509, 901 та 902 ЦК України.

Представник Підприємства заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду законним та обгрунтованим.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судами встановлено, що 18 липня 2006 року між позивачем та Підприємством було укладено договір (а.с. 7) на виготовлення технічної документації із землеустрою по переоформленню права власності на земельні ділянки, отримані ОСОБА_2 за договором дарування від 20 листопада 2003 року (а.с. 17), та на виготовлення Державного акта на право власності на вказані земельні ділянки. За умовами договору апелянт мав сплатити за роботу 165 грн., а Підприємство у п’ятимісячний термін (або від сесії сільської ради до наступної сесії) мало скласти відповідну технічну документацію та ще протягом 0.5 місяця виготовити Державний акт на право приватної власності на землю. ОСОБА_2 умови договору щодо оплати замовлення виконані (а.с. 10). Підприємством, в свою чергу, як на час розгляду справи судом першої інстанції, так і на час розгляду справи апеляційним судом, Державний акт на право приватної власності на землю на ім’я апелянта не виготовило.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Статтею 526 цього ж Кодексу встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Підприємства про спонукання до виконання умов договору від 18 липня 2006 року підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 до підприємства в частині зобов’язання останнього встановити межові знаки згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЖТ 155812 та в частині зобов’язання ОСОБА_4 демонтувати частину огорожі, суд першої інстанції виходив з того, що розмір та межі земельної ділянки ОСОБА_4 відповідають розмірам, зазначеним у наявному у нього Державному акті а межі земельної ділянки погоджені з суміжними землекористувачами. Проте, такий висновок суду у даній справі є передчасним.

Відповідно до положень ст. ст. 1 та З ЦПК України захисту в судовому порядку підлягає порушене, невизнане чи оспорюване право. Згідно статей 125 та 126 ЗК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником відповідного Державного акту.

Оскільки ОСОБА_2 після укладення 20 листопада 2003 року договору купівлі-продажу земельних ділянок не було отримано відповідного Державного акту, апелянт не набув на них права власності. А відтак, його позовні вимоги до ОСОБА_4 про зобов’язання останнього демонтувати частину огорожі (фактично це вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою) є безпідставними. Безпідставними є і вимоги ОСОБА_2 до Підприємства про встановлення межових знаків на земельній ділянці згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ЖТ № 155812, оскільки останній було видано на ім’я ОСОБА_5.

Враховуючи, що у задоволенні позову ОСОБА_2 в цій частині слід відмовити саме з наведених підстав, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з інших підстав.

Судові витрати між сторонами у справі підлягають розподілу з урахуванням положень ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ружинського районного суду від 23 квітня 2009 року скасувати, ухваливши нове рішення про часткове задоволення позову.

Зобов’язати приватне підприємство „Горизонталь плюс" виконати умови договору від 18 липня 2006 року, укладеного між ГШ „Горизонталь плюс" та ОСОБА_2 щодо виконання робіт по виготовленню технічної документації із землеустрою по переоформленню права власності на земельні ділянки, отримані ОСОБА_2 за договором дарування від 20 листопада 2003 року, та виготовлення Державного акта на право власності на вказані земельні ділянки.

Стягнути з приватного підприємства „Горизонталь плюс" на користь держави (р/р 31416537700002, банк - УДК в м. Житомирі, МФО - 811039, код ЗКПО - 22062319, код платежу - 22090100) судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп. та 12 грн. 50 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи (р/р 31210259701002, отримувач - УДК у м. Житомирі, банк отримувача - ГУДКУ у Житомирській області, код - 22062319, МФО - 811039).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_2 25 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи (р/р 31210259701002, отримувач -УДК у м. Житомирі, банк отримувача.- ГУДКУ у Житомирській області, код -22062319, МФО-811039).

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Справа № 22 ц/1486 Головуючий в суді 1 -ї інстанції Грек М. М.

Категорія 45

Доповідач Матюшенко І.В.