Справа 22ц-20799\2009

Головуючий у 1-й інстанції Пустовіт О. Г.

Категорія 26 \3\

Суддя-доповідач Карнаух В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого-судді Ляховської І.Є.,

суддів Барильської А.П., Карнаух В.В.

при секретарі Захаровій О.О.

за участю: представника відповідача Відділу освіти виконавчого комітету Тернівської районної в місті ради міста Кривого Рогу - Какуріної Валентини Яківни позивачки - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Відділу освіти виконавчого комітету Тернівської районної в місті ради міста Кривого Рогу на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 20 лютого 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради міста Кривого Рогу про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2007 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Відділу освіти виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради міста Кривого Рогу (далі Відділ освіти) про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, та просила суд стягнути з відповідача на її користь 84 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 20 лютого 2009 року позов задоволено частково.

Стягнуто з на користь позивача з Відділу освіти 15 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі Відділ освіти ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме: вважає, що не встановлено факту професійного захворювання, а хронічний ларингіт є лише віковою хворобою, оскільки ОСОБА_5 звернулася з заявою про встановлення їй професійної хвороби на 69 році життя і раніше не лікувалася з діагнозом «хронічний ларингіт». Також позивачка мала змогу зменшити педагогічне навантаження, однак ніколи не зверталася з таким проханням. Той факт, що ОСОБА_5 зазнала моральних страждань, втратила нормальні життєві зв’язки і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя не має підстав, оскільки згідно рішення МСЕК їй не забороняється педагогічна робота взагалі, а встановлено тільки обмеження в навчальних годинах, також їй не було встановлено інвалідність, вона може продовжувати працювати в закладах навчання за бажанням.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Відділу освіти підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 з 1964 працювала в Криворізькому загально виховному комплексі «Загальноосвітня школа І—III ступенів-дитячий садок № 38»: організатором позакласної і позашкільної роботи, вчителем математики і директором. 29 березня 2007 року рішенням ЛЕК Українського Науково-дослідного інституту промислової медицини їй було встановлено професійне захворювання - хронічний гіпертрофічний ларингіт, рецидивуючий перебіг, стійка вторинна дистонія. За результатами розслідування професійного захворювання було складено акт № 2 від 17.04.2007 року. Висновком МСЕК від 16 травня 2007 року їй було встановлено 25 % втрати професійної працездатності безстроково.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовано керувався статтею 237-1 Кодексу законів про працю України, яка передбачає відшкодування моральної шкоди власником або уповноваженим ним органом, якщо порушення законних прав працівника призвело до моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв’язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Факт спричинення моральної шкоди позивачці, у зв’язку з професійним захворюванням встановлений, в судовому засіданні. Професійне захворювання спричиняє позивачці фізичні та моральні страждання, вона відчуває незручності у повсякденному житті, змушена терпіти болі, постійний кашель та моральні страждання, стан її здоров’я погіршується, вона не може повноцінно спілкуватися, змушена проходити медикаментозне лікуватися, на що необхідні кошти.

Доводи відповідача про те, що хронічний ларингіт є лише віковою хворобою позивачки є необгрунтованими, оскільки професійне захворювання позивачці було встановлено висновком МСЕК, який відповідачем не оскаржувався.

Інші доводи відповідача є безпідставними і висновків суду не спростовують.

Однак колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом без урахуванням роз’яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., (з подальшими змінами), "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що настали. Суд не в повній мірі врахував ступінь фізичних і моральних страждань позивачки, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що настали.

За таких обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманого позивачкою професійного захворювання, і пов’язані з ним фізичні і моральні страждання позивачки, інтенсивність і довготривалість фізичних і психічних страждань позивачки, істотність вимушених змін у її життєвих і трудових стосунках, та наслідків, що настали, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшивши розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивачки до 3 000 грн. відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

В іншій частині рішення суду необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, п. 3 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Відділу освіти виконавчого комітету Тернівської районної в місті ради міста Кривого Рогу задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 20 лютого 2009 року змінити. Зменшити суму відшкодування моральної шкоди, стягнутої з Відділу освіти виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради міста Кривого Рогу на користь ОСОБА_5 до 3 000грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.