Справа № 22-1908 Головуючий у 1-ій інстанції - Мягкоход Ю.В.

Доповідач - Карпенко С.О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого - судді Карпенко С.О.

суддів Наумчука М.І., Волошиної В.М.,

при секретарі Ярошенку С.В.,

з участю позивачів та їх представника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві

апеляційну скаргу ОСОБА_3,

який діє в інтересах Державного територіально-галузевого об'єднання

«Південно-Західна залізниця» Державної адміністрації залізничного транспорту України

Міністерства транспорту та зв'язку України,

на заочне рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 15 липня 2008 року

в справі за позовом ОСОБА_4

до Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський Південно-Західної залізниці,

Управління „Південно-західна залізниця"

Державної адміністрації залізничного транспорту України Міністерства транспорту України

про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу

та відшкодування моральної шкоди

та за позовом ОСОБА_5

до Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський Південно-Західної залізниці,

Управління „Південно-західна залізниця"

Державної адміністрації залізничного транспорту України Міністерства транспорту України

про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та

відшкодування моральної шкоди,

встановила:

У лютому 2008 року ОСОБА_4 звернулася у суд з позовом до Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський Південно-Західної залізниці, Управління „Південно-західна залізниця" Державної адміністрації залізничного транспорту України Міністерства транспорту України про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди у сумі 5 000 грн.

Посилалась на те, що її незаконно звільнено з посади провідника вагона пасажирського поїзда № 53/54 сполученням «Санкт-Петербург-Київ» на підставі п.8 ст.36 КЗпП України, оскільки жодних порушень трудового контракту, а саме в частині порушення митних правил, з її боку не було. Тому просила скасувати наказ про її звільнення, поновити на роботі, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.

У тому ж місяці 2008 року з аналогічним позовом звернувся у суд ОСОБА_5, який свої позовні вимоги обґрунтовував тими ж обставинами, і ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 16.04.08 року вказані позови об'єднані в одне провадження.

Заочним рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 15.07.08 року, заява відповідача про перегляд якого ухвалою того ж суду від 11.12.08 року залишена без задоволення, позови ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволені.

Скасований наказ № 75/ОС від 11.01.08 року Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський Управління Південно-Західної залізниці в частині звільнення з роботи провідника пасажирських вагонів ОСОБА_4 за п.8 ст.36 КЗпП України на підставі, передбаченій контрактом, з 11.01.08 року і остання поновлена на вказаній посаді з 11.01.08 року.

Стягнуто з Управління Південно-західна залізниця Державної адміністрації залізничного транспорту України Міністерства транспорту України на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 12 869 грн04 коп., 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди і 30 грн понесених судових витрат.

Скасований наказ № 74/ОС від 11.01.08 року Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський Управління Південно-Західної залізниці в частині звільнення з роботи провідника пасажирських вагонів ОСОБА_5 за п.8 ст.36 КЗпП України на підставі, передбаченій контрактом, з 11.01.08 року і останній поновлений на вказаній посаді з 11.01.08 року.

Стягнуто з Управління Південно-західна залізниця Державної адміністрації залізничного транспорту України Міністерства транспорту України на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 12 521 грн77 коп., 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди і 30 грн понесених судових витрат.

У поданій апеляційній скарзі Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» Державної адміністрації залізничного транспорту України Міністерства транспорту та зв'язку України, в інтересах якого діє ОСОБА_3, просить заочне рішення скасувати і постановити нове, яким позивачам у задоволенні позовів відмовити.

Апелянт вважає, що достатньою підставою для звільнення провідників є факт виявлення співробітниками митної служби товарів, прихованих від митного контролю. Зазначає, що судом порушені норми процесуального права, оскільки рішення не містить посилання на норму, що регулює питання відшкодування судових витрат, та порушені правила підсудності.

Вказує, що суд безпідставно не застосував норми Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" і ст.237 КЗпП України щодо покладання на службову особу, винну у незаконному звільненні, обов'язку покрити шкоду, завдану підприємству у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу. На думку апелянта, підстав для стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди суд не мав.

В суді апеляційної інстанції позивачі та їх представник апеляційну скаргу не визнали і просили рішення суду залишити без змін; письмові заперечення долучені до матеріалів справи.

Інші особи, які беруть участь у розгляді справи, у судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином; клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило. Тому суд вважає можливим розглянути справу у їх відсутності.

Колегія суддів, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, ; дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 працювали у відповідача на посаді провідника пасажирських вагонів за контрактом з працівником, проте наказами № 75/ос та № 74/ос від 11.01.08 року відповідно їх було звільнено на підставі п.8 ст.36 КЗпП України, п. 17-6 контракту - у зв'язку з порушенням митних правил.

Суд першої інстанції задовольняючи позов, виходив з того, що позивачі незаконно звільнені з посади провідників пасажирського поїзду на підставі п.п.«б» п.17 Контракту з працівником і підлягають поновленню судом на ці й же посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Такі висновки суду є правильними, враховуючи наступне.

Відповідно до п.п."б" п.17 Контракту з працівником останній може бути звільнений, а цей контракт - розірваний з ініціативи роботодавця до закінчення терміну дії контракту у разі порушення працівником митного законодавства України.

27.12.06 року під час проходження прикордонно-митного контролю поїзда № 53/54 сполученням «Санкт-Петербург-Київ» на станції «Горностаївка» працівниками митниці було виявлено під вагонами №№ 4, 5, 6, 7, 9 у порожнинах, розташованих з тильних сторін ящиків з обладнанням для кондиціювання повітря, приховані від митного контролю товари (ДВД з записами, лазерні будівельні пристрої та інше).

Пункт 2.4. Інструкції провідника пасажирських вагонів № ЦЛ-0038 покладає на провідника обов'язок перед поїздкою з початкового пункту відправлення здійснити огляд усіх місць вагона, де можуть бути заховані предмети або переховуватись люди (вугільні яшики, котельні відділення, конструктивні порожнини) і під час приймання-здавання чергування та на шляху прямування поїзда періодично перевіряти зазначені місця. Зовнішній огляд вагона, зокрема, огляд ящиків з обладнанням для кондиціювання повітря, що знаходяться під вагонами, до обов'язків провідника не входить.

Жодного доказу на підтвердження вини позивачів чи визнання ними своєї вини у порушенні митних Правил суду не надано і, крім того, безспірно встановлено, що оспорювані накази прийняті без таких доказів і лише на підставі інформаційного листа Чернігівської митниці ДМС України від 11.01.08 року, в якому повідомлявся факт порушення митних правил Невстановленими особами.

Тому суд підставно визнав звільнення незаконним і поновив позивачів на роботі, стягнувши на їх користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Проте, визначаючи суми коштів, що підлягають стягненню на користь кожного з позивачів на відшкодування моральної шкоди, суд не врахував всіх фактичних обставин справи та доказів, наданих позивачами на підтвердження позовних вимог у цій частині.

При постановленні рішення про задоволення позовних вимог у цій частинні у повному обсязі, суд послався, в тому числі, на ту обставину, що підстави звільнення ображають честь та гідність позивачів, проте такими обставинами ні ОСОБА_4, ні ОСОБА_5 заподіяння моральної шкоди не обґрунтовували.

Зі змісту позовів вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 при обгрунтуванні суми коштів, які просили стягнути на відшкодування моральної шкоди, послались на переживання у зв'язку зі втратою роботи, необхідність відвідування юристів, погіршення стану здоров'я та нервування, проте будь-яких доказів на підтвердження погіршення стану здоров'я кожного з відповідачів як наслідок неправомірних дій відповідача по їх звільненню, позивачі не надали.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру коштів, що підлягають стягненню на відшкодування моральної шкоди на користь кожного з позивачів, підлягає зміні, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості та враховуючи, що основне право, за захистом якого звернулися позивачі, -відновлене.

Твердження апелянта про те, що достатньою підставою для звільнення провідників є факт виявлення співробітниками митної служби товарів, прихованих від митного контролю, безпідставне. Такий факт не підтверджує порушення позивачами митного законодавства України, так як ні до адміністративної, ні до кримінальної відповідальності вони притягнуті не були, а можливе неналежне виконання ними посадової інструкції, виражене у формі бездіяльності, не є порушенням митних правил, вчиненим шляхом приховування від митного органу товару, що є умисною дією.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення, якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи. Проте порушення, на які вказує апелянт, на законність рішення не вплинули.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє в інтересах Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» Державної адміністрації залізничного транспорту України Міністерства транспорту та зв'язку України, задовольнити частково.

Заочне рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 15 липня 2008 року в частині стягнення з Управління „Південно-західна залізниця" Державної адміністрації

залізничного транспорту України Міністерства транспорту України на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 коштів на відшкодування моральної шкоди змінити, зменшивши суму коштів, стягнутих на користь кожного з них з 5 000 грн до 2 000 грн. на користь кожного.

В іншій частині заочне рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 15 липня 2008 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили до Верховного Суду України шляхом подання до цього суду касаційної скарги.