Справа № 22ц-1959/ 2009 р.

Головуючий в суді І інстанції Білик Г. О.

Категорія 01, 37

Доповідач Тракало В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 червня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду

Київської області в складі:

головуючого - судді Тракало В.В.,

суддів Березовенко Р.В., Воробйової Н.С.,

при секретарі Бобко О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною

скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду

Київської області від 18 липня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до

ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_1, Броварська районна державна нотаріальна контора Київської області,

Калинівська сільська рада Броварського району Київської області про встановлення

факту прийняття спадщини, визнання частково недійсним свідоцтва про право на

спадщину за заповітом та визнання права власності в порядку спадкування на частину

земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

встановила:

У червні 2006 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до своєї сестри ОСОБА_3 та до ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання свідоцтв про право на спадщину частково недійсними, визнання права власності на 1/3 частину спадкового майна.

Позов обгрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її та відповідачки мати ОСОБА_6, після смерті якої відкрилася спадщина на будинок АДРЕСА_1 земельну ділянку, розміром 0, 468 га та на земельну ділянку розміром 2, 729 га, а також на частку пайового фонду у КСП "Красилівське". За життя, а саме 6 листопада 1996 року, мати все своє майно заповіла відповідачам, склавши нотаріально посвідчений заповіт. 6 жовтня 2000 року відповідачі отримали свідоцтво про право на спадщину за заповітом на будинок, 3 серпня 2002 року -на земельні ділянки, а 10 серпня 2003 року - на майновий пай.

Посилаючись на те, що на час смерті матері вона була непрацездатною і відповідно до вимог ст. 535 ЦК України 1963 року мала право на обов’язкову частку у спадщині, та фактично прийняла її, взявши належні матері вишитий рушник, п’ять хусток, іменний сімейний хрест та інші речі, позивачка просила встановити факт прийняття нею спадщини, визнати частково недійсними видані відповідачам свідоцтва про право на спадщину за заповітом, та визнати за нею право власності на 1/3 часину спадкового майна.

В ході судового засідання позивачка уточнила позовні вимоги та частково відмовилася від позовних вимог про визнання недійсними виданих відповідачам свідоцтв про право на спадщину за заповітом на спадковий будинок, на земельну ділянку для обслуговування будинку та для ведення особистого селянськогого господарства розміром 0, 468 га, та на майновий пай. У зв’язку з цим ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2008 року провадження по справі у цій частині позовних вимог закрите. Остаточно позивачка ОСОБА_2 просила встановити факт прийняття нею спадщини та визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 2, 729 га, розташовану на землях Калинівської сільської ради, на яку мати мала право як на земельну частку (пай), визнавши частково недійсним видане 3 серпня 2002 року свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім’я відповідачів на вказану земельну ділянку.

Справа судами розглядалася неодноразово. Останнім рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2008 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6, після смерті якої відкрилася спадщина на будинок АДРЕСА_1 земельну ділянку, розміром 0, 468 га та на земельну ділянку розміром 2, 729 га, а також на майновий пай у КСП "Красилівське". Встановлено, що 6 листопада 1996 року ОСОБА_6 все своє майно заповіла відповідачам: дочці ОСОБА_3 та зятю ОСОБА_4, склавши нотаріально посвідчений заповіт. 7 липня 1998 року відповідачі звернулися з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори. 6 жовтня 2000 року відповідачі отримали свідоцтво про право на спадщину за заповітом на будинок, 3 серпня 2002 року - на земельні ділянки, а 10 серпня 2003 року - на майновий пай. Судом також встановлено, що дочка померлої ОСОБА_6 ОСОБА_2 на час відкриття спадщини була непрацездатною і відповідно до вимог ст. 535 ЦК України 1963 року, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, мала право на обов’язкову частку у спадщині.

За змістом статей 534, 535, 549 ЦК України 1963 року для здійснення права спадкоємства недостатньо відкриття спадщини і закликання спадкоємців до спадкування, необхідно ще й бажання спадкоємця прийняти цю спадщину. Для того, щоб отримати цю спадщину, спадкоємець повинен здійснити певні дії, що свідчать про прийняття ним спадщини, у шестимісячний термін з дня її відкриття.

Відмовляючи у позові ОСОБА_2, суд правильно виходив з того, що на день смерті матері вона у встановленому статтею 549 вказаного Кодексу порядку спадщину після смерті матері не прийняла, так як у шестимісячний строк після відкриття спадщини до нотаріальної контори не звернулася, та відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України не довела факт вступу у володіння чи управління спадковим майном. До суду з позовом ОСОБА_2 звернулася через 8 років після смерті матері.

Давши відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінку всім доказам у справі, суд зробив правильний висновок про те, що позивачкою не доведено не тільки факт, що вона взяла речі матері у користування, а й сам факт належності її матері речей, які як зазначає позивачка після смерті матері вона взяла у своє користування. За таких обставин суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги про незаконність рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального прав безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними у рішенні. Перевіряючи законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін.

Керуючись ст. 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2008 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.