ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2010 р. Справа № 2-а-1829/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Драчук Тетяни Олександрівни,
при секретарі судового засідання: Димчишиній Тетяні Вікторівні,
за участю представників сторін:
позивача : Широкого С.В., Усової Т.І.
відповідача : Могир О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: відділу освіти Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області
до: Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області
про: визнання протиправними та скасування листа №02-03-20-14/2241 від 09.04.2010 року в частині відшкодування, шляхом перерахування коштів з спеціального фонду до районного бюджету в сумі 21120,94 грн. та розпорядження № 71 від 13.04.2010 року
ВСТАНОВИВ:
відділом освіти Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області заявлено позов до контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування: вимоги № 02-03-20-14/2241 від 09.04.2010 року в частині відшкодування, шляхом перерахування коштів з спеціального фонду до районного бюджету в сумі 21120,94 грн.; розпорядження № 71 від 13.04.2010 року про зупинення операцій з бюджетними коштами на рахунках, відкритих в органах Державного казначейства.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в результаті проведення ревізії використання бюджетних коштів, виділених на утримання закладів освіти, що обслуговуються централізованою бухгалтерією відділу освіти Вінницької РДА за період з 01.04.2008 року по 01.01.2010 року складено акт №03-13/2 від 25.02.2010 року, яким були зафіксовані ряд порушень бюджетного законодавства.
Не погоджуючись із окремими висновками викладеними в акті ревізії, позивач звернувся до КРУ у Вінницькій області із листом № 297 від 11.03.2010 року, в якому виклав свої заперечення стосовно виявлених порушень.
На думку позивача, відповідачем не були враховані заперечення на акт ревізії, у зв’язку з чим, КРУ у Вінницькій області 09.04.2010 року була надіслана вимога про усунення виявлених ревізією у відділі освіти РДА порушень № 02-03-20-14/2241 від 09.04.2010 року, а 13.04.2010 року начальником КРУ у Вінницькій області прийнято Розпорядження начальника КРУ у Вінницькій області № 71 від 13.04.2010 року про зупинення операцій з бюджетними коштами на рахунках відділу освіти на строк до 10.05.2010 року.
Посилаючись на те, що виявлені в ході ревізії порушення бюджетного законодавства не відповідають дійсним обставинам справи, позивач звернувся до суду з позовом щодо визнання протиправними та скасування вимоги КРУ у Вінницькій області № 02-03-20-14/2241 від 09.04.2010 року в частині відшкодування, шляхом перерахування коштів з спеціального фонду до районного бюджету в сумі 21120,94 грн., а також, Розпорядження начальника КРУ у Вінницькій області № 71 від 13.04.2010 року про зупинення операцій з бюджетними коштами на рахунках, відкритих в органах Державного казначейства.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали повністю, посилаючись на обставини, викладені у позові, просили щодо його задоволення.
Представник КРУ у Вінницькій області вимоги позивача не визнала, зазначивши про правомірність власних дій та достовірність встановлених фактів при проведені ревізії відділу освіти Вінницької РДА. Крім того, в наданих до суду запереченнях на позов, відповідач також посилається на порушення позивачем строку звернення до адміністративного суду з вимогою щодо визнання протиправним та скасування Розпорядження начальника КРУ у Вінницькій області № 71 від 13.04.2010 року. Так, відповідно до вимог ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.125 Бюджетного кодексу України оскарження рішення про накладення стягнення за бюджетне правопорушення може бути у порядку, встановленому законом. Рішення може бути оскаржене в органі, що його виніс, або в суді протягом 10 днів з дня його винесення, якщо інше не передбачено законом. Посилаючись на те, що оскаржуване Розпорядження прийняте 13.04.2010 року, а позов щодо його скасування до суду подано лише 29.04.2010 року, тобто з порушенням 10-денного терміну його оскарження, представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову на підставі ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані суду докази в обґрунтування та спростування позовних вимог в їх сукупності, суд прийшов до висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Згідно Положення про відділ освіти Вінницької районної державної адміністрації № 725 від 04.11.2002 року, позивач є юридичною особою –державною установою, що фінансується за рахунок місцевого бюджету.
На виконання п.1.2.1.1 Плану контрольно-ревізійної роботи на І квартал 2010 року та на підставі направлень начальника КРУ у Вінницькій області №43,44 начальником контрольно-ревізійного відділу у Теплицькому та Гайсинському районах Сльотою М.П., провідним контролером-ревізором КРУ у Вінницькій області Сімончуком С.П., направлення № 140 від 09.02.2010 року старшим контролером-ревізором контрольно-ревізійного відділу у Теплицькому та Гайсинському районах Коротушенко І.А. проведено ревізію використання бюджетних коштів, виділених на утримання закладів освіти, що обслуговуються централізованою бухгалтерією відділу освіти Вінницької РДА за період з 01.04.2008 року по 01.01.2010 року.
За результатами ревізії, КРУ у Вінницькій області складено акт ревізії № 03-13/2 від 25.02.2010 року, яким було зафіксовано ряд порушень позивачем вимог чинного бюджетного законодавства. Акт було підписано із запереченнями. Серед порушень, виявлених в ході ревізії що закріплені в акті, позивач вважає за такі, що не відповідають дійсним обставинам справи, зокрема наступні:
- пп.12,20,22 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28.02.2002 року, в результаті чого, відділом освіти завищено потреби в бюджетних асигнуваннях за КЕКВ 1166 «Оплата інших енергоносіїв»на 2009 рік, які фактично профінансовані та використані, на загальну суму 300,63 тис. гривень;
- п.8 ст.7, п.1 ст.23, п.6 ст.78, п.1 ст.87 Бюджетного кодексу України, зокрема, проведено утримання педагогічних працівників, які проводять навчальний процес у Стрижавській виправній колонії УДДУПВП у Вінницькій області, на що спрямовано коштів на загальну суму 193071,52 гривень;
- п.17 Порядку № 228, постанови КМУ № 659 від 17.05.2002 року «Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимоги щодо їх утворення та напрями використання», постанови КМУ № 38 від 20.01.1997 року «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами», спільного наказу Міністерства освіти України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України № 383/239/131 від 27.10.1997 року «Про затвердження Порядку надання платних послуг державними навчальними закладами», п.7 спільного наказу Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Порядку організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах»та наказу відділу освіти Вінницької РДА «Про організацію харчування учнів в загальноосвітніх навчальних закладах Вінницького району у 2009-2010 рр.»№ 353 від 27.08.2009 року, зокрема, протягом періоду який перевірявся, відділом освіти не забезпечено організацію харчування дітей не пільгових категорій за кошти батьків, а також, за рахунок загального фонду проведено оплату електроенергії для приготування їжі учням загальноосвітніх навчальних закладах, що повинні харчуватися за кошти батьків на загальну суму 21120,94 грн.
Стосовно правомірності виставлення позивачу вимоги про усунення недоліків за вище зазначене порушення, судом встановлено наступне. Так, харчування учнів не пільгових категорій (у 2008 році 986 учнів, у 2009 році - 2059 учнів) проводилось за рахунок продуктів харчування, які вносились як допомога батьками цих же учнів на загальну суму 642,1 тис. грн., в т.ч. у 2008 році на 364,1 тис. грн. та у 2009 році на 278,0 тис. грн. При цьому, батьківська плата за харчування дітей, на реєстраційні рахунки та в касу Відділу освіти не надходила.
В порушення п.19 Порядку № 228, постанови КМУ від 17.05.2002 року № 659 протягом періоду, який підлягав ревізії, за рахунок загального фонду проведено оплату електроенергії для приготування їжі учням загальноосвітніх навчальних закладів, що повинні харчуватись за кошти батьків на загальну суму 21120,94 грн., у тому числі у 2008 році на суму 5514,60 грн. та у 2009 році - 15606,34 грн.
Таким чином, протягом вищезазначеного періоду, внаслідок покриття видатків джерелом оплати яких є доходи спеціального фонду бюджету, було використано кошти загального фонду на суму 21120,94 грн., що є незаконним.
Відповідно до п.7 ст.10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
На виконання вище зазначеного положення Закону, з метою усунення виявлених під час ревізії порушень, попередження їх виникнення в подальшому, КРУ у Вінницькій області направило на адресу позивача вимогу про усунення виявлених під час ревізії порушень № 02-03-20-14/2241 від 09.04.2010 року.
Частиною другою статті 15 цього Закону, встановлено, що законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.
13.04.2010 року начальником КРУ у Вінницькій області прийнято Розпорядження № 71 про зупинення операцій з бюджетними коштами на рахунках відділу освіти, відкритих в органах Державного казначейства.
Згідно вимог п.2 ч.1 ст.118 Бюджетного кодексу України, у разі виявлення бюджетного правопорушення Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, органи Державної контрольно-ревізійної служби України, місцеві фінансові органи, голови виконавчих органів міських міст районного значення, селищних та сільських рад і головні розпорядники бюджетних коштів у межах своєї компетенції можуть вчиняти такі дії щодо тих розпорядників бюджетних коштів та одержувачів, яким вони довели відповідні бюджетні асигнування: 1) застосування адміністративних стягнень до осіб, винних у бюджетних правопорушеннях відповідно до закону; 2) зупинення операцій з бюджетними коштами. Згідно цього розпорядження, зупинення операцій з бюджетними коштами на рахунках позивача діяло до 10.05.2010 року включно.
Зупинення операцій з бюджетними коштами полягає у зупиненні будь-яких операцій по здійсненню платежів з рахунку порушника бюджетного законодавства. Механізм зупинення операцій з бюджетними коштами визначається Кабінетом Міністрів України. Зупинення операцій з бюджетними коштами можливе на термін до тридцяти днів, якщо інше не передбачено законом (ст.120 Бюджетного кодексу України).
Механізм застосування вищезазначеними органами процедури зупинення операцій з бюджетними коштами, відповідно до статті 120 Бюджетного кодексу України, до розпорядників та/або одержувачів бюджетних коштів, яким доведено відповідні бюджетні асигнування, за вчинені ними бюджетні правопорушення, визначений Порядком зупинення операцій з бюджетними коштами, затверджений наказом Державного казначейства України № 213 від 18.11.2002 року.
Відповідно до положень цього Порядку, у разі виявлення бюджетного правопорушення, складається протокол про бюджетне правопорушення за формою, передбаченою Порядком складання, передачі за належністю Протоколу про бюджетне правопорушення, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 26.02.2002 року № 129. Якщо факт бюджетного правопорушення зафіксовано в акті ревізії, що має місце в даному випадку, то протокол про бюджетне правопорушення не оформляється.
Рішення про зупинення операцій з бюджетними коштами приймається уповноваженим органом у формі розпорядження на підставі протоколу про бюджетне правопорушення протягом трьох робочих днів з дня його підписання або акта ревізії протягом десяти робочих днів з дати його реєстрації. У разі прийняття уповноваженим органом розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами зупиненню підлягають операції з бюджетними коштами на рахунках розпорядників та/або одержувачів бюджетних коштів за бюджетною програмою (тимчасовою класифікацією видатків та кредитування місцевих бюджетів), за якою виявлено бюджетне правопорушення, та бюджетною програмою, яка передбачає утримання установи.
Керівник уповноваженого органу, що прийняв рішення про зупинення або відновлення операцій з бюджетними коштами, відповідає за правильність, обґрунтованість, своєчасність прийняття цих рішень і направлення їх за належністю. Рішення про зупинення операцій з бюджетними коштами може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 125 Бюджетного кодексу України (пп.17,18 Порядку).
Аналізуючи та надаючи правову оцінку доводам позивача щодо визнання протиправними та скасування вимоги № 02-03-20-14/2241 від 09.04.2010 року в частині відшкодування, шляхом перерахування коштів з спеціального фонду до районного бюджету в сумі 21120,94 грн. та Розпорядження начальника КРУ у Вінницькій області № 71 від 13.04.2010 року, суд вважає їх необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, виставлені у листі КРУ у Вінницькій області № 02-03-20-14/2241 від 09.04.2010 року вимоги щодо усунення виявлених під час ревізії порушень, позивачем не було виконані в строк, визначений листом –до 30.04.2010 року, що в свою чергу є порушенням чинного бюджетного законодавства щодо виконання рішення контрольного органу.
Крім того, судом беруться до уваги заперечення відповідача щодо порушення позивачем строку звернення до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправним та скасування Розпорядження начальника КРУ у Вінницькій області № 71 від 13.04.2010 року, так як відповідно до вимог ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.125 Бюджетного кодексу України оскарження рішення про накладення стягнення за бюджетне правопорушення може бути у порядку, встановленому законом. Рішення може бути оскаржене в органі, що його виніс, або в суді протягом 10 днів з дня його винесення, якщо інше не передбачено законом. Враховуючи те, що оскаржуване Розпорядження прийняте 13.04.2010 року, а позов щодо його скасування до суду позивачем подано лише 29.04.2010 року, тобто з порушенням 10-денного терміну його оскарження, а також те, що термін дії розпорядження на час розгляду справи в суді вже закінчився (діяло до 30.04.2010 року включно), що втрачає сенс його оскарження, суд відмовляє в задоволенні позову на підставі ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ч.1 ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є самостійною підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Враховуючи те, що на застосуванні вимог вище зазначеної статті наполягає відповідач, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до ст.2 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”, головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.
Враховуючи все вище зазначене, проаналізувавши надані сторонами докази по даній справі, суд прийшов до висновку про те, що заявлені відділом освіти Вінницької РДА вимоги щодо визнання протиправними та скасування листа-вимоги КРУ у Вінницькій області № 02-03-20-14/2241 від 09.04.2010 року в частині відшкодування, шляхом перерахування коштів з спеціального фонду до районного бюджету в сумі 21120,94 грн. та розпорядження начальника КРУ у Вінницькій області № 71 від 13.04.2010 року є безпідставними, не обґрунтованими, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи. Виставивши позивачу листа-вимогу № 02-03-20-14/2241 від 09.04.2010 року щодо усунення виявлених в результаті ревізії порушень та прийнявши Розпорядження № 71 від 13.04.2010 року про зупинення операцій з бюджетними коштами на рахунках відділу освіти, відкритих в органах Державного казначейства, КРУ у Вінницькій області діяло правомірно та в межах наданих повноважень, у зв’язку з чим, суд відмовляє в задоволені позову.
Закон України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” визначає статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" головним завданням державної контрольно-ревізійної служби України є, зокрема, здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”, Державна контрольно-ревізійна служба координує свою діяльність з місцевими Радами народних депутатів та органами виконавчої влади, фінансовими органами, державною податковою службою, іншими контролюючими органами, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки.
Однією з основних функції Головного контрольно-ревізійного управління України і контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі є здійснення контролю за усуненням недоліків і порушень, виявлених під час проведення державного фінансового контролю (пункт 5 частини 1 статті 8 Закону).
Відповідно п. 7 ст. 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в України", Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Частиною другою статті 15 цього Закону, встановлено, що законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.
Відповідно до ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії).
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР) та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Представником відповідача в судовому засіданні було обґрунтовано та доведено правомірність своїх дій щодо прийняття оскаржуваних листа-вимоги та розпорядження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 99, 100, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
У задоволені позову відділу освіти Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області до Контрольно- ревізійного управління у Вінницькій області про визнання протиправними листа №02-03-20-14/2241 від 09.04.2010 року в частині відшкодування, шляхом перерахування коштів з спеціального фонду до районного бюджету в сумі 21120,94 грн. та розпорядження № 71 від 13.04.2010 року відмовити повністю.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 23.06.2010 року.
Суддя Драчук Тетяна Олександрівна 18.06.2010